Ідмон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ідмо́н (грец. Ίδμων) — віщун, син Аполлона й Астерії (варіант: Кірени), подорожував з аргонавтами, попри те, що йому пророкували смерть у цій подорожі.

Помер на землі маріандян від укусу змії (за другою версією — від хвороби, за третьою — роздертий диким кабаном). Коли мегарці заснували Гераклею Понтійську, вони, за велінням Аполлона, спорудили Ідмонові гробницю і шанували його як покровителя.

Література[ред.ред. код]