Ідоменей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ідомене́й (грец. Idomeneus) — критський володар, онук Міноса, син Девкаліона; був одним із 80 женихів Єлени, які домовилися взяти участь у Троянській війні; уславився хоробрістю й завзятістю. Був одним з тих, кого вибрали для двобою з Гектором, а також серед воїнів, що сховалися в Троянському коні. За «Одіссеєю», Ідоменей щасливо повернувся додому. Згідно з пізнішими переказами, при поверненні додому Ідоменея захопила буря на морі. За свій порятунок він обіцяв Посейдонові принести в жертву першу істоту, яку побачить на Криті. Першим, кого він побачив, був його син; виконуючи присягу, Ідоменей приніс його в жертву. Ця жертва не сподобалась богам і вони покарали Ідоменея, прогнавши його з Криту. Він оселився в Калабрії, де й помер.

Образ Ідоменея втілено в європейській драматургії (А. Аллегрі, П. Ж. Кребільйон, А. М. Лем'єр) та музиці (В. А. Моцарт, Ф. Паер та ін.).

Література[ред.ред. код]