Іван Шубашич

Іван Шубашич Ivan Šubašić
23-й Прем'єр-міністр Югославії
Час на посаді:
8 липня 1944 — 30 січня 1945
Попередник	Божидар Пурич
Наступник	Йосип Броз Тіто
Бан Хорватії
Час на посаді:
1939 — 1943
Попередник	посаду засновано
Наступник	Владимир Назор
Народився	27 травня 1892(18920527) с. Вукова Гориця, Хорватія
Помер	27 березня 1955 (у віці 62 роки) Загреб, Хорватія
Громадянство	Австро-Угорщина, Королівство Югославія, СФРЮ
Національність	Хорват
Політична партія	Хорватська селянська партія
Професія	Правник
Релігія	Римо-католицька

Іван Шубашич (хорв. Ivan Šubašić, *7 травня 1892, с. Вукова Гориця, Королівство Хорватія - †22 березня 1955, Загреб, Хорватія) — хорватський і югославський політик, найбільш відомий як останній бан Хорватії або як перший і останній бан Бановини Хорватія.

Життєпис

Народився в с. Вукова Гориця, в тогочасній Австро-Угорщині. Закінчив середню школу в Загребі і вступив на богословський факультет у Загребський університет. Під час Першої світової війни Шубашича було призвано в австро-угорську армію, де він брав участь у бойових діях проти сербських військ на річці Дріна. Пізніше його було відправлено на Східний фронт, де він скористався нагодою перейти на російський бік. Звідти він приєднався до югославських добровольців, які в складі сербської армії воювали на Салоніцькому фронті

Після війни Шубашич здобув диплом юриста в університеті Загреба, і після цього відкрив адвокатську контору у Врбовско. Там він зустрів Мачека і вступив у Хорватську селянську партію. У 1938 році його було обрано депутатом югославських Національних Зборів.

У серпні 1939 року Мачек і тодішній югославський прем'єр-міністр Драгіша Цветкович досягли угоди про конституційний переустрій Югославії та відновлення державності Хорватії у вигляді Бановини Хорватія — автономного утвору, який разом з власне Хорватією включав цілі округи сьогоднішньої Боснії і Герцеговини та деякі частини нинішньої Воєводини, де більшість населення становили хорвати. Шубашича було призначено першим Баном — номінальним главою цього утвору, який очолював його уряд.

Коли услід за вторгненням держав Осі в квітні 1941 Бановина разом з Королівством Югославія перестала існувати, Шубашич приєднався до Душана Симовича і його югославського уряду у вигнанні, та перед від'їздом з країни відмовився санкціонувати звільнення чималої кількості хорватських комуністів і лівих, заарештованих і утримуваних у тюрмах за часів його врядування. Владу над тими в'язницями незабаром перебрала на себе новостворена Незалежна держава Хорватія, а її ув'язнених, ймовірно, було пізніше страчено усташами.

В еміграції Шубашич спершу представляв югославський королівський уряд у США. Дедалі більший розрив між роялістським урядом та головним югославським рухом опору, в особі Тіто і його керованих комуністами партизанів поступово змусив Черчілля виступити посередником. Некомуністичний хорват Шубашич призначається новим прем'єр-міністром з метою досягти компромісу між Тітовськими силами, які представляли фактичний уряд на визволених територіях, та монархією, яка віддала перевагу Дражі Михайловичу та його сербським четникам.

Після відмови Михайловичу королем Петаром Карагеоргієвичем у підтримці на користь комуністів, Шубашич зустрівся з Тіто на острові Віс і підписав Угоду Тіто-Шубашича, яка визнала партизанів як законні збройні сили Югославії в обмін на формальне визнання партизанами роялістів і згоду їх на участь останніх у новому уряді. Шубашич перебував на посаді прем'єр-міністра до 7 березня 1945 року, коли в Белграді було сформовано тимчасовий уряд Демократичної Федерації Югославія, де Тіто офіційно став прем'єр-міністром, а доктор Шубашич дістав портфель міністра закордонних справ. Уже в серпні 1945 року він подав у відставку, не погоджуючись з комуністичною політикою нового керівництва країни, і пішов з уряду в жовтні того самого року.

Після відставки Шубашич вирушив у Загреб, де, вдалині від пильної уваги громадськості, помер 22 березня 1955 р. На його похороні були присутні близько 10000 осіб. Поховано його на кладовищi Мірогой.