Ігуана парканна
| Ігуана парканна | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
| Sceloporus Wiegmann, 1828 |
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
Ігуана парканна (Sceloporus) — рід ящірок з родини Фрінозомових. Має 92 види. Інша назва «колюча ігуана».
Зміст |
Опис [ред.]
Загальна довжина досягає 50 см. Голова затуплена, розширена позаду. Тулуб закруглений, кремезний, стиснутий, циліндричний, хвіст поступово тоншає. Тіла вкрито великою ребристою лускою із шипами, особливо великі шипи на хвості. Звідси й походить інша назва цього роду. Мають яскраве забарвлення — коричневе, бронзове. Самці яскраві за самиць. На спині та з боків є правильно розташовані поперечні та повздовжні смуги та лінії, які можуть міняти свій колір.
Спосіб життя [ред.]
Полюбляють сухі, кам'янисті напівпустелі, скелі, чагарникові зарості, ліси. Часто зустрічаються на огорожах та парканах. Звідси й походить назва цих тварин. Особливістю поведінки є те, що при зустрічі з іншими ящірками сильна та часто хитають головою, водночас присідають на передніх лапах. Частота хитань у різних видів відмінна. Харчуються комахами, безхребетними, насінням, листям рослин, невеликими ящірками.
Ці ящірки яйцекладні, втім є й живородні.
Розповсюдження [ред.]
Це ендемік Північної Америки, особливо багато видів є на території США.
Види [ред.]
Джерела [ред.]
- Werning, Heiko: Stachelleguane, Natur und Tier-Verlag, ISBN 3-931587-13-4
- Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
