Іда Фінк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іда Фінк
пол. Ida Fink, івр. אידה פינק
При народженні Іда Ландау
Дата народження 1 листопада, 1921
Місце народження Збараж
Дата смерті 27 вересня 2011
Місце смерті Тель-Авів
Громадянство Польща, Ізраїль
Мова творів польська
Рід діяльності прозаїк
Жанр роман, оповідання

Іда Фінк (пол. Ida Fink, 1 листопада, 1921, Збараж — 27 вересня 2011, Тель-Авів) — польсько - ізраїльська письменниця, чималу частину творчості якої займала тема Голокосту.

Біографія[ред.ред. код]

Іда Фінк народилася 1 листопада, 1921 року в старовинному польському містечку Збараж (недалеко від Тернополя, Україна) в заможній і освіченій сім'ї, батько був лікарем, мама — шкільною вчителькою. З 1938 року Іда Ландау (дівоче прізвище) жила у Львові, займалася по класу фортепіано у Вищому музичному інституті. У 1941 році, з початком Другої світової війни її, як і багатьох євреїв, переселили в гетто. Про це письменниця згадує в одному з інтерв'ю:

« Коли я дісталася до будинку, Збараж вже перебував під німецькою окупацією. Нацисти встигли спалити синагогу і здійснити серію перших вбивств. Незабаром після мого приїзду відбулася так звана «дика операція», ще не названа своїм справжнім ім'ям, жертвою якої став 71 осіб, у тому числі герой моєї розповіді, має назву «Латка часу». Її провели вельми підступним і віроломним способом. За наказом німецького коменданта всіх молодих людей скликали на ринок. Ми з сестрою теж вирушили туди, але при вигляді величезної юрби страшно перелякалися і повернулися додому.... Лише після повернення додому ми дізналися, що сталося. Виявилося, з числа присутніх тоді відібрали 70 осіб, а пізніше ще й витягли рабина з дому. Всю цю групу завантажили на вантажівки, які з ревом покинули ринкову площу. Їх розстріляли у лісі, прямо під самим Збаражем.... Це була перша така операція в Збаражі. До того, як в 1942 р. створили гетто, пройшли ще три або чотири подібних. Тільки завдяки випадку нам вдалося залишитися в живих[1].  »

З гетто Іда Фінк в 1942 році вибралась на «арійську сторону», пережила війну з підробленими польськими документами. Згадує, що в цьому їй та її родині допомогали поляки[1]. У 1957 році вже разом з чоловіком і дочкою емігрувала до Ізраїлю. Тут багато років працювала в меморіалі Яд Вашем, записуючи розповіді євреїв, які пережили Голокост[2]. На запитання, чи прощає вона тих, хто видавав та вбивав євреїв, відповіла:

« Це філософське питання ... (Після тривалого мовчання) Думаю, що ... так. (Пауза) Я не настільки жорстока, щоб не зуміти цього пробачити. Але, з іншого боку, коли я замислююся над всім що відбувалося і над собою сьогодні, після стількох років, то приходжу таки до висновку, що в такому прощенні немає повної правди[1].  »

Творчий шлях[ред.ред. код]

Ізраїльська письменниця Іда Фінк пише польською мовою лише на одну тему — про те, як живуть, виживають і гинуть в Голокост. Вона є автором таких книг, як роман «Подорож» (1990) та збірки оповідань «Латка часу» (1987), «Сліди» (1996), «Відпливаючий сад» (2002). Її проза художньо економна і позбавлена ​​емоцій[1]. Творчість Іди Фінк відзначено літературними преміями декількох країн — Анни Франк в 1985 році (Голландія), меморіалу Яд Вашем в 1995 році (Ізраїль), польського PEN клубу в 2003 році і Пінхаса Сапіра в 2007 році. Премією П. Сапіра щорічно нагороджують найкращих ізраїльських письменників, які пишуть на івриті, але для письменниці зроблено виключення і вона стала першим ізраїльським автором, який пише мовою діаспори й кому присудили дану премію[2].

Твори[ред.ред. код]

Екранізація[ред.ред. код]

Одне з оповідань Іди Фінк було екранізовано Урі Барабашем. Дія фільму «Весна сорок першого» розпочинається в 1971 році. Віолончелістка з світовим ім'ям Клара Планк вперше за багато років приїжджає на батьківщину, де її захоплено зустрічають. Однак знайомі місця оживили в пам'яті події 1941 року, коли її родина рятувалася з міста до якого (як виявляється з діалогів) наближалися гітлерівці.[3].

Визнання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]