Ігла (переносний зенітно-ракетний комплекс)
Це стаття про переносний зенітно-ракетний комплекс. Стаття про інструмент — Голка
| Igla | |
|---|---|
 |
|
| Тип: | Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) |
| Походження: |  СРСР |
| Історія служби | |
| Термін використання | 1983-досі |
| Історія виробництва: | |
| Виробник | КБМ |
| Вартість | $ 60,000–80,000 (в 2003) |
| Характеристики | |
| Маса | 10,8 кг |
| Тип і модель двигуна | твердопаливний ракетний двигун |
| Швидкість | 800 м/с (макс.), Число Маха близько 2,3 |
| Запас ходу | 5,2 км |
| Довжина | 1,574 м |
«Ігла» (індекс ГРАУ РФ — 9К38Ю за класифікацією МО США та НАТО — SA-18 Grouse («Шотландська куропатка»)) — російський/радянський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низколетящих вертольотів і літаків супротивника на зустрічних і наздоженяючих курсах в умовах впливу природних і штучних теплових перешкод. Комплекс прийнятий на озброєння в 1983 році.
Розробка принципово нового комплексу почалася в Коломні в 1971 році. Головним розробником ПЗРК «Ігла» (9К38) було визначено КБМ МОП СРСР (головний конструктор — С. П. Непобєдімий), а теплова ДБН створювалася ЛОМО МОП СРСР (головний конструктор ДБН — О. А. Артамонов). Головні цілі полягали в тому, щоб створити ракету з кращою стійкістю до заходів протидії і більш високою бойовою ефективністю, ніж комплекси попереднього покоління типу «Стріла».
Зміст |
На озброєнні [ред.]
«Ігла» перебуває на озброєнні армій Російської Федерації, країн СНД, а також з 1994 року експортується більш ніж в 30 держав, включаючи Болгарію, Боснію і Герцеговину, В'єтнам, Сербію, Словенію, Україну, Хорватію, Чорногорію, Польщу, Німеччину, Фінляндію; Індію, Ірак, Малайзію, Сінгапур, Сирію, Південну Корею; Бразилію та Мексику.
Ігла-1E (SA-16) [ред.]
Ангола
Вірменія
Болгарія
Хорватія
Куба
Еквадор
Фінляндія - під назвою ItO 86 - використовувались раніше
Грузія
Угорщина
Іран
Ірак
М'янма
КНДР - місцевого виробництва
Перу
Польща
Росія
Словаччина
Словенія
Сербія - місцевого виробництва
СРСР - використовувались раніше
Сирія
Україна
Боснія і Герцеговина - 20 штук
ОАЕ
В'єтнам
.svg){kind=small}
Ігла (SA-18) [ред.]
- Вірменія
Білорусь
Бразилія- Болгарія
Камерун - використовувалась Армією Камеруну
Єгипет
Еритрея- Фінляндія - під назвою ItO 86 - використовувались раніше
- Грузія
- Угорщина
Індонезія
Індія- Іран
Казахстан
Македонія- М'янма
Малайзія
Мексика - Мексиканський морський флот
Марокко
Монголія- Перу
- Росія
Сингапур - Сингапурські повітряні війська- Сербія
Шрі-Ланка- Словаччина
Південна Корея- СРСР - Передано країнам наступникам
- Сирія - Сирійська Арабська республіка
Таїланд
Туреччина- Україна
Венесуела [1]- В'єтнам
Зімбабве
Ігла-С (SA-24) [ред.]
- Бразилія
- Іран - Можливо отримали після громадянської війни 2011 року і у Лівії.
Лівія - Є фото докази, що авто зі змонтованими двійниками Ігли були на озброєнні Лівійської Армії під час Громадянська війна у Лівії 2011 року починаючи з березня 2011. 482 Ігли-С були імпортовані з Росії в 2004. Деякі з них не були пораховані в кінці війни і могли перейти до Ірану.[2][3][4]- Росія
- Словенія
- Венесуела
Посилання [ред.]
- ↑ http://sp.rian.ru/onlinenews/20081119/118401447.html
- ↑ SA-24 Grinch 9K338 Igla-S portable air defense missile system
- ↑ Coughlin, Con (22 September 2011). «Iran 'steals surface-to-air missiles from Libya'». The Daily Telegraph (London).
- ↑ The deadly dilemma of Libya's missing weapons
 |
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
