Ігнащенко Анатолій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігнащенко Анатолій Федорович
Ihnaschenko.jpg
Громадянство Україна Україна
Дата народження 28 січня 1930(19300128)
Місце народження с. Захарівці Хмельницького району Хмельницької області
Дата смерті 5 квітня 2011 (81 рік)
Навчання Київський інженерно-будівельний інститут
Найважливіші споруди
Нагороди Заслужений діяч мистецтв УкраїниНародний художник України
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «Знак Пошани»

Ігна́щенко Анато́лій Фе́дорович (*28 січня 1930, Захарівці — †5 квітня 2011) — український архітектор. Почесний дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2006), член-кореспондент Академії архітектури України (1995 р.). Заслужений діяч мистецтв України (2000), народний художник України (2010).

Зміст

[ред.] Біографія

Анатолій Федорович Ігнащенко народився 28 січня 1930 року в с. Захарівці Хмельницького району Хмельницької області. У 1953 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Був учнем Йосипа Каракіса.

З 1953 по 1960 рр. працював у проектному інституті «Укрдіпрошахт», у 19601963 роках — архітектор науково-дослідного інституту експериментального проектування, у 19631964 роках — архітектор «УкрНДІпроект». З 1964 року по 1966 рік — головний архітектор проектного інституту «УкрНДІПмістобудування», у 19661969 роках — експерт художньо-експертної колегії Міністерства культури УРСР.

У 19691976 Анатолій Ігнащенко перебував на посаді архітектора художнього фонду Спілки художників УРСР. У 19761990 роках — архітектор-художник об'єднання «Художник» художнього фонду УРСР. З 1990 року на творчій роботі.

Помер 5 квітня 2011 року.

[ред.] Нагороди

Нагороджений орденами: Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006), «Знак Пошани» (1982), Золотою та Срібною медалями ім. М. Б. Грекова (1969, 1970). Гран-прі Академії вишуканих мистецтв Парижа за пам'ятник Василю Порику у Франції.

Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1974) — разом з Г. Н. Кальченко за пам'ятник Лесі Українці в м. Києві. Лауреат премії Ленінського комсомолу (1980 р.). Золота (1969 р.) та Срібна (1970 р.) медалі імені М. Б. Грекова.

[ред.] Основні роботи

[ред.] Пам'ятники

[ред.] Меморіальні комплекси

[ред.] Інтер'єри та експозиції музеїв

[ред.] Інше

[ред.] Джерела

[ред.] Посилання

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами