Ізоелектрична точка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ізоелектричною точкою речовини називають значення pH, при якому максимальна частка іонів цієї речовини в розчині набуває нульового електричного заряду. При такому рН речовина найменш рухлива в електричному полі, і цю властивість можна використовувати для очищення та розділення розчинних речовин шляхом електрофорезу.

Такий підхід до розділення речовин особливо широко застосовується при роботі з органічними, особливо високомолекулярними, сполуками — амінокислотами, білками, порфіринами тощо.

Для амінокислот, у яких іонізуються лише карбоксильна та аміногрупа, ізоелектричну точку можна обчислити за такою формулою:

 pI = {{pK_{COOH} + pK_{NH3^+}} \over 2}

Для речовин, які в розчині мають три і більше заряджених групи, при обчисленні значення ізоелектричної точки використовують узагальнене рівняння:

 pI = {{\sum pK_a} \over 2} ,

де pKa — значення константи кислотної іонізації.

Ресурси мережі Інтернет[ред.ред. код]