Івасюк Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Івасюк
фотографія
Володимир Івасюк на поштовій марці
Основна інформація
Повне ім'я Івасюк Володимир Михайлович
Дата народження 4 березня 1949(1949-03-04)
Місце народження Кіцмань, Чернівецька область
Дата смерті 18 травня 1979(1979-05-18) (30 років)
Місце смерті тіло Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховицького лісу недалеко від Львова
Роки активності 19641979
Країна СРСР СРСР
Національність українець
Професія поет, композитор
Інструменти скрипка,
фортепіано,
віолончель,
гітара
Нагороди Герой України (орден Держави)
www.ivasyuk.org.ua

Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (* 4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область — 24/27 квітня[1] 1979, Брюховицький ліс під Львовом) — український композитор і поет. Герой України (2009, посмертно).

Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР[2]. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили[3].

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка[4], але в листопаді 2012 року справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.

12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка[5].

Основні дати життя і творчості[ред.ред. код]

Будинок, в якому народився Володимир Івасюк. Через 30 років у ньому народилась співачка Ані Лорак
Меморіальна дошка на будівлі Буковинського державного медичного університету (Чернівці)
  • 1962 — взяв участь у завершальному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини.
  • 1963 — вступив до Київської музичної десятирічки ім. М.Лисенка за спеціальністю альт. Навчається першу чверть. З 2-ї чверті через хворобу повертається до Кіцманя та навчається у середній школі та музичній школі за класом фортепіано.
  • 1964 — склав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У рідній школі створив дівочий вокальний ансамбль «Буковинка».
  • 1965 — ансамбль «Буковинка» за перемогу в республіканському конкурсі нагороджено поїздкою по Дніпру.
  • 1966 — сім'я переїжджає до Чернівців. Вступив до Чернівецького державного медичного інституту, але відрахований з нього за участь у «політичному інциденті». Влаштувався працювати на завод «Легмаш», де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В.Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії.
  • 19671972 — повертається до навчання у медичному інституті.
Запис
Аудіо «Червона Рута»опис файлу
Виконує Олена Кузнецова і автор
  • 1970 — склав пісні «Червона рута» й «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення «Камертон доброго настрою». Путівку в життя пісень дали ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Н. Яремчук, В. Зінкевич, М. Ісак, звукорежисер Василь Стріхович).
  • 1971 — режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару й соліст ансамблю «Смерічка» Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. «Червона рута» перемогла на першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71». На завершальному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю «Смерічка» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і автор Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. Текст і ноти «Червоної рути» опублікував тижневик «Україна».
  • 1972 — на Чернівецькому телебаченні відбулася прем'єра пісні «Балада про дві скрипки», яку виконала Софія Ротару. Пісня «Водограй» у виконанні ансамблю «Смерічка» Левка Дутківського (солісти М. Єжеленко та Н. Яремчук) у Москві перемогла в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» та на фестивалі «Пісня-72».
  • 1972 — В.Івасюк переїхав до Львова. Там навчався в медичному інституті й почав студії у консерваторії на підготовчому відділенні.
  • Листопад 1972 р. — на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконує ансамбль «Смерічка» п/к. Л. Дутківського. Початок співпраці з Ростиславом Братунем, що було етапним у творчості композитора.
  • 1973 — закінчив Львівський медичний інститут, вступив у аспірантуру до професора Т.Митіної.
  • 1974, серпень — у складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемогла з його піснею «Водограй». Із сестрою Галиною здійснив коротку подорож Польщею.
  • 1974, вересень — розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А.Кос-Анатольського.
  • 19741975 — робота над музикою до вистави «Прапороносці» за однойменним романом О.Гончара. Режисер вистави — Сергій Данченко.
  • 1975, 19 березня — прем'єра вистави «Прапороносці». Музику В.Івасюка високо оцінили критики.
  • 1975, серпень-вересень — у селі Розтоки на Буковині було знято фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконала 6 пісень В.Івасюка.
  • 1976, липень — В.Івасюка відрахували з консерваторії за пропуски занять. Створив музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.
  • 1977 — відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Софія Ротару з піснею Івасюка «У долі своя весна» перемогла на фестивалі «Сопот-77». Вийшли платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» і збірка його пісень «Моя пісня».
  • 1978, квітень — участь у Всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані. Піаністка Л.Десяткіна виконала на конкурсі «Сюїту-варіації» на тему народної пісні «Сухая верба» В.Івасюка.
Меморіальний музей Володимира Івасюка. Чернівці
  • 1978, жовтень — участь у Всеукраїнському зльоті творчої молоді. Було виконано «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та відбулася прем'єра пісень «Літо пізніх жоржин» на вірші Р.Братуня, «Нам спокій, друже, тільки сниться» на вірші Р.Кудлика (у виконанні соліста Львівської опери Ігоря Кушплера).
Могила Володимира Івасюка у Львові.
  • 1978, листопад — перемога на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві — дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара».
  • 1979, квітень — член журі I Республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому. Виїхав до Львова в ніч з 23 по 24 квітня.
  • 1979, 24 квітня — за телефонним викликом вийшов з дому й більше не повернувся.
  • 1979, 18 травня — тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті Івасюка невідома.
Файл:Volodymyr Ivasyuk Star.JPG
Зірка Володимира Івасюка на Театральній площі у Чернівцях
Файл:Volodymyr Ivasyuk Monument.JPG
Пам'ятник Володимиру Івасюку у Кіцмані.

Смерть[ред.ред. код]

Після зникнення Івасюка 24 квітня 1979 р. його батьки відразу подали заяву в міліцію, але дієвих заходів вжито не було. Пошуки велися з 27 квітня до 11 травня. Саме тоді була закрита справа розшуку.

Володимира знайшов 18 травня 1979 р. випадковий солдат, котрий «полюючи на лисиць» (форма навчання радистів), наштовхнувся на напіввисячий-напівстоячий труп людини. Слідство висунуло версію, що Володимир ще не набув душевної рівноваги після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні й покінчив життя самогубством. Версія того, що лікування в станціонарі проводилося з метою поновлення в числі студентів консерваторії, не розглядалася слідчими. Хворобою можна було аргументувати численні пропуски, але оскільки Володимир мав лише хронічну втому та безсоння, вирішив звернутися до психіатричної лікарні. Івасюк був професійним лікарем, умів симулювати різні симптоми . З часом у історії хвороби: «„стан хворого покращується: поступово нормалізується настрій, поліпшується сон, стає фізично сильнішим…“». Зрештою Володимир Василюк отримав потрібний документ : «„У цей час стан тов. Івасюка В. М. хороший, і він може приступити до занять у консерваторії“».

Слідчі відстоювали формулу «божевільний-самогубець». 4 червня 1979 року ЗМІ передали повідомлення про те, що причиною смерті Володимира Івасюка є самоповішення, чутки про інші обставини смерті є вигадкою. Решті версій уваги не приділялося. До них могли належати: сутичка на вулиці, коли Івасюкові повідривали ґудзики на куртці ; люди, котрі розшукували Івасюка в коридорах консерваторії, яких працівники ВНЗ бачили вперше: смерть двох молодих закоханих, котрі були свідками того, як викрали Івасюка: свідчення студентки про зустріч з Володимиром у Рівному 3 травня (за висновками слідчих, він помер 27 квітня).

Файл:Monument to Vladimir Ivasyuk Lviv.jpg
Пам'ятник Володимирові Івасюку у Львові (2011)

Після дослідження кори бука, на якому висіло тіло, було встановлено: «„Сліди 1, 2, 3, 4 (від зашморгу), 5 могли бути нанесені взуттям самого потерпілого за умови, що останній перед смертю залазив чи намагався залізти на дерево. Вирішити це питання в категоричній формі не є можливим через відсутність якихось індивідуальних ознак“». На аналіз віддали одяг Івасюка. Висновок експертів: «„На наявних предметах одягу (плащі, піджаку, штанях, трикотажній сорочці та взутті) Івасюка В. М. частин кори, деревини, а також плям зеленого кольору, які б могли походити від поверхні стовбура з місця події, немає…“». Проте з часом у висновку судмедексперти зазначили: «„Судово-трасологічною експертизою встановлено, що сліди на стовбурі дерева, на гілляці, де висів труп, залишені взуттям Івасюка В. М., коли він залазив на дерево, щоб прив'язати пасок до гілляки“».

Під час одного журналістського дослідження колишній політв'язень, якому довелося бачити чимало повішених, зауважив, що всі вони висіли з висунутим язиком. У трупа язик висунутим не був, не було виділень. Ці ознаки судмедесперти лишили поза увагою

Володимир Івасюк зробив вагомий внесок в українську культуру, тому його ім'я не було забуте:

  • У 1989 році «Червона рута» стала назвою однойменного фестивалю.
  • У 1994 році Леонід Кравчук підписав Указ про присудження Володимиру Івасюку Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
  • 4 березня 1999 року у Чернівцях відкрився Меморіальний музей Володимира Івасюка.
  • 18 липня 2001 року на V Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» Володимир Івасюк був нагороджений у номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття».

Пам'ять[ред.ред. код]

У Володимира Івасюка є дві рідні сестри: Галина — лікар, невропатолог Львівської обласної клінічної лікарні та Оксана — доцент кафедри сучасної української літератури Чернівецького національного університету.

Ім'я Володимира Івасюка, можливо, буде увічнено перейменуванням на його честь Червонозоряного проспекту в Києві[7].

Нагороди[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

пісні на власні слова


та інші

Збірка фортепіанних творів В.Івасюка, видання Дрогобицького педагогічного університету, 2006

Пісні на слова різних поетів,
зокрема Дм. Павличка, О.Гончара, Б.Стельмаха, М.Петренка, Ю.Рибчинського, Р.Братуня, Р.Кудлика та інших. (понад 40) —
«У долі своя весна», «Кленовий вогонь», «Літо пізніх жоржин», «Балада про дві скрипки» «Світ без тебе» на слова Василя Бабуха та інші.

Для хору

  • Сюїта (цикл обробок українських народних пісень) для хору без супроводу (1978)

Інструментальні твори

  • Сюїта-варіації на тему української народної пісні «Сухая верба» (1977)
  • Сюїта-варіації для камерного оркестру (1977),
  • три п'єси для фортепіано,
  • «Осіння картинка» — для віолончелі,
  • три п'єси для скрипки
  • музика до вистави «Прапороносці» (1975, збереглися фрагменти).

Дискографія[ред.ред. код]

Рік Обкладинка Назва Інша інформація
1977 Rotaru-1977-pisni ivasyuka-f.jpg Софія Ротару
«Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару»
LP,
«Мелодія», СРСР
1978 Vinil ivasuk.jpg Софія Ротару
«Пісні Володимира Івасюка»
LP,
«Мелодія», СРСР
1980-ті[8] Ivasyuk ensemble-1.jpg Український народний ансамбль ім. В. Івасюка MP,
Австралія
1980-ті[8] Canada vinil-1-f.jpg «Поклін Володимирові Івасюкові»
Різні виконавці
LP,
Канада
1981 Songs by ivasyuk-1981.jpg ВІА «Смерічка», ВІА «Ватра», ВІА «Водограй»
«Ukrainian songs. Volodymyr Ivasiuk»
MC, Apon Record Company, Inc, США
1983 Rotaru-canadian tour-1983.jpg Софія Ротару, ВІА «Червона рута»
«Canadian Tour 1983»
LP,
Cansov Exchange Inc, Канада
2000 Pysanka-2000-pisni volodymyra ivasyuka.jpg Дует «Писанка»
«Пісні Володимира Івасюка»
MC, «Саме Так!», Україна
2003 Rotaru-2003-2.jpg Софія Ротару
«Лебединая верность» (1976)
«Софія Ротару співає пісні Володимира Івасюка» (1977)
CD, Росія
2003 Taras chubaj-nash ivasyuk.gif Тарас Чубай, «Плач Єремії»
«Наш Івасюк»
CD, Атлантік, Україна
2000-ні[8] Konkurs-ivasiuk.jpg «Переможці Міжнародних конкурсів молодих виконавців української естрадної пісні ім. Володимира Івасюка» CD, Телеканал СТБ, Україна
2000-ні[8] Cd chernivci.jpg Володимир Івасюк. «Я піду в далекі гори»
різні виконавці
CD, Україна
2004 Rotaru-2004-teche voda.gif Софія Ротару
«Тече вода»
Franchising records, Україна
2004 Ivasyuk songs 1.jpg Пісні Володимира Івасюка.
Частина 1 «Пісня буде поміж нас»
CD, Franchising records, Україна
2004 Ivasyuk songs 2.jpg Пісні Володимира Івасюка.
Частина 2 «Відлуння твоїх кроків»
CD, Franchising records, Україна
2007 O stahiv-pamyati ivasyuka-2007.jpg Остап Стахів
«Пам'яті В. Івасюка»
CD, Україна
2007 Mp3-pisni ivasyuka-2007.jpg Українська колекція mp3.
«Пісні Володимира Івасюка»
MP3, Астра, Україна

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.186.
  • Василишин О. М. Творча спадщина Володимира Івасюка. — Львів: Укр. акад. друкарства, 2007. — 270 с. — ISBN 978-966-322-042-0;
  • Василишин О. М. Володимир Івасюк: сила серця і таланту. — Львів: Укр. акад. друкарства, 2009. — 368 с., іл. — ISBN 978-966-322-139-7;
  • Володимир Івасюк. Вернись із спогадів / упор. Л. Криса; текст: М. Івасюк, Г. Івасюк, Л. О. Івасюк, Л. Криса, О. Василишин. — Львів: Укрпол, 2008. — 270 с. — ISBN 978-966-8955-10-5;
  • Зінкевич В. Зоря незгасна// Молодь України, 7 березня 1989;* Спогади про композитора//Літ. Україна, 11 серпня 1988;
  • ГУСАР Ю. Зацвіла «Червона рута»: [про В. Івасюка]// Гусар Ю. Зірки не гаснуть: художньо-документальні розповіді про видатних митців Буковини, чиї імена занесено на «Алею зірок» у Чернівцях / Ю. Гусар. — Чернівці: Правдивий поступ, 2003.- С. 22-30.
  • Івасюк М. Монолог перед обличчям сина// Жовтень. 1989, № 9;
  • Лепша І. Його пісня поміж нас Культура і життя, 26 березня 1989;
  • Мазепа Л. Сторінки музичного минулого Львова (з неопублікованого). Л., 2001;
  • Опанасюк О. П. Відомий і невідомий Володимир Івасюк (з додатком фортепіанної п'єси «Осіння картина») // Мистецтво і освіта, 1999, № 4. — С. 30-31.
  • Опанасюк О. П. Невідомий Володимир Івасюк (з додатком фортепіанної п'єси «Фантастичний танець») // Музика, 1999, № 2. — С. 16-19.
  • Опанасюк О. П. Три п'єси Володимира Івасюка для фортепіано. — Дрогобич: Вимір, 1998. — 16 с.
  • Рибчинський Ю. «Щоб збулась любов»// Музика, 1989, № 4;
  • Романюк П. Літо пізніх жоржин// Культура і життя. 17 вересня 1989;
  • Рубан М. Міцне крило у льоті// Українська культура, 1993, № 3-4;
  • Тарасова А. У день народження композитора Буковина, 10 березня 1992;
  • Унгурян Т. Монолог перед обличчям брата// Культура і життя, 28 січня 2004;

Публікації пісень Володимира Івасюка[ред.ред. код]

  • Івасюк В. М. Водограй: Пісенник. — К.: Музична Україна, 1989. — 128 с.
  • Володимир Івасюк. Пісні. — К.: Музична Україна, 1983. — 168 с.
  • Червона рута: Пісенник. — К.: Музична Україна, 1993. — 80 с.
  • Пісенник´90. — К.: Музична Україна, 1990. — 224 с.
    («Червона рута», «Я — твоє крило», «Два перстені»)
  • Песни на стихи Андрея Дементьева. — М.: Советский композитор, 1987. — 112 с.
    («Расскажи мне, отец…»)
  • Ростислав Братунь. Білі троянди: Вокальні твори на слова українських поетів. — К.: Музична Україна, 1982. — 96 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]