Іджеван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іджеван
вірм. Իջևան
Вулиця в центрі Іджевана
Основні дані
Країна Вірменія Вірменія
Регіон Тавуш
Статус міста 1961
Населення 20 509 (2008)
Поштові індекси 4001, 4002
Телефонний код +374 (263)
Географічні координати 40°52′32″ пн. ш. 45°08′57″ сх. д. / 40.87556° пн. ш. 45.14917° сх. д. / 40.87556; 45.14917Координати: 40°52′32″ пн. ш. 45°08′57″ сх. д. / 40.87556° пн. ш. 45.14917° сх. д. / 40.87556; 45.14917
Висота над рівнем моря 732 м
Міська влада
Мер міста Варужан Нерсісян
Іджеван (Вірменія)
Іджеван
Іджеван

Іджева́н (вірм. Իջևան) — місто на північному сході Вірменії, адміністративний центр марзу (області) Тавуш.

Географія[ред.ред. код]

Розташований у підніжжя Іджеванського хребта і хребта Нальтекет на обох берегах річки Агстев. Зі сходу до міста підступають відроги Міапорськіх гір, а з заходу — хребта Гугарац. Це гори з м’якими обрисами, суцільно покриті лісами. Частина міста розташована на схилах цих гір, інша — в достатньо рівній долині річки Агстев. На цій долині проходив один із древніх торговельних шляхів Вірменії і Закавказзя. Іджеван знаходиться в тому місці, де гірська річка Агстев виходить з ущелини і стає спокійною. Наприкінці весни і на початку літа Агстев виходить з берегів, часто змінюючи русло, інколи завдаючи значні руйнування. Під час зливових дощів Агстев за кілька хвилин перетворюється на бурхливий і небезпечний потік. Так було, наприклад, в 1931, 1933, 1940 роках. Потік виривав з корінням вікові дерева, котив величезні уламки скельної породи діаметром до 4-5 м. Був навіть випадок, коли незначна річка, що розбушувалися, розбила і знесла залізний міст.

Транспорт[ред.ред. код]

Через місто проходило шосе ЄреванТбілісі, яке частково проходило по території Азербайджану і у зв’язку з блокадою Вірменії, введеної в зв'язку з вірмено-азербайджанським конфліктом траса діє лише до кордону звідки є розгалуження вліво в напрямку Ноемберяну та вправо в напрямку Берду. Залізнична гілка Єреван — Казах на ділянці Раздан — Казах діє лише до станції Іджеван, рух лише вантажний. Відстань до Єревану по автомагістралі — 142 км.

Промисловість[ред.ред. код]

Харчова промисловість у свій час була представлена в місті сироробним заводом, який випускав сир, масло, морозиво, кисломолочні продукти. У Іджеванському районі було розвинене плодівництво і частково виноградарство. Крім того, ліси були багаті дикорослими плодовими: грушею, яблунею, черешнею, кизилом, аличею, мушмулою. Все це стало хорошою основою для створення в Іджевані консервного заводу. Але на сьогоднішній день дані зруйновані заводи і знаходяться в неробочому стані.

У місті працювали механічний завод, килимоткацький та бентонітові комбінати, які на сьогоднішній день також знаходяться в неробочому стані. Іджеванскій ковроткацький завод був найбільшим у Закавказзі і третім за величиною в Радянському Союзі.[1] Єдині підприємства, все ще продовжують свою діяльність — це деревообробний та виноробний заводи.

Поблизу від Іджевану і Діліжану функціонує понад 20 джерел мінеральної води і кожен рік тут випускають 15-20 мільйонів пляшок мінеральної води.

Корисні копалини[ред.ред. код]

В околицях міста є досить велика кількість корисних копалин. Тут є родовища мармуру, вапняку, доломіту, глини, агата.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат тут тепліше і м’якше, ніж в Діліжані. Середньорічна температура близько 10 °C. Сильні морози трапляються рідко, середня температура січня 0 °C. Сніг випадає щороку, але стійкий покрив утворюється раз на кілька років. Літо тепле: середня температура серпня близько 23 °C, опадів випадає до 563 мм на рік.

Історія[ред.ред. код]

Засновано в XVIII столітті. Через околиці сучасного Іджевану проходила велика дорога торгових караванів, на якій був заїжджий двір — ночівля, вірменською «Іджеван». Дослідження показали, що цей древній Іджеван знаходився за 10 км на південь від сучасного міста, на лівому березі річки Агстев, де й донині збереглися залишки стародавньої лазні.

Близько 1604-1605 рр. населення старого Іджевану було частково вирізано, частково викрадено під час персидського набігу.[1] Наприкінці XVIII століття жителі околиць засновують нове поселення на місці сучасного міста, населення якого починає поступово поповнюватися за рахунок переселенців з Карабаху і кількох сіл Єреванського ханства.

29 листопада 1920 року Іджеван був зайнятий вірменськими більшовиками за допомогою сил Радянського Азербайджану та 11-ої Червоної Армії. Офіційно було проголошено, що в Іджевані відбулося повстання трудящих проти дашнакского уряду, в результаті якого створено революційний комітет, який звернувся за допомогою до братської Радянської Росії. У будинку, де містився революційний комітет, в радянські часи був влаштований історико-революційний музей. Там в окремому ящику зберігався телеграфний апарат, на якому була передана телеграма голови ревкому Вірменії С. Касьяна Леніну про встановлення у Вірменії Радянської влади. У Кривого мосту через Агстев, по якому до міста вступила 11-я Червона армія, потім була побудована гідроелектростанція.

У 1958 році Іджеван стає селищем міського типу, в 1961 — містом, а в 1970-му — містом республіканського підпорядкування. У 1964 році в Іджеван було проведено природний газ.

Культура[ред.ред. код]

Північний схід республіки, зокрема Іджеванській район, здавна славився своїми майстрами-килимарями: виткані ними килими «Карпет», «хурджини» виділяються соковитими фарбами і тонкістю малюнка. У Державному історичному музеї Вірменії експоновані прекрасні зразки старовинних іджеванськіх килимів. У місті діє історико-етнографічний музей.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Словник топонімів Вірменії та прилеглих областей («Հայաստանի և հարակից շրջանների համառոտ տեղանունների բառարան»). Том 2. 1988 рік.(вірм.)
Вірменія Це незавершена стаття з географії Вірменії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.