Іздрик Юрій Романович

Юрій Іздрик
Юрій Іздрик, 2008
Дата народження:	16 серпня 1962 (49 років)
Місце народження:	Калуш
Громадянство:	українське
Мова творів:	українська
Рід діяльності:	прозаїк, поет
Напрямок:	постмодерн
Жанр:	повість, оповідання, поезія, роман

Ю́рій Рома́нович І́здрик (* 16 серпня 1962, Калуш) — український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші. Автор повісті «Острів Крк» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМ^тм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Таке» (2009), низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену.

Біографія

Літератор, художник, музикант. Народився в Калуші 16 серпня 1962 року. В 1984 закінчив Львівську політехніку. Працював інженером. У 1989 заснував «часопис текстів і візії» «Четвер», який з 1992-го редагує разом із Юрієм Андруховичем. Кожне з чисел часопису укладалося за принципом концептуального альманаху.

Активно включився в мистецьке життя наприкінці 80-х. Брав участь у багатьох виставках та акціях, працював над оформленням книжок та журналів, записував музику. В той же час з'явилися перші публікації в журналі «Четвер» — цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Дещо пізніше публікувався у варшавському андеґраундовому часописі «Відрижка». Знайомство з Андруховичем (яке й «протягло» Іздрика до популярності), а також згуртування довкола журналу «Четвер» молодих івано-франківських авторів виявилося важливим чинником у формуванні Іздрика як письменника. Результатом був вихід з контркультурного підпілля і перша «легітимна» публікація в журналі «Сучасність» повісті «Острів Крк». Повість була позитивно оцінена критикою і згодом з'явилася у польському перекладі на шпальтах «Literatura na Świecie».

Постійне метання поміж музикою, візуальним мистецтвом і літературою, здається, вирішується на користь останньої. Втім, це не заважає Іздрику, постійно наголошуючи на власному дилетантстві, записати два фортепіанні концерти, брати участь у міжнародних виставках, чи, скажімо, проілюструвати перевидану книгу Андруховича «Екзотичні птахи чи рослини».

В 1997 році після неодноразових видруків частинами й уривками з'являється окремою книгою роман «Воццек» — квінтесенція дотихчасових художніх пошуків Іздрика, котра має виразні ознаки вичерпаності певних прийомів та знахідок. Про подібну вичерпаність, — цього разу не формальну, а дидактичну, — щоразу більше свідчать регулярні культурологічні публікації Іздрика в газеті «День».

Про себе Іздрик найчастіше говорить так: «Я людина твердих, майже незламних принципів, котрі постійно порушую», що підтверджується й цитатою з «Воццека»: «…проблема винищення мудаків не є вже такою складною. Власне кажучи, вона є есхатологічною проблемою, адже мудаки — практично всі».

Твори

Проза

• «Острів КРК» (1993)
• «Воццек» (1997)
• «Подвійний Леон» (2000)
• «Інший формат: Юрко Іздрик» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003)
• «AM™» (Львів: Кальварія, 2004)
• «3:1» — це «Острів Крк», «Воццек» і «Подвійний Леон» (Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2009)
• «ТАКЕ» (Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2009).
• «Флешка-2GB» («Грані-Т», 2009).

Есеїстика

• «Флешка» (2007)
• «Флешка»— 2gb (К.:Грані-Т, 2009)

Переклади

• Чеслав Мілош «Родинна Європа», разом із Лідією Стефановською (Літопис, 2007)

Редагування

• Анджей Стасюк «Дорогою на Бабадаг» (Критика, 2006)

Інтерв'ю

• Поетичні identity Юрка Іздрика (Цитати з читань Іздрика в Могилянці 7 квітня 2011)
• Юрко Іздрик не любить солодке та пригадує, як «вср…ся» («Українська правда — Життя», 22 жовтня 2008)
• Іздрик: я писав з насолодою, близькою до фізичної («BBCUkrainian.com», 30 грудня 2005)
• Юрко Іздрик: повернення «хрещеного батька» («Дзеркало тижня», 17 січня — 23 грудня 2005)

Посилання

• Стаття про Іздрика у Глосарії Плероми
• Журнал «Четвер»
• ІЗДРИК. ВОЦЦЕК. «52 дні, 51 ніч» [1]
• ІЗДРИК. ТАКЕ. Теорія світла (2) [2]