Іван Федоров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іван Федорович)
Перейти до: навігація, пошук
Іван Федоров
Ivan fedorov monument lviv 20060602.jpg
Пам'ятник Івану Федорову у Львові
Народився бл.1520
Помер 5 (15) грудня 1583(1583-12-15)
Львів
Діти Іван
Ivan Fyodorov arms.jpg

Іван Федоров, Іва́н Федоро́вич, Іван Феодорович, Друкар (15101530 — † 5 (15) грудня 1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник. Разом з білорусом Петром Мстиславцем видрукував в 1564 році в Москві свою першу книгу — «Апостол». У 1566 році через переслідуванням з боку вищого російського духівництва та боярства, покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. В вересні 1572 року переїхав до Львова, де у 1574 році уклав і надрукував перший східнослов'янський посібник — «Буквар» з граматикою та здійснив друге видання «Апостола»[1].

Біографія[ред.ред. код]

Автограф Феодорова з 23 липня 1583

Існує декілька версій походження Івана Федорова (відомо, що у своєму друкарському знакові він використовував шляхетський герб Рогоза).

1532 р. за деякими версіями, одержав ступінь бакалавра Яґеллонського університету (Краків) — у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи на ім'я Joannes Feodorowicz Moschus.

1550-ті рр. — диякон церкви Миколи Гостунського в Московському Кремлі. Можливо, працював у першій московській друкарні, що анонімно випустила 7 видань у 1550-х рр.

З квітня 1563 по березень 1564 р. разом із Петром Мстиславцем працював над підготовкою тексту, литтям шрифту й виготовленням гравюр для видання «Апостола». Сукупність художніх прийомів оформлення тексту, розроблена І.Федоровим, уплинула на все наступне східнослов'янське друкарство. У післямові до «Апостола» 1564 р. безпосереднім ініціатором створення друкарні названий цар Іван IV Грозний.

До 1565 р. Іван Федоров і Петро Мстиславць надрукували кілька літургійних церковнослов'янських книг.

Після спалення їхньої друкарні[2] обидва друкарі залишили Москву; осіли в Заблудові (північне Підляшшя, на межі польських і білоруських земель), маєтку литовського гетьмана Григорія Ходкевича, згодом прихильника Івана IV Грозного як претендента на польський престол. Існує припущення, що друкарі втекли з Москви від переслідування, бо нова техніка створила конкуренцію московським переписувачам книг.

У Заблудові Іван Федоров змінив своє московське прізвище на Федорович. Найменування Федоров — за іменем батька свідчить про те, що він не належав до знатної родини. В Московії так називали людей неіменитих, бо лише знатним дозволялося вживати форми на -ич. У Білорусі та Україні, таких обмежень не існувало, і друкар називав себе «Іваном Федоровичем», додаючи до цього пояснення «з Москви», або «москвитин».[3] 15691570 були надруковані Учительне Євангеліє і Псалтир з Часословцем. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами. Євангеліє — геральдичною композицією, Псалтир — двома гравюрами. Передмови написані Іваном Федоровем і Г. О. Ходкевичем.

Будинок друкарні Ставропігійського братства, де були надруковані книги Івана Федорова, Львів

1572 р. переїхав до Львова (без Петра Мстиславця). 15731574 рр. у монастирі св. Онуфрія «друкованє занедбане обновил» (надгробна епітафія на могилі у Львови). Разом зі своїм сином Гринем Івановичем із Заблудова працював над новим виданням «Апостола», прикрашеним заставками, ініціалами, кінцівками і трьома гравюрами. У післямові розповів про свою друкарську діяльність у Москві й Литві та про переїзд до Львова. Там же 1574 року видав перший східнослов'янський Буквар.

У Львові його звали «друкар москвитин» (Iwan Moschus), що могло вказувати як на його національність, так і на місце, звідки він прибув.

Пам'ятник Івану Федорову в Москві
Надгробок Івана Федорова

1575 р. перейшов на службу до воєводи Київського, князя Костянтина Василя Острозького управителем Дерманського монастиря (ймовірно, за протекції вдови Г.Ходкевича[4]).

1578 р. перебрався в Острог, де заснував друкарню (спочатку надрукував новий Буквар з рівнобіжними греко-слов'янськими текстами).
1580 р. видав Новий завіт і Псалтир й окремо покажчик до останнього.

15801581 рр., спільно зі сином, палітурником (інтролігатором) Іваном Друкаревичем, видав першу повну слов'янську Біблію за одним із списків Геннадієвої Біблії (т. зв. Острозька Біблія) з власною післямовою. Вийшли два наклади, у кожному — своя редакція тексту післямови видавця.


1581 р. вийшло останнє видання І.Федорова — «Хронологія» Андрія Римші (на 1 аркуші).

Розійшовшись із князем Костянтином Василем Острозьким, повернувся до Львова; відновити друкарню не спромігся. Вона перейшла у власність Львівського Успенського Братства, пізнішого Ставропігійського Інституту, який користувався орнаментами Івана Федорова до початку XIX ст.

За іншою версією, він хотів викупити друкарню після повернення до Львова у 1582 р., вона перебувала в заставі у Ізраеля Якубовича. Також відливав гармати на замовлення короля разом з пушкарем Данилом.[5]

Написав передмову до Заблудівського Псалтиря, післямову до Апостола 1564 р., Львівського Апостола і Львівської Абетки. У літературному відношенні найбільший інтерес становить післямова до Львівського Апостола, де Іван Федоров пише про те, що змусило його взятися за нелегку працю друкаря й продовжувати її в найважчих обставинах.

Першим опублікував найдавніші пам'ятники слов'янської літератури: болгарське «Сказаніє о письменах» Чорноризця Храбра (поч. X ст.) у додатку до Острозької Азбуки й одне зі слів Кирила Туровського (в Учительному Євангелії).

Останні два роки життя провів у роз'їздах. Відомо, що 1583 року відвідав Краків і Відень, де показував імператорові Рудольфу I свій винахід — багатоствольну гармату зі змінними стволами.

Був похований у монастирі св. Онуфрія у Львові.

На надгробку Івана Федоровича було зроблено напис: «Іван Федорович, друкар Москвитин, котрий своїм старанням друкарство небувало обновив».[6] Надгробок проіснував до 1883 року.[7]

Сім'я[ред.ред. код]

Мав сина Івана - відливача букв, складача, інтролвгатора.[8]

Вшанування[ред.ред. код]

Іменем Івана Федорова довгий час називався Український поліграфічний інститут у Львові (тепер Українська академія друкарства). У Росії його іменем названо продовжуване видання, присвячене стародрукам — «Федоровські читання» (М., 1976 і далі.). У Львові та Москві є пам'ятники Івану Федорову (Федорову). Від 1949 року іменем Федорова названо вулицю у Львові[9], де міститься колишня будівля Ставропігійського інституту і з 1944 року діє Ставропігійський професійний ліцей (до 1990 — ПТУ), що готує кваліфікованих робітників-поліграфістів.

Видання[ред.ред. код]

Сторінка Острозької Біблії
Московський Апостол.
Євагеліє. 1581 р.

1. Апостол. Москва, друкувався з 17/IV 1563 по 1/III 1564, 6 ненумерованих листів + 262 нумерованих (тут і далі мається на увазі нумерація кириличними буквами), формат сторінок не менший 285×193 мм, друк в два кольори, тираж близько 1000, збереглось не менше 47 екземплярів.

2 та 3. Часлословець. Москва, два тиражі (7/VIII — 29/IX та 2/IX — 29/X 1565), 173 (у другому тиражі 172) ненумеровані листи, формат не менший 166×118 мм, друк в два кольори, збереглось не менше 7 екземплярів.

4. Євангеліє учительне. Заблудів[10], 8/VII 1568—17/III 1569, 8 ненумерованих + 399 нумерованих аркушів, формат не менший 310×194 мм, друк у два кольори, зберіглося не менше 31 примірника.

5. Псалтир з часословцем. Заблудів, 26/IX 1569—23/III 1570, 18 ненумерованих листів + 284 листи першого рахунку + 75 листів другого рахунку, формат (за сильно обрізаним екземпляром) не менший 168×130 мм, друк в два кольори. Дуже рідкісне видання: відомо всього три екземпляри[11], причому всі неповні. Вперше в кириличному книгодрукуванні набрані розграфлені таблиці. Є електрона версія.

6. Апостол. Львів, 25/II 1573—15/II 1574, 15 ненумерованих + 264 нумерованих листи, формат не менший 300×195 мм, друк в два кольори, тираж 1000–1200, збереглося не менше 70 екземплярів. Передрук московського видання 1564 року з дещо кращим оформленням. Є електронна версія майже повного екземпляру.

Один з примірників Апостола був виявлений серед інших вкрадених старожитностей у схованці екс-президента Януковича в Межигір'ї після його втечі[12].

7. Буквар. Львів, 1574, 40 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в два кольори, тираж, ймовірно, 2000, але наразі знайдено лише один екземпляр (зберігається в бібліотеці Гарвардського університету).

8. Греко-руська церковнослов'янська книга для читання. Острог, 1578, 8 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×64 мм, друк в один колір, вперше у Івана Федорова набір в дві колонки (паралельно грецький та слов'янський текст), також відомий лише один екземпляр (зберігається в Державній бібліотеці міста Готи, східна Німеччина). Цей екземпляр переплетений разом з екземпляром Букваря 1578 року (див. нижче), через що часто їх вважають одною книгою, на яку посилаються як на Острозьку азбуку 1578 року (див., наприклад, факсимільне перевидання: М.: Книга, 1983). Є електронна версія цих двох видань.

9. Азбука (Читанка). Острог, 1578, 48 ненумерованих листів, полоса набору 127,5×63 мм, друк в один колір, тираж був більшим, але збереглися лише два неповні екземпляри (один вже згадувався вище, інший зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена). Повтор львівського букваря 1574 року з доданим «Словом о буквах» Черноризця Храбра. Є електронна версія цієї книги та попередньої.

10. Новий заповіт до Псалтиря. Острог, 1580, 4 ненумеровані + 480 нумерованих листів, формат не менший 152×87 мм, друк в два кольори, про тираж відомості відсутні, зберіглось не менше 47 екземплярів.

11. Алфавітно-предметний Покажчик до попереднього видання («Книжка, собраніе вещей…»). Острог, 1580, 1 ненумерований + 52 нумерованих листи, полоса набору 122×55 мм, друк в один колір, збереглось не менше 13 екземплярів (часто підшиті до кінця попередньої книги, але явно друкувались окремо й оформлені як особливе видання).

12. Хронологія Андрія Римші («Которого ся мсца што за старыхъ вековъ дѢело короткое описаніе»). Острог, 5/V 1581, двосторінкова листівка (текст розміщений на внутрішніх сторінках), полоса набору близько 175×65 мм. Єдиний відомий екземпляр зберігається в Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна, Спб.

13. Острозька Біблія Острог, 1581. 8 ненумерованих + 276 + 180 + 30 + 56 + 78 нумерованих листів п'яти рахунків, формат не менший 309×202 мм, набір в дві колонки, в тому числі деякі на грецькій мові; друк переважно в один колір (кіновар тільки на титулі). Тираж до 1500, зберіглось біля 400 (рекордно багато, навіть серед новіших видань).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гринчишин Д. Г. Федоров Іван
  2. Дж. Флетчер. Про Російську державу
  3. Ярослав Ісаєвич. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002. — С. 104–117.
  4. Budka W. Fedorowicz Iwan (†1583)… S. 388
  5. Budka W. Fedorowicz Iwan (†1583)… S. 388-389
  6. Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл.редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А. И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин;, зам. Гл.редактора: П. А. Мичурин. — Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:256)
  7. Budka W. Fedorowicz Iwan (†1583)… S. 388
  8. Budka W. Fedorowicz Iwan (†1583)… S. 389
  9. Мельник Борис Васильович. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів: Світ, 2001. — С. 65. — ISBN 966-603-115-9
  10. Заблудів, містечко на сході сучасної Польщі, на річці Мелетин (за часів Російської імерії належав до Білостоцького повіту Гродненської губернії). Заснований у XV ст. 1568 року тут засновано при православному монастирі (згодом греко-католицький, знищений 1824 року) друкарню, в якій працювали втеклі з Москви Іван Федоров та Петро Мстиславець; у ній надруковані: «Євангеліє учительне» (1569) та псалтир (1570).
  11. В літературі зустрічаються згадки, ще про одне, але воно виявилося пізнішим віленським передруком.
  12. Гнап Дмитро. Найбільша крадіжка Януковича. Українська правда. Блоги. 25 лютого 2014

Література[ред.ред. код]