Ідіома
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ідіома (від грец. ἴδιος — власний, властивий; ιδιόμα — особливість, своєрідність) — стійкий неподільний зворот мови, що передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів, наприклад: байдики бити, на руку ковінька, впадати в око.
Детальніше див. у статті Фразеологізм.
Зміст |
[ред.] Додаткова інформація
- Ідіому не слід плутати з ідіомом — терміном, що походить від того самого грецького кореня.
- Від цього ж кореня походить також слово «ідіот».
- В кінці XIX ст. і на початку XX ст. для позначення ідіом та інших зворотів, специфічних для певної мови або діалекту, використовували також термін «ідіотизм». Ідіома вважалася «частковим випадком ідіотизму»[1].
[ред.] Література
- Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. С. 89.
[ред.] Посилання
- ↑ Идиотизм // Литературная энциклопедия: В 11 т. - Т. 4. — Москва: Изд-во Ком. Акад., 1930. — С. 430—431.
