Ізбеков Володимир Олексійович
| Володимир Олексійович Ізбеков | |
|---|---|
 | |
| Народився |
8 (20) липня 1881 Погромне |
| Помер |
20 березня 1963 (81 рік) Київ |
| Поховання | Берковецьке кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Юр'ївський університет |
| Галузь | хімія |
| Заклад | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського |
| Вчене звання | професор |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
 |
Ізбе́ков Володи́мир Олексі́йович (8 [20] липня 1881, Погромне — 20 березня 1963, Київ) — український радянський хімік, професор, член-кореспондент АН УРСР (з 22 лютого 1939 року[1]).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 8 (20 липня) 1881 року в селі Погромному (тепер Волгоградської області Росії). У 1909 році закінчив Юр'ївський університет, після чого працював у вишах Києва (зокрема у Київському політехнічному інституті[2]) та одночасно у 1931–1962 роках у науково-дослідних інститутах АН УРСР. Нагороджений орденом «Знак Пошани».
Помер 20 березня 1963 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 5). Наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища № 53 від 4 листопада 1998 року могила є об'єктом культурної спадщини Подільського району в місті Києві.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Основні наукові дослідження в галузі електрохімії розплавлених солей та хімічної переробки мінеральної сировини і виділення рідкісних металів із відходів виробництв.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Національна академія наук України. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 30 вересня 2012.
- ↑ Національна історична бібліотека України[недоступне посилання з червня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
