Ідеологема
.jpg)
Ідеологе́ма — найменша смислова одиниця ідеології, виражена певним символом або групою символів ідея. Може виражатися як словом, частиною слова, словосполученням або й цілим текстом, так і зображеннями на кшталт емблеми, герба, чи одним лише кольором. У ідеологеми, на відміну від терміна, немає постійного та чіткого значення, це значення змінюється відповідно до прагматики.
Історія терміна[ред. | ред. код]
Перші згадки терміна «ідеологема» містяться в працях російського філософа Михайла Бахтіна «Формальний метод у літературознавстві» (1928) та «Марксизм і філософія мови» (1929). В його загальному розумінні ідеологема — це мовна (в широкому сенсі мови як системи знаків) чи мовленнєва одиниця, навантажена ідеологічними смислами[1]. Паралельно цей термін вживав близький до Бахтіна російський лінгвіст і філософ Валентин Волошинов у 1929 році, а популяризувала болгарсько-французька філософ Юлія Кристєва в 1970-і[2][3].
Американський літературний критик Фредрік Джеймсон використав цей термін у 1981 році в праці «Політичне несвідоме» для позначення найменшого смислового елемента в дискурсі конфліктів соціальних класів[4].
Гасан Гесейнов запропонував у працях «Д. С. П. Радянські ідеологеми в російському дискурсі 1990-х» (2004) та «Карта нашої батьківщини: ідеологема між словом і тілом» (2005), що ідеологемою може бути не лише слово чи словосполучення, або неписьмовий знак, а також буква, алфавіт, закінчення слова, динаміка мови[5].
Термін «ідеологема» маловідомий на Заході, де замість нього частіше вживається «політична міфологема» (political mythologeme), тим самими зміщуючи акцент у сферу політичної ідеології[6][7].
Характеристики ідеологеми[ред. | ред. код]
Ідеологема є одиницею ідеології, що має дві функції: по-перше, повідомляє цільовій групі певне знання про навколишій світ, яке є результатом історичного й практичного досвіду групи, по-друге, формує ставлення цієї групи до дійсності. Ідеологія не надає об'єктивних відомостей, адже завжди має оціночний, а тому суб'єктивний, характер[8].
Ідеологема завжди емоційно забарвлена та має символічний характер, що ріднить її з міфологемою. Багатьома дослідниками ідеологема та міфологема ототожнюються. Часто ідеологема розуміється як міфологема, що використовується в ідеології[9]; складова сучасної міфології, передусім — політичної, позаяк політика найочевидніше визначає життя сучасного суспільства. Разом з тим ідеологія як сучасна міфологія може бути не лише політичною, а й корпоративною. Наприклад, використовуватися для реклами товарів і послуг[10]. Також, ідеологемами послуговуються в сфері розваг, спорті, релігії та інших сферах життя суспільства[5]. Ідеологія створює ілюзію автентичної міфології, проте щодо неї завжди вторинна[10].
Цілеспрямоване використання ідеологем є ефективним засобом маніпуляції масовою свідомістю — ідеологема легко запам'ятовується, оскільки заснована на загальновідомих символах, створює ілюзію розуміння у маніпульованих осіб, спрямовує суспільство на вигідну маніпуляторам діяльність. Мета й наслідки використання ідеологем можуть бути як деструктивними, так і конструктивними[5].
Приклади ідеологем[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вепрева, И. Г.; Шадрина, Т. А. (2006). Идеологема и мифологема: интерпретация терминов. Научные труды профессоров Уральского института экономики, управления и права. Т. 3. Изд. УрГУ. с. 124.
- ↑ Erll, Astrid; Nünning, Ansgar (3 вересня 2010). Gedächtniskonzepte der Literaturwissenschaft: Theoretische Grundlegung und Anwendungsperspektiven (нім.). Walter de Gruyter. с. 60. ISBN 978-3-11-090843-5.
- ↑ Schehr, Lawrence R. (2003). Figures of Alterity: French Realism and Its Others (англ.). Stanford University Press. с. 30. ISBN 978-0-8047-4333-4.
- ↑ Seiler, Nina (30 вересня 2018). Privatisierte Weiblichkeit: Genealogien und Einbettungsstrategien feministischer Kritik im postsozialistischen Polen (нім.). transcript Verlag. с. 32. ISBN 978-3-8394-4189-3.
- ↑ а б в г д Малышева, Е. Г. (2009). Идеологема как лингвокогнитивный феномен: определение и классификация. Политическая лингвистика. с. 32—40.
- ↑ Flood, Christopher, (2002). Political myth : a theoretical introduction. New York: Routledge. ISBN 0-415-93632-2. OCLC 49763187.
- ↑ Christenson, R.M. (1971). Ideologies and Modern Politics. Miami Univ.
- ↑ Рудик, І. М. (2012). Лінгво-когнітивні характеристики ідеологем. Мова. Т. 18. с. 30—33.
- ↑ Костюк І. (2011). Міфологема: історія поняття в науковому дискурсі. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Т. 22. с. 405—416.
- ↑ а б Гребенюк, А. В. (2019). Міф у контексті сучасної масової культури. Луцьк: Вежа-Друк. с. 88—89.
- ↑ Идеологема врага. - Лев Гудков. psyfactor.org. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ СЛОВ'ЯН. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ ХОЗАРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ МІФ. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ Попович, М. Міфологія в суспільній свідомості пост-комуністичної України. Дух і літера. Т. 3—4. 57-58. с. 1998.
- ↑ Галіченко М. В. ІДЕОЛОГЕМА «МОСКВА – ТРЕТІЙ РИМ» : СУЧАСНИЙ СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ » Соціум. Наука. Культура » Наукові конференції. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ РОЗВИНУТИЙ СОЦІАЛІЗМ. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ ЕКСПОРТ РЕВОЛЮЦІЇ. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Ідеологема // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ідеологема // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 403.
- Інформаційна диверсія [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]