Ізоаміловий спирт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Isoamyl alcohol[1]
Isoamyl alcohol.svg
Назва за IUPAC 3-метил-1-бутанол
Інші назви ізопентиловий спирт, ізопентанол, ізобутилкарбінол
Ідентифікатори
Номер CAS 123-51-3
PubChem 31260
DrugBank DB02296
KEGG C07328
ChEBI CHEBI:15837
SMILES
InChI
Властивості
Молекулярна формула C5H12O
Молярна маса 88,148 г/моль
Зовнішній вигляд прозора, безбарвна рідина
Густина 0,8104 г/см3 при 20 °C
Тпл −117,2
Ткип 131,1
Розчинність (вода) 28 г/л
Розчинність добре розчина в ацетоні, діетиловому ефірі, етанолі
В'язкість 3,692 мПа·с
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
−356,4 кДж/моль (рідина)
−300,7 кДж/моль (газ)
Теплоємність, cop 2,382 Дж·г−1·K−1
Небезпеки
Температура спалаху 43 °C
Температура самозаймання 350 °C
Вибухові границі 1,2 – 9%
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Ізоаміловий спирт (2-метил-бутанол-4) — одноатомний спирт з хімічною формулою CH3)2CHCH2CH2OH. В'язка прозора рідина з різким неприємним запахом, не є оптичноактивним. Темп. кип. 132,1°С, густина — 0,814 при 20 °С.

Ізоаміловий спирт — продукт спиртового бродіння. Такий спирт складає основну частину сивушного масла, куди входить також ізобутиловий та пропіловий спирти та оптично активний 2-метилбутанол-1. Сивушні спирти утворюються не з вуглеводів, як етиловий спирт, а з амінокислот, що є продуктом гідролізу білків. Так з валіну утворюється ізобутиловий спирт, з ізолейцину — аміловий, з лейцину — ізоаміловий.

Застосування[ред.ред. код]

Ізоаміловий спирт застосовують в промисловості як розчинник, а також для виготовлення есенцій, що мають приємний фруктовий аромат. Деякі з таких есенцій використовують в парфумерії. Його також застосовують для отримання ізоамілацетату, що використовується при виробництві нітроцелюлозних лаків, амілнітриту (медична галузь).

Токсичність ізоамілового спирту в 10-15 разів перевищує токсичність етилового. Діє на центральну нервову систему, має наркотичний ефект. При попаданні в організм 0,5 г ізоамілового спирту з'являється головний біль, нудота, рвота. Летальним для людини може бути 10-15 г цього спирту.

Аналітичне виявлення[ред.ред. код]

Для виявлення вмісту ізоамілового спирту застосовують реакцію Комаровського, що основана на забарвленні вищих спиртів ароматичними альдегідами, наприклад: ванілін, бензальдегід, n-диметиламінобензальдегід та ін. Крім цього для виявлення використовується реакція окислення його до ізовалеріанової кислоти та реакція утворення ізоамілацетату. Всі вище згадані реакції дають якісний аналіз тільки при відсутності води. Тому перед виконанням реакцій з дистиляту ізоаміловий спирт екстрагують діетиловим етером.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lide, David R., ред. (1998). Handbook of Chemistry and Physics (вид. 87). Boca Raton, FL: CRC Press. с. 3–374, 5–42, 6–188, 8–102, 15–22. ISBN 0-8493-0487-3. 

Джерела[ред.ред. код]

http://www.xumuk.ru/toxicchem/47.html

Бензол Це незавершена стаття про органічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.