Скосар Ігор Євгенійович
| Ігор Євгенійович Скосар | |
|---|---|
 | |
| Народився |
9 вересня 1968 (55 років) м. Батайськ, Ростовська область, Росія |
| Громадянство |
 Україна |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Національна металургійна академія України |
| Знання мов | російська |
| Членство | Верховна Рада України VII скликання |
| Посада | народний депутат України[1] |
| Військове звання | капітан запасу |
| Партія | безпартійний |
| У шлюбі з | Юлія Петрівна |
| Діти | два сини та донька |
І́гор Євге́нійович Ско́сар (нар. 9 вересня 1968, м. Батайськ, Ростовська область, Росія) — український політик. Народний депутат України VII скликання.
Освіта вища[ред. | ред. код]
З 1985 до 1990 року — навчання у Дніпропетровському металургійному інституті, спеціальність «інженер-теплотехнік». Військовозобов'язаний, капітан запасу. Попри наявну вищу освіту пише українською з численними помилками.[2]
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї військовослужбовця.
Проживає в Україні з 1975 року.
1990–1993 роки — заступник директора комерційного підприємства ТОВ «Луч» в місті Дніпропетровську.
11 січня 1996 — 15 вересня 1997 — директор регіональної дирекції акціонерного товариства закритого типу «Інтергаз».
З 1993 до 1998 року — президент страхової компанії «Лайк–Поліс», що була створена під егідою Дніпропетровського заводу «Південмаш».
У 1998 році переїхав до міста Києва. 1998–2000 роки — почесний президент СП ТОВ «Смачного Bon Apetit» — підприємства, що забезпечує населення міста Києва широким асортиментом хлібобулочних виробів.
З 2000 року по теперішній час — генеральний директор ТОВ «Валентин–АС».
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
2002–2006 рік — депутат Київради від 79 виборчого округу Солом'янського району міста Києва.
У 2012 році обраний народним депутатом Верховної ради України від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 58 у виборчому списку. Безпартійний.
Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
Один із 148 депутатів Верховної ради, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події на Волині 1942–1944 років.
4 квітня 2013 р. вийшов з фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». Разом з Олегом Канівцем оприлюднили маніфест у якому зазначили, що з урахуванням неминучості участі в «політичних корупційних схемах Арсенія Яценюка», вони прийняли «єдино можливе рішення — покинути лави фракції».[3] «Ми стали заручниками маніакального прагнення лідера фракції „Батьківщина“ стати єдиним кандидатом від опозиції на президентських виборах у 2015 році. Яценюк сьогодні намагається керувати партією, не враховуючи думки соратників і реалізуючи тільки власні амбіції»
Склад сім'ї[ред. | ред. код]
Дружина — Скосар Юлія Петрівна, народилась 8 січня 1979 року в Києві.
Виховує двох синів та доньку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Опозиціонери О.Канівець і І.Скосар у своєму маніфесті розказали про корупційні схеми А.Яценюка. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 9 квітня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Депутат Київради Ігор Скосар, який сьогодні відзначає день народження, славиться серед виборців свого округу доброчинністю [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор Скосар оплатив лікування пенсіонерці [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор СКОСАР: “Головне, зі знаком якості виконувати роботу, а не демонструвати депутатський значок...”
- Список депутатів Київської міської ради скликання 2002 - 2006 років [Архівовано 14 серпня 2013 у Wayback Machine.]
|
