Ігуана парканна
| Ігуана парканна | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
| Sceloporus Wiegmann, 1828 |
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
Ігуана парканна (Sceloporus) — рід ящірок з родини Фрінозомових. Має 92 види. Інша назва «колюча ігуана».
Зміст |
[ред.] Опис
Загальна довжина досягає 50 см. Голова затуплена, розширена позаду. Тулуб закруглений, кремезний, стиснутий, циліндричний, хвіст поступово тоншає. Тіла вкрито великою ребристою лускою із шипами, особливо великі шипи на хвості. Звідси й походить інша назва цього роду. Мають яскраве забарвлення — коричневе, бронзове. Самці яскраві за самиць. На спині та з боків є правильно розташовані поперечні та повздовжні смуги та лінії, які можуть міняти свій колір.
[ред.] Спосіб життя
Полюбляють сухі, кам'янисті напівпустелі, скелі, чагарникові зарості, ліси. Часто зустрічаються на огорожах та парканах. Звідси й походить назва цих тварин. Особливістю поведінки є те, що при зустрічі з іншими ящірками сильна та часто хитають головою, водночас присідають на передніх лапах. Частота хитань у різних видів відмінна. Харчуються комахами, безхребетними, насінням, листям рослин, невеликими ящірками.
Ці ящірки яйцекладні, втім є й живородні.
[ред.] Розповсюдження
Це ендемік Північної Америки, особливо багато видів є на території США.
[ред.] Види
[ред.] Джерела
- Werning, Heiko: Stachelleguane, Natur und Tier-Verlag, ISBN 3931587134
- Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
