Іван Федоров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Федорович
Інші імена Іван Федоров
Народився бл.1520
Велике князівство Литовське
Помер 5 (15) грудня 1583(1583-12-15)
Львів
Громадянство Польща і Україна
Діти Іван
Ivan Fyodorov arms.jpg

Іван Федорович, Іва́н Федоро́в, Іван Феодорович, Друкар (15101530, Велике князівство Московське — † 5 (15) грудня 1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник. Разом із білорусом Петром Мстиславцем видрукував в 1564 році в Москві свою першу книгу — «Апостол». У 1566 році через переслідуванням з боку вищого російського духівництва та боярства, покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. У вересні 1572 року переїхав до Львова, де у 1574 році уклав і надрукував перший східнослов'янський посібник — «Буквар» з граматикою та здійснив друге видання «Апостола» [1].

Біографія[ред.ред. код]

Автограф Феодорова з 23 липня 1583

Існує декілька версій походження Івана Федоровича Григорука (відомо, що у своєму друкарському знакові він використовував шляхетський герб Григорук).

1532 — за деякими версіями, одержав ступінь бакалавра Яґеллонського університету (Краків) — у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи на ім'я Joannes Feodorowicz Moschus.

1550-ті рр. — диякон церкви Миколи Гостунського в Московському Кремлі. Можливо, працював у першій московській друкарні, що анонімно випустила 7 видань у 1550-х рр.

З квітня 1563 по березень 1564 р. разом із Петром Мстиславцем працював над підготовкою тексту, литтям шрифту й виготовленням гравюр для видання «Апостола». Сукупність художніх прийомів оформлення тексту, розроблена І.Федоровим, уплинула на все наступне східнослов'янське друкарство. У післямові до «Апостола» 1564 р. безпосереднім ініціатором створення друкарні названий цар Іван IV Грозний.

До 1565 Іван Федоров і Петро Мстиславць надрукували кілька літургійних церковнослов'янських книг.

Пам'ятник Івану Федорову в Москві

Після спалення їхньої друкарні [2] обидва друкарі залишили Москву; осіли в Заблудові (північне Підляшшя, на межі польських і білоруських земель), маєтку литовського гетьмана Григорія Ходкевича, згодом прихильника Івана IV Грозного як претендента на польський престол. Існує припущення, що друкарі втекли з Москви від переслідування, бо нова техніка створила конкуренцію московським переписувачам книг.

У Заблудові Іван Федоров змінив своє московське прізвище на Федорович. Найменування Федоров — за іменем батька свідчить про те, що він не належав до знатної родини. В Московії так називали людей неіменитих, бо лише знатним дозволялося вживати форми на -ич. У Білорусі та Україні, таких обмежень не існувало, і друкар називав себе «Іваном Федоровичем», додаючи до цього пояснення «з Москви», або «москвитин» [3].

15691570 — були надруковані Учительне Євангеліє і Псалтир з Часословцем. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами: Євангеліє — геральдичною композицією, Псалтир — двома гравюрами. Передмови написані Іваном Федоровем і Г.О.Ходкевичем.

1572 — переїхав до Львова (без Петра Мстиславця).

15731574 — у монастирі св. Онуфрія «друкованє занедбане обновил» (надгробна епітафія на могилі у Львови). Разом зі своїм сином Гринем Івановичем із Заблудова працював над новим виданням «Апостола», прикрашеним заставками, ініціалами, кінцівками і трьома гравюрами. У післямові розповів про свою друкарську діяльність у Москві й Литві та про переїзд до Львова. Там же 1574 року видав перший східнослов'янський Буквар.

У Львові його звали «друкар москвитин» (лат. Iwan Moschus), що могло вказувати як на місце, звідки він прибув, та на його національність.

1575 — перейшов на службу до воєводи Київського, князя Костянтина Василя Острозького управителем Дерманського монастиря (ймовірно, за протекції вдови Г.Ходкевича [4]).

Будинок друкарні Львівського Успенського Ставропігійського братства, де були надруковані книги Івана Федорова

1578 — перебрався в Острог, де заснував друкарню (спочатку надрукував новий Буквар з рівнобіжними греко-слов'янськими текстами).

1580 — видав Новий завіт і Псалтир й окремо покажчик до останнього.

15801581 — спільно зі сином, палітурником (інтролігатором) Іваном Друкаревичем, видав першу повну слов'янську Біблію за одним із списків Геннадієвої Біблії (т. зв. Острозька Біблія) з власною післямовою. Вийшли два наклади, у кожному — своя редакція тексту післямови видавця.

1581 — вийшло останнє видання І. Федоровича — «Хронологія» Андрія Римші (на 1 аркуші).

Розійшовшись із князем К.В.Острозьким, повернувся до Львова; відновити друкарню не спромігся. Вона перейшла у власність Львівського Успенського Братства, пізнішого Ставропігійського Інституту, який користувався орнаментами Івана Федорова до початку XIX ст.

За іншою версією, він хотів викупити друкарню після повернення до Львова у 1582 р., вона перебувала в заставі у Ізраеля Якубовича. Також відливав гармати на замовлення короля разом з пушкарем Данилом [4]/

Написав передмову до «Заблудівського Псалтиря», післямову до Апостола 1564 р., Львівського Апостола і Львівської Абетки. У літературному відношенні найбільший інтерес становить післямова до Львівського Апостола, де Іван Федоров пише про те, що змусило його взятися за нелегку працю друкаря й продовжувати її в найважчих обставинах.

Першим опублікував найдавніші пам'ятники слов'янської літератури: болгарське «Сказаніє о письменах» Чорноризця Храбра (поч. X ст.) у додатку до Острозької Азбуки й одне зі слів Кирила Туровського (в Учительному Євангелії).

Останні два роки життя провів у роз'їздах. Відомо, що 1583 року відвідав Краків і Відень, де показував імператорові Рудольфу I свій винахід — багатоствольну гармату зі змінними стволами.

Сім'я[ред.ред. код]

Мав сина Івана, відомого як Іван Друкаревич — відливача літер, складача, інтролігатора [4].

Поховання, перепоховання[ред.ред. код]

За одними даними, Іван Федорович був похований на цвинтарі монастиря святого Онуфрія [5], за іншими — у самій церкві того ж монастиря у Львові.

За ще іншими твердженнями, він був похований на приміському цвинтарі Папарівка (цвинтар у села Підзамче; у 1867 цвинтар був ліквідований через будівництво залізничної колії Львів — Броди, а останки відомих людей, які були там поховані, перепоховали у храмі Св. Онуфрія) [6]. Це помилка, адже цвинтар Папарівка виник набагато пізніше смерті Івана Федоровича.

На надгробку Івана Федоровича в Онуфріївському монастирі було зроблено напис: «Іван Федорович, друкар Москвитин, котрий своїм старанням друкарство небувало обновив» [7]. Надгробок проіснував до 1883 року [4].

Збереглися рисунки надгробної плити І. Федоровича, зроблені на початку XIX ст. церковним діячем й істориком Модестом Гриневецьким [6].

Востаннє останки Івана Федорова перепоховали монахи 1903 року [8].

1975 року львівський музеолог Борис Возницький облаштовував в Онуфріївському монастирі Музей мистецтва давньої української книги. Для цього археолог Ігор Свєшніков проводив у храмі археологічні дослідження. Б. Возницький помітив, що на плані церкви в одному місці стоїть літера «Ф». Вона позначала замуровану нішу з останками двох чоловіків — 70 та 25 років. Виникло припущення, що це тлінні рештки Івана Федоровича та його сина Івана Друкаревича. Протягом наступних років знай­дені кістки зберігалися у Музеї мистецтва давньої української книги в дерев’яних ящиках (причому протягом цього періоду сам музей був переселений із Онуфріївського монастиря на територію палацу Потоцьких [6].

2003 року одна з російських делегацій під час візиту до Львова вимагала, щоби рештки друкаря були перевезені до Москви, але отримала відмову [8].

Протягом всього цього часу львівські музейники намагалися залучити фахівців-антропологів для дослідження мощей, але на перешкоді ставала висока вартість таких досліджень. 2013 року Львівська галерея мистецтв отримала згоду кафедри медицини Вроцлавського університету безкоштовно провести такі дослідження у її сучасній лабораторії, яка займається дослідженням останків. У процесі досліджень з’ясували, що в кістках старшого з похованих втричі перевищений вміст важких металів (свинцю, олова, кадмію), а на суглобах і на хребті є деформація. На такі хвороби потерпали друкарі та складальники. Дослідження також довели, що обидва поховані (70- і 25-річні) були родичами (згідно з довідкою від Вроцлавського університету, їхні ДНК збігаються на 100%). З цього у Львові зробили висновок, що це І. Федорович й І. Друкаревич [6] [9].

У грудні 2014 у Львові відбулося урочисте перепоховання решток І. Федоровича. Раку з ними спочатку перевезли з приміщення Музею мистецтва давньої української книги до храму Успіння Пресвятої Богородиці, що на вул. Руській, де відбулася поминальна панахида. Відтак процесія з 4 раками (крім І. Федоровича та його сина, 1975 року в крипті Онуфріївського монастиря знайшли рештки ще 10 людей) рухалася центральними вулицями Львова (Руська – Підвальна – Насипна – пл. Вічева – Чорноморська – пл. Старий РинокБ.Хмельницького), після чого раки заклали у стіну храму Св. Онуфрія, тобто на те місце, звідки свого часу вийняли тлінні рештки [6] [10].

Вшанування[ред.ред. код]

Іменем Івана Федоровича довгий час називався Український поліграфічний інститут у Львові (тепер Українська академія друкарства). У Росії його іменем названо продовжуване видання, присвячене стародрукам — «Федоровські читання» (М., 1976 і далі.). У Львові та Москві є пам'ятники Івану Федорову. Від 1949 року іменем Федорова названо вулицю у Львові[11], де міститься колишня будівля Ставропігійського інституту і з 1944 року діє Ставропігійський професійний ліцей (до 1990 — ПТУ), що готує кваліфікованих робітників-поліграфістів.

Видання[ред.ред. код]

Сторінка Острозької Біблії
Московський Апостол.
Євагеліє. 1581 р.

1. Апостол. Москва, друкувався з 17/IV 1563 по 1/III 1564, 6 ненумерованих листів + 262 нумерованих (тут і далі мається на увазі нумерація кириличними буквами), формат сторінок не менший 285×193 мм, друк в два кольори, тираж близько 1000, збереглось не менше 47 екземплярів.

2 та 3. Часлословець. Москва, два тиражі (7/VIII — 29/IX та 2/IX — 29/X 1565), 173 (у другому тиражі 172) ненумеровані листи, формат не менший 166×118 мм, друк в два кольори, збереглось не менше 7 екземплярів.

4. Євангеліє учительне. Заблудів[12], 8/VII 1568—17/III 1569, 8 ненумерованих + 399 нумерованих аркушів, формат не менший 310×194 мм, друк у два кольори, зберіглося не менше 31 примірника.

5. Псалтир з часословцем. Заблудів, 26/IX 1569—23/III 1570, 18 ненумерованих листів + 284 листи першого рахунку + 75 листів другого рахунку, формат (за сильно обрізаним екземпляром) не менший 168×130 мм, друк в два кольори. Дуже рідкісне видання: відомо всього три екземпляри[13], причому всі неповні. Вперше в кириличному книгодрукуванні набрані розграфлені таблиці. Є електрона версія.

6. Апостол. Львів, 25/II 1573—15/II 1574, 15 ненумерованих + 264 нумерованих листи, формат не менший 300×195 мм, друк в два кольори, тираж 1000–1200, збереглося не менше 70 екземплярів. Передрук московського видання 1564 року з дещо кращим оформленням. Є електронна версія майже повного екземпляру.

Один з примірників Апостола був виявлений серед інших вкрадених старожитностей у схованці екс-президента Януковича в Межигір'ї після його втечі[14].

7. Буквар. Львів, 1574, 40 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в два кольори, тираж, ймовірно, 2000, але наразі знайдено лише один екземпляр (зберігається в бібліотеці Гарвардського університету).

8. Греко-руська церковнослов'янська книга для читання. Острог, 1578, 8 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×64 мм, друк в один колір, вперше у Івана Федорова набір в дві колонки (паралельно грецький та слов'янський текст), також відомий лише один екземпляр (зберігається в Державній бібліотеці міста Готи, східна Німеччина). Цей екземпляр переплетений разом з екземпляром Букваря 1578 року (див. нижче), через що часто їх вважають одною книгою, на яку посилаються як на Острозьку азбуку 1578 року (див., наприклад, факсимільне перевидання: М.: Книга, 1983). Є електронна версія цих двох видань.

9. Азбука (Читанка). Острог, 1578, 48 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в один колір, тираж був більшим, але збереглися лише два неповні екземпляри (один вже згадувався вище, інший зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена). Повтор львівського букваря 1574 року з доданим «Словом о буквах» Черноризця Храбра. Є електронна версія цієї книги та попередньої.

10. Новий заповіт до Псалтиря. Острог, 1580, 4 ненумеровані + 480 нумерованих листів, формат не менший 152×87 мм, друк в два кольори, про тираж відомості відсутні, зберіглось не менше 47 екземплярів.

11. Алфавітно-предметний Покажчик до попереднього видання («Книжка, собраніе вещей…»). Острог, 1580, 1 ненумерований + 52 нумерованих листи, полоса набору 122×55 мм, друк в один колір, збереглось не менше 13 екземплярів (часто підшиті до кінця попередньої книги, але явно друкувались окремо й оформлені як особливе видання).

12. Хронологія Андрія Римші («Которого ся мсца што за старыхъ вековъ дѢело короткое описаніе»). Острог, 5/V 1581, двосторінкова листівка (текст розміщений на внутрішніх сторінках), полоса набору близько 175×65 мм. Єдиний відомий екземпляр зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна, Спб.

13. Острозька Біблія Острог, 1581. 8 ненумерованих + 276 + 180 + 30 + 56 + 78 нумерованих листів п'яти рахунків, формат не менший 309×202 мм, набір в дві колонки, в тому числі деякі на грецькій мові; друк переважно в один колір (кіновар тільки на титулі). Тираж до 1500, зберіглось біля 400 (рекордно багато, навіть серед новіших видань).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гринчишин Д. Г. Федоров Іван
  2. Дж. Флетчер. Про Російську державу
  3. Ярослав Ісаєвич. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002. — С. 104–117.
  4. а б в г Budka W. Fedorowicz Iwan (†1583)… S. 388
  5. Монастир Св. Онуфрія // Львів непопсовий
  6. а б в г д Сюзанна Бобкова. 99 відсотків вірогідності, що перепоховали останки Івана Федоровича. // Високий Замок, 18.12.2014, с. 5
  7. Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества. — М.: Изд. Академии педагогических наук РСФСР, 1961, С: 621 (с.: 256)
  8. а б Іван Федоров до Москви не поїде //Львівська газета“, 18.05.2004
  9. Марічка Крижанівська. Івана Федорова поховають у монастирі // zaxid.net, 12.09.2014
  10. У Львові перепоховали останки Івана Федорова // 5 канал, 18.12.2014
  11. Мельник Борис Васильович. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — С. 65. — ISBN 966-603-115-9.
  12. Заблудів, містечко на сході сучасної Польщі, на річці Мелетин (за часів Російської імерії належав до Білостоцького повіту Гродненської губернії). Заснований у XV ст. 1568 року тут засновано при православному монастирі (згодом греко-католицький, знищений 1824 року) друкарню, в якій працювали втеклі з Москви Іван Федоров та Петро Мстиславець; у ній надруковані: «Євангеліє учительне» (1569) та псалтир (1570).
  13. В літературі зустрічаються згадки, ще про одне, але воно виявилося пізнішим віленським передруком.
  14. Гнап Дмитро. Найбільша крадіжка Януковича // Українська правда. Блоги, 25.02.2014

Література[ред.ред. код]