Ізобутилен
Ізобутилен, ізобутен, (CH3)2C=CH2 — ненасичений вуглеводень.
Ізобутилен був синтезований в 1868 р. О.М. Бутлеровим шляхом дегідратації третинного бутилового спирту.
Фізичні властивості [ред.]
Агрегатний стан: безбарвний газ;
Густина: 0,5942 г/см3
Молекулярна маса: 56,11;
Температура плавлення: -140,337 °C;
Температура кипіння: -6,896 °C;
Показник заломлення n25D: 1,3814;
Критична температура: 144,75 °C;
Критичне тиск: 4,0003 МПа;
Критична густина: 0,235 г/см3;
Отримання [ред.]
У промисловості ізобутилен отримують дегідруванням ізобутану на окисних каталізаторах (наприклад, Cr3O3 на Al2O3) при 500-600 °С або дегідратацією ізобутилового спирту.
Застосування [ред.]
Здатність ізобутилену полімеризоватися і сополімерізоватися використовують у виробництві поліізобутилена і бутилкаучуку. Ізобутилен застосовують також для алкілування ароматичних сполук та ізобутану з метою отримання ізооктану.
