Ігнацій Ян Падеревський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігнацій Ян Падеревський
фотографія
Ігнацій Ян Падеревський
Основна інформація
Дата народження 6 (18) листопада 1860(1860-11-18)
Місце народження с. Курилівка, Україна
Дата смерті 29 червня 1941(1941-06-29) (80 років)
Місце смерті Нью-Йорк, США
Професія піаніст, композитор, дипломат

Ігнацій Ян Падеревський (Ignacy Jan Paderewski, 6 (18) листопада 1860(18601118) — 29 червня 1941) — видатний польський піаніст, диригент, композитор, філантроп, політик

Біографія[ред.ред. код]

Рід Падеревських[ред.ред. код]

Докладніше: Падеревські (рід)

Важливим джерелом для дослідження біографії Ігнатія Яна Падеревського, є справа про дворянське походження роду Падеревських, що зберігається у фонді Волинських дворянських депутатських зборів. Згідно з цим документом, історичні корені роду ведуть із Дрогицької землі, (сучасне Підляське воєводство), де вперше у документі від 1607 р. згадується чесник дрогицький Йозеф Падеревський. До кінця XVIII ст. рід Падеревських проживав на Дрогичинщині у власному маєтку і лише після його втрати мігрував на Волинь та Поділля. 10 березня 1802 р. були внесені до 6-ї частини родовідної книги дворян Волинської губернії.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився у селі Курилівка Хмільницького району Вінницької області, 6 (18) листопада 1860 року. Мати померла невдовзі після народження Ігнація і його разом із сестрою виховував батько. У 1863 році батько Ігнація брав участь в антиросійському повстанні, за що на рік був ув'язнений у Києві. Повернувшись з ув'язнення в 1865 році батько вирішує переселитися з Поділля, оскільки була загроза репресій з боку влади. Таким чином сім'я приїзджає до села Судилків Шепетівському районі Хмельницької області, який на той час був містом, де перебуває з 1865 по 1872 роки. Батько ще раз одружується. Відомо, що в цьому селі в 1875 році у Гната з'явився рідній брат (по батькові) Йосип, який в майбутньому став знаним педагогом.

Пізніше велику роль в освіті Ігнація зіграв товариш його батька, учасник антиросійського повстання 1830 року Міхал Бабинський.

У 1872-1878 роках навчався у Варшавському музичному інституті, по закінченню підробляв грою на вечірках, компонуванні та виконанні власних пісень, а також приватними уроками. У 1880 році він одружився на Антоніні Корсак, яка, однак померла 1881 року, залишивши Ігнація з маленьким сином Альфредом. Того ж року Падеревський поїхав на стажування до Берліну.

Музична кар'єра[ред.ред. код]

Погруддя І.Падеревського в алеї Слави (м. Кельце)

За кордоном Падеревський зустрів визначну польську артистку Олену Морджеєвську. Захоплена його талантом, артистка допомогла Ігнацію грошима, завдяки чому він зміг продовжити навчання у Відні під керівництвом Теодора Лешетицького. Він же пізніше допоміг Падеревському працевлаштуватись у Страсбургу. 1887 року Падеревський дебютував як піаніст, а 1888 року відбувся його перший великий концерт у Парижі. Там він познайомився і подружився з композитором Камілем Сен-Сансом.

Пізніше деякий час він жив у Лондоні, де давав концерти, зокрема, перед королевою Вікторією. Значний успіх мало його перше турне по США у 1891-1892 роках, де його називали найбільшим за всіх, метром, королем піаністів, чаклуном клавіатури. В російській газеті за 1899 рік «Петербург» писали: «Він зазнав овацій, яких не зазнав жоден із артистів на концертній естраді, його закидали квітами та вінками». Маестро викликав захоплення також і своєю зовнішністю. Довге руде волосся, аристократичність, невимушеність, елегантність, витонченість манер. Молоді музиканти намагалися копіювати і наслідувати його, особливо в плані зовнішнього вигляду, стилю одягатися.

1899 року Падеревський оженився на Олені Гурській. Подружжя оселилися в селищі Моргес, неподалік Лозанни (Швейцарія), а також придбали маєток в Малопольському воєводстві.

Наприкінці століття Падеревський створив свою єдину оперу, Манру, що була поставлена в 29 травня 1901 у Дрездені, а невдовзі — у Львові. 1902 року опера 9 разів була поставлена в Метрополітен опера, ставши єдиною оперою польського композитора, що була поставлена в цьому театрі.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Рояль І.Падеревського, дарований польському посольству у Вашингтоні

Політична діяльність Яна Падеревського почалася 1908 року, коли на його прохання скульптор Антон Вівульський створив пам'ятник на честь перемоги польських військ в Грюнвальдській битві. 1910 року монумент був представлений у Кракові в присутності понад 150 тисяч осіб[1], де сам Падеревський виголосив промову, в якій відстоював ідею незалежності Польщі.

З вибухом I світової війни, використовуючи свою популярність на Заході, Падеревський почав проводити широку дипломатичну діяльність в польських інтересах. Зокрема організував фонд у допомогу жертвам війни i був одним із співзасновників комітетів допомоги полякам у Лондоні, Парижі, а в 1915 році разом з Г. Сенкевичем також у Швейцарії. Того ж року виїхав до США, де продовжив політичну діяльність. Перед кожним своїм виступом він говорив про незалежність Польщі.

Невдовзі йому вдалося зблизитися з радником президента США Вільсона, Едварда Хауза. Пізніше зустрівся з самим президентом, якому в січні 1917 року направив меморандум стосовно становища Польщі. Можливо це зіграло не останню роль у включенні питання становлення незалежної польської держави у 14 пунктах Вільсона. В серпні 1917 року став представником Польського народного комітету у США, очолюваного Р. Дмовським.

З поверненням на батьківщину Юзефа Пілсудського, який доручив формувати уряд Є. Морачевському, наприкінці 1918 року до Польщі повернувся і Падеревський. Прибуття Падеревського до столиці підтримало настрій повстанців 1919 року. У Варшаві Падеревський зблизився з Пілсудським, ставши посередником між ним і табором Дмовського, а 16 січня 1919 став прем'єром, виконуючи також функції міністра закордонних справ. Проводив загарбницьку політику щодо Західньо-Української Народньої Республіки, яка закінчилась цілковитою окупацією Галичини в липні 1919 року.[2]

Разом з Р.Двомським, Падеревський представляв Польщу на конференції в Парижі, що закінчилася підписанням Версальського трактату, що завершив І світову війну. Падеревський підтримав Тадеуша Розвадовського у його планах створення Американського легіону, який мав боротися в Польщі проти більшовиків. У висліді цих дій постала польсько-американська авіаційна ескадра ім. Т.Косцюшки. Падеревському не вдалося досягти всіх цілей польської сторони, але він показав себе здатним парламентером і дипломатом. В той же час його безпартійний уряд критикували і ліві i праві. Падеревський розумів, що його уряд є тимчасовим і в грудні 1919 років пішов у відставку. Потому виїхав до Швейцарії де на деякий час відійшов від політики.

Однак вже в 1920 році повернувся на Батьківщину у розпал польсько-радянської війни. Він став посланником польського уряду до Ліги Націй, цю функцію проте виконував лише до 1921 року.

Міжвоєнні роки[ред.ред. код]

Ігнацій Ян Падеревський, 1930-ті роки

1922 році Падеревський знову виїхав до США, де повернувся до концертної діяльності. Концертне турне принесло йому астрономічну на той час суму — 500 тис. доларів. Пізніше він також зайнявся благодійністю, зокрема 1932 року виступ Падеревського на Медісон-сквер-гарден зібрав 16 тисяч глядачів, гроші від концерту він передав безробітнім американським музикантам. У ці роки Падеревський отримав чимало почесних титулів, зокрема британський король Георг V надав йому титул лорда.

По смерті Пілсудського 1935 року, Падеревський разом з Владиславом Сікорським став співзасновником організації Front Morges. Ця організація була опозиційно налаштована проти авторитаризму, головною її метою була демократизація польського життя, а Падеревський навіть розглядався як кандидат у президенти Польщі.

З вибухом II світової війни, Падеревський увійшов до екзильного уряду Польщі. Він був головою Національної ради Польської Республіки в Лондоні, яка замінила сейм у вигнанні. В 1940 році попри погіршення стану здоров'я, виїхав до США де його діяльність була спрямована на боротьбу за незалежність Польщі. Зокрема сприяв отриманню кредитів для польських збройних сил на Заході.

Смерть і поховання[ред.ред. код]

Гроб Падеревського в храмі св. Івана Хрестителя

Помер 29 червня 1941 року в Нью-Йорку. З цього приводу генерал Сікорський у наказі №11 зазначив:

Польський народ сповнений глибоким сумом пам'яті І. Падеревського, втрачає з Його відходом від нас назавжди одного з самих великих його провідників. Шануємо його пам'ять!

Початково прах Падеревського було поховано на Арлінгтонському цвинтарі у Вашингтоні, а 1992 році труну з його прахом було перевезено до Польщі і поміщено у храмі св. Івана Хрестителя у Варшаві.

Нагороди і звання[ред.ред. код]

Пам'ятник І.Падеревському в Уяздовському парку (м. Варшава)

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • 11 листопада 2003 р. в парку імені Генріха Йордана у Кракові відбулося відкриття погруддя Ігнація Падеревського в рамках проекту «Відомі поляки ХХ ст».
  • 29 жовтня 2010 року Сейм Республіки Польща прийняв постанову, в якій вшанував пам'ять Ігація Яна Падеревського на честь 150 річниці з дня народження. З цієї ж нагоди була випущена марка з фотографією піаніста[3].
  • Міжнародний фестиваль «Відкриваємо Падеревського» у Львові, 16-18 листопада 2012 р[4].

Бібліографія[ред.ред. код]

  • I. J. Paderewski, Szopen. Warszawa 1926. Nakładem czasopisma «Muzyka»
  • Ignacy Jan Paderewski, Pamiętniki. Spisała Mary Lawton. Przekład z j. ang.: W. Lisowska i T. Mogilnicka. Wstęp: Witold Rudziński. Kraków, P. W. M. [1961]
  • Władysław Dułęba, Zofia Sokołowska, Ignacy Jan Paderewski — Mała kronika życia pianisty i kompozytora. Wstęp: Tadeusz Szeligowski. Ilustracje. Kraków, P. W. M. [1960]. Wyd. II, zmienione [1976]
  • Henryk Opieński, I. J. Paderewski. Esquisse de sa vie et de son oeuvre. Lausanne, Éditions SPES, 1928, 2e édition 1948
  • Werner Fuchss, Paderewski: reflets de sa vie. Genève: La Tribune, coll. « Un homme, une vie, une œuvre », 1981, 278 p.
  • Éric Lipmann, Paderewski, l'idole des années folles. Paris, Balland, 1984. 341 p.

Примітки[ред.ред. код]