Іво Бобул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

І́во Бо́бул справжнє ім'я Іван Васильович Бобул (*17 червня 1953, Порубне, нині Тереблече Глибоцького району Чернівецької області) — псевдонім українського та молдавського співака (тенора), композитора, Народного артиста України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в багатодітній сім'ї. 1968 закінчив середню школу та вступив до ПТУ № 76 в місті Слов'янськ Донецької області. 1969 взяв участь у конкурсі художньої самодіяльності між училищами, де завоював звання лауреата. 1972 був призваний до лав Радянської армії. Під час служби їздив із концертами по військових частинах. Став лауреатом Конкурсу військової пісні.

1979 запрошений композитором В. Громцевим у ВІА «Море» Севастопольського відділення Кримської державної філармонії.

1980 — робота у ВІА «Черемош» Чернівецької обласної філармонії. 1981 переведено солістом ВІА «Жива вода» Чернівецької обласної філармонії. Під час роботи в колективі записав першу платівку з піснями композитора Л. Дудківського, які потім стали шлягерами: «Якщо любиш, кохай», «Зоряна ніч», «Краю мій, край», «Я побачив гори».

1984 працював у Тернопільській філармонії солістом та керівником ВІА «Віватон». Від 1997 — соліст Чернівецької обласної філармонії. Під час роботи в цих колективах узяв участь у багатьох конкурсах та фестивалях.

  • 1980 — конкурс «Молоді голоси» (Тернопіль).
  • 1982 — конкурс на краще виконання пісень країн соціалістичної співдружності (Ялта);
  • 1983 — Конкурс радянської пісні (Сочі).

Багато пісень з репертуару Іво Бобула стали народними шлягерами: «Душі криниця», «Місячне колесо», «Якщо любиш, кохай», «На Україну повернусь», «Скрипалю», «Одна єдина» та багато інших. 2002 студія «6 секунд» випустила чотири компакт-диски: «Золота колекція», «Емігрантка», «Небеса очей твоїх», «Тополина любов».

На професійну естраду Іво Бобул вийшов 1979 в складі сімферопольського ВІА Валерія Громцева «Море» (до того він навчався в чернівецькому музучилищі та співав у ресторанах). За рік повернувся на рідну Буковину — в чернівецькій філармонії співав з ВІА «Черемош», потім перейшов у «Живу воду» (де замінив Лілію Сандулесу). В 1983 році новий керівник філармонії Левко Дутківський зацікавився співаком і написав для нього цикл пісень («Зоряна ніч», «Якщо любиш, кохай», «Я побачив гори», «Мій край»), які досить оперативно були видруковані «Мелодією» на міньйоні. Потім довгий час Івана Бобула (як його тоді йменували) не було чути — в 1988 році його перевели в Тернопільську філармонію, де він й співав у супроводі ВІА «Віватон» та користувався лише регіональною популярністю.

До всеукраїнського слухача він повернувся лише в 1990 році з найвідомішою із своїх пісень «На Україну повернусь» Остапа Гавриша. На Бобула звернув увагу московський композитор Олександр Морозов і запросив у свій музичний центр, що тоді знаходився в Черкасах. Пісні «Старе джерело», «Рідна хата», «Голуба вода», «Місячне колесо» вивели Іво Бобула в лідери серед виконавців традиційної української естради. В Черкасах же й було знято перший відеоальбом Іво Бобула «Душі криниця». В 1991 році Іво повернувся до Чернівців і почав співати в парі з Лілією Сандулесу: «Берег любові», «А липи цвітуть», «Промінь мого серця». В 1992 році Бобул перебрався під дах київського театру «Етюд». Щоправда співали вони тоді частіше в Америці, ніж вдома, в Україні. В 1995-му Іво Бобулу присвоєне звання заслуженого артиста України, а на початку 1998 року він став вже народним артистом. До 50-ти річчя співака лейбл Artur Records видав відразу три компакт-диски з відібраним доробком: «Емігрантка», «Тополина любов», «Небеса твоїх очей».

Іво Бобул став дуже відомим серед молоді, коли гурт «Танок на Майдані Конґо» створив саркастичну пісню «Іво Бобул», де співака представлено у вигляді супергероя. З 2010-го року, інтернет спільнота Учану обрала Бобула талісманом, чи навіть богом.

Відзнаки[ред.ред. код]

За вірність та відданість пісні, за великий внесок в українську культуру був нагороджений:

  • 1995 — званням «Заслужений артист України»;
  • 1998 — званням «Народний артист України»;
  • 2000 — іменною зіркою на Алеї Зірок (Чернівці);
  • 2001 — Хрестом пошани «Закон. Честь. Мужність»;
  • 2002 — пам'ятною медаллю «10 років МВС України»;
  • 2002 — орденом Миколи Чудотворця І ступеня Фонду міжнародної премії;
  • 2003 — орденом Ярослава Мудрого V ступеня;
  • 2004 — Хрестом пошани Святого князя Олександра Невського.

Дискографія[ред.ред. код]

  • 2002 - Тополина любов
  • 2002 - Небеса очей твоїх
  • 2002 - Емігрантка
  • 2004 - Песни для тебя
  • 2004 - Ріка життя
  • 2006 - Ты мой сон
  • 2007 - Смачні Кольори Тернополя
  • 2009 - Злидні з-під Дивану

Джерела[ред.ред. код]

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 68—69.
  • Злотник О. Й. Бобул Іво // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 3. — К., 2004. — С. 109.
  • Бобул Іван // Мистецтво України: біографічний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. - Київ, 1997. - С. 68-69.
  • Бобул Іва (Іван) Васильович // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / М. А. Богайчук.- Чернівці: Видавничий дім "Букрек", 2005. - С. 31. - ISBN 966-8500-64-4.
  • Алея Зірок Бобул Іво: [пл. Театральна у Чернівцях] // Гусар Ю. С. Буковинський календар. Ювілеї - 2008: словник-довідник / автор-упорядник Ю. С. Гусар.- Чернівці: Правдивий поступ, 2008. - С. 117.
  • Бобул Іво (Іван) Васильович // Видатні діячі культури та мистецтв Буковини: бібліографічний довідник / автори-укладачі Ю. В. Боганюк, О. О. Гаврилюк, Г.В. Добровольська, М. М. Довгань, А. С. Іваницька.- Чернівці: Книги - ХХІ, 2010. Випуск І. - С. 21-22. ISBN 978-966-2147-82-7.
  • 55 років народному артисту України Іво (Івану) Васильовичу Бобулу (1953): [17 червня]// Гусар Ю. С. Буковинський календар. Ювілеї - 2008: словник-довідник / автор-упорядник Ю. С. Гусар.- Чернівці: Правдивий поступ, 2008.- С. 57.
  • Іво Бобул // Новітня історія України. Імена,звершення, творчість.- Київ, 2004. - Випуск 2.- С. 208-209.
  • Іво Бобул: [про співака] // Лепша І. Д. 100 облич української естради / І. Д. Лепша.- Чернівці: Молодий буковинець, 2010. - С. 82-86. - ISBN 966-7109-36-4.
  • Іво Бобул навчає вокалу Марічку Яремчук // Чернівці. - 2010.- 24 червня (№ 26). - С. 22.
  • Марія Матіос, Іво Бобул та Павло Бажерін стали почесними громадянами міста // Чернівці.- 2008.- 26 вересня (№ 39).- С. 4.
  • Почесними чернівчанами стали Іво Бобул,Марія Матіос і Павло Бажерін // Буковина.- 2008. 26 вересня (№ 71). -С. 1.
  • [Іво Бобул] // Пам'ятаймо! (Знаманні та пам'ятні дати Буковини в 2008 році) біблографічний покажчик.- Чернівці: Рута, 2008. - С. 146-148. - ISBN 966-568-942-3.

Посилання[ред.ред. код]