Ігор Сєверянин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Васильович Сєверянін
Ігор Сєверянин 1916 року
Ігор Сєверянин 1916 року
При народженні Ігор Васильович Лотарьов
Дата народження 4 (16) травня 1887(1887-05-16)
Місце народження Санкт-Петербург
Дата смерті 20 грудня 1941(1941-12-20) (54 роки)
Місце смерті Таллінн, окупована Нацистською Німеччиною Естонія
Рід діяльності російський поет «Срібної доби»
Роки активності: 1904-1940
http://severyanin.narod.ru/

І́гор Сєверя́нін (справжнє ім'я І́гор Васильович Лотарьов; 4 (16) травня 1887(18870516), Санкт-Петербург — 20 грудня 1941, Таллінн) — російський поет «Срібної доби». Народився в сімї офіцера. Через складні взаємини батьків провів дитинство поблизу м. Череповця Новгородської губернії, де знаходилась садиба його дядька. Навчався в Череповецькому реальному училищі, потім поїхав на Далекий Схід де його батько отримав місце комерційного агента.

Біографія та творчість[ред.ред. код]

На відміну від багатьох поетів «Срібної доби» Ігор Сєверянін уник впливу символістів. В 1911 організував в Петербурзі літературну групу «Асоціація егофутуристів». Він сформулював програму егофутуристів, яка передбачала самоствердження особистості, пошук нового без відторження старого, сміливі образи, епітети, асонанси та дисонанси і т. д. Сам поет створив багато неологізмів. Пізніше В.Маяковський визнав, що багато чого навчився в нього в сфері словотворення. Ігор Сєверянін покинув егофутуризм та на деякий час приєднався до кубофутуристів, але цей союз тривав недовго.

У московському видавництві «Гриф», 1918 року поет видав свою першу книгу віршів «Громокипящий кубок», з передмовою Ф. Сологуба. Вже перші твори надовго закріпили за Сєверяніном славу виключно салонного поета. Багато його віршів відрізнялись манірністю; надлишкова пристрасть до неологізмів та іншомовної лексики приводила поета на межу несмаку. В той же час Сєверяніну належить ціла низка творів, для яких характерні барвистість, виразність та мелодійність поетичного мовлення, складна рифма, наявність оригінальних віршованих форм (тріолет, міньонет і т. д.).

Ігор Сєверянін свідомо культивував свій образ вишуканого поета-кумира. Він з'являвся на поетичних вечорах з орхідеєю в петлиці, називав свої вірші «поезами», читав у наспівувальному ритмі, що підкреслювало мелодійність його віршів. Його близький друг, Г.Шенгелі згадував, що ліричний герой «поез» Сєверянина відрізнявся від самого поета. Він прагнув своїм образом створити ажіотаж навколо своїх віршів. В розпал Першої світової війни він випустив збірку « Ананасы в шампанском»(1915), образний ряд якої віповідав назві. Цією збіркою він утвердив право поета залишатися аполітичним та писати так, як йому властиво.

Останні роки[ред.ред. код]

Піся Жовтневої революції І. Сєверянин оселився в Естонії. Жив в усамітненому рибацькому поселенні Тойла. В цей час йому вдалося видати декілька поетичних книг, однією з яких була «Падучая стремнина», роман у віршах «Соловей» та ін. Попри те, що Сєверянина вважали «буржуазним» поетом 1918 року на вечорі у Політехнічному музеї в Москві він був названий «королем поетів», виборовши перемогу в Маяковського. Помер Ігор Сєверянин в Талліні 20 грудня 1941 року.

Джерела[ред.ред. код]