Ізобільне (Ялтинський район)
| село Ізобільне | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Ялтинський район |
| Рада | Ізобільненська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01200090010047536 |
| Облікова картка | Ізобільне |
| Основні дані | |
| Засноване | кінець 15 століття |
| Перша згадка | 1773 рік |
| Населення | 2,3 тисяч чоловік (2009) |
| Площа | 6,575 км² |
| Густота населення | 349.8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 98531 |
| Телефонний код | +380 6560 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°42′06″ пн. ш. 34°21′16″ сх. д. / 44.70167° пн. ш. 34.35444° сх. д.Координати: 44°42′06″ пн. ш. 34°21′16″ сх. д. / 44.70167° пн. ш. 34.35444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
300—350 м |
| Водойми | Ізобільниське водосховище |
| Відстань до центру міськради |
8 км |
| Найближча залізнична станція | Сімферополь |
| Відстань до залізничної станції |
41 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Ізобільне, вул. Центральна, 1 |
| Карта | |
  Ізобільне | |
 Ізобільне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ізобільне (до 1945 року — Корбекуль[1]; крим. Körbekül) — село в Україні, в Ялтинському районі Автономної Республіки Крим, центр сільської ради.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на висоті 300—350 метрів на рівнем моря під вершинами гори Чатир-Даг за 8 км від Алушти і за 41 км від залізничної станції Сімферополь. Площа села — 657,5 га, населення — 2,3 тисячі чоловік, дворів — 824 (2009).
Археологічні розвідки[ред. | ред. код]
Про стародавні поселення на території села і поблизу нього свідчать знахідки залишків неолітичного поселення, таврського могильника і поселення XIV—XV століть.
Історія[ред. | ред. код]
Село виникло наприкінці XV століття. Перша письмова згадка припадає на 1773 рі. Згідно з «Відомостями про всі поселення в Сімферопольському повіті» складених 9 жовтня 1805 року тут вже було 45 дворів і мешкало 212 осіб.
За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Корбек Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 763 особи (536 чоловічої статі та 461 — жіночої), налічувалось 148 дворових господарства, існували 2 мечеті[2].
Станом на 1886 у колишньому державному селі Алуштинської волості мешкало 1268 осіб, налічувалось 208 дворових господарств, існували 2 мечеті й лавка.[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1720 осіб (921 чоловічої статі та 799 — жіночої), з яких , 1691 — магометанської[4].
У січні 1918 року тут встановлено радянську владу.
На фронтах радянсько-німецької війни з ворогом боролися 113 жителів села, 109 з них нагороджені орденами і медалями, загинули в боях проти гітлерівців 30 жителів. На честь воїнів, які віддали життя за визволення села від нацистських загарбників, жителі села спорудили обеліск.
Станом на 1971 рік у селі мешкало близько 2 100 чоловік. Тут було розташоване будівельно-монтажне управління № 630 тресту «Укргідроспецбуд» та відділення радгоспу «Алушта», омсновним напрямом якого було виноградарство. Діяли середня школа, два клуби і бібліотека з фондом 13,5 тисяч книг, амбулаторія, два дитячих садки, пошта, побутовий комбінат, чотири магазини, дві їдальні.
У 2014 році відновили спалену у 1994 році мечеть Корбек Джамі.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 2305 осіб[5]. Мовний склад населення села був таким[6]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 123 | 5,34 |
| російська | 1560 | 67,68 |
| кримськотатарська | 594 | 25,77 |
| вірменська | 5 | 0,22 |
| болгарська | 2 | 0,09 |
| угорська | 2 | 0,09 |
| гагаузька | 2 | 0,09 |
| білоруська | 1 | 0,04 |
| польська | 1 | 0,04 |
Економіка[ред. | ред. код]
У селі розміщується відділення заводу «Алушта», основним напрямом якого є виноградарство і будівельно-монтажне управління № 626.
Освіта[ред. | ред. код]
У селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з російською мовою навчання з поглибленим вивченням української філології. У школі навчається 209 учнів[7].
Видатні уродженці[ред. | ред. код]
- Мустафа Чачі — Герой Соціалістичної Праці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В деяких історичних документах зустрічаються також варіанти Корбек, Корбеклі, Корбекли
- ↑ (рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1458)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-218. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 лютого 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ Ізобільненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим // АР Крим. ІСУО. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 8 лютого 2014.
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
- who-is-who.com.ua[недоступне посилання з червня 2019]
| ||||||||||||||
| |||||||||||||
