Іван Юркович
Його Високопреосвященство Іва́н Ю́ркович (словен. Ivan Jurkovič, 1952, громада Кочев'є) — римо-католицький архієпископ, ватиканський дипломат, Апостольський Нунцій в Канаді (з 2021). До того Апостольський Нунцій в Україні у 2004—2011 рр., Апостольський Нунцій у Російській Федерації (2011–2016) року[1], Апостольський Нунцій в Узбекистані (2011–2016).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 10 червня 1952 року в Словенії. У 1978 закінчив Теологічні студії, Папську Церковну Академію (1984), Доктор канонічного права (1988). Його Високопреосвященство володіє італійською, англійською, російською, іспанською, німецькою, французькою та українською мовами.
29 червня 1977 — рукоположений на священика. З 1 травня 1984 — року розпочав дипломатичну службу при Святому Престолі. З 1984 по 1988 — Секретар Апостольської Нунціатури у Південній Кореї. З 1988 по 1992 — Аудитор Апостольської Нунціатури в Колумбії. З 1992 по 1996 — Радник Представництва Святого Престолу в Російській Федерації. З 1993 по 1996 — Під час свого перебування в Москві Його Високопреосвященство Іван Юркович викладав канонічне право у Коледжі Католицького Богослов'я імені Святого Томи Аквінського. З 1996 по 2004 — Радник у Державному Секретаріаті з питань Організації з Безпеки та Співробітництва в Європі (ОБСЄ). 22.04.2004 — призначений Апостольським Нунцієм в Україні. 16.06.2004 — вручив вірчі грамоти Президенту України Леоніду Кучмі.
19 лютого 2011 р. папа Римський Бенедикт XVI призначив архієпископа Івана Юрковича Апостольським Нунцієм у Російській Федерації, а 22 липня 2011 року — також Апостольським Нунцієм в Узбекистані. 14 липня 2011 року архієпископ Юркович вручив вірчі грамоти Президенту Російської Федерації Дмитру Медведєву.
Є Почесним Конвентуальним Капеляном Великого Хреста Суверенного Військового Ордену Госпітальйєрів Святого Йоана Єрусалимського, Родоського та Мальтійського.
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Праці: «Канонічне право про шлюб» (Москва, 1993), «Канонічне право про Божий народ» (Москва, 1993), «Латинсько-російський словник термінів та висловів Кодексу Канонічного Права» (спільно з А. Ковалем, Москва, 1995), «Канонічне право про Божий народ та про шлюб» (друге видання, Москва, 2000 рік).
Відзнаки[ред. | ред. код]
Предстоятель Української Православної Церкви (Московського Патріархату) Блаженніший Володимир (Сабодан) 12 березня 2011 нагородив архиєпископа Івана Юрковича орденом Української Православної Церкви Святого Рівноапостольного Князя Володимира ІІ ступеня[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Р. Кривонос. Юрковіч Іван // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іван Юркович |
- Інформація на сайті Апостольської нунціатури в Україні [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Короткі біографічні дані в базі catholic-hierarchy.org [Архівовано 6 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Сайт Апостольської Нунціатури в Росії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Святіший Отець Венедикт XVI призначив Архиєпископа Івана Юрковіча, Апостольського Нунція в Україні, новим Апостольським Нунцієм в Росії. Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 19 лютого 2011.
- ↑ УПЦ МП нагородила Івана Юрковича орденом. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 1 серпня 2011.