Ізолінія

Ізолі́нії (рос. изолинии, англ. isolines, isometric lines, нім. Isolinien f pl, Isorithmen f pl, Aquipotentiallinien f pl) — лінії на картах, планах, проекціях або інших графіках, які з’єднують точки з однаковим значенням будь-якої величини. Ізолінії використовуються для зображення на картах або маркшейдерсько-геологічних графічних документах ліній з однаковими значеннями абсолютних висот (ізогіпси), температур порід (ізотерми), магнітних схилень (ізогони), атмосферного тиску (ізобари), глибин і потужності покладу, вмісту в гірських породах хімічних елементів, сполук або мінералів, геоморфологічних та геофізичних величин тощо.

Найбільш поширені ізолінії: ізобари, ізобати, ізогаліни, ізогієти, ізогіпси, ізогони, ізодинами, ізосейсти, ізотерми.

• ізобата— ізолінія глибин океану, моря, озера;
• ізотерма — лінія однакових температур води чи повітря,
• ізогаліна — ізолінія однакової солоності води. Лінія (чи поверхня), яка з'єднує точки з однаковим вмістом солей в підземних водах чи поверхневих водних об'єктах.
• ізопікна — лінія однакової густини води,
• ізогона — лінія з однаковим магнітним схиленням,
• ізобара — лінія однакових атмосферних тисків,
• ізоклина — лінія рівних магнітних нахилень,
• ізоплета — лінія однакових значень довільної метеорологічної, чи океанологіної, величини (зазвичай на графіку),
• ізостера — лінія однакових питомих об'ємів на діаграмах морських гідрологічних розрізів.
• ізогієти - лінії, які на карті з'єднують точки з однаковими показниками атмосферних опадів.

Сукупність ізоліній дає наочне уявлення про розподіл досліджуваної величини на поверхні, в горизонтальній чи вертикальній площині.

НАПРИКЛАД

Ізолінії на топографічній мапі у даному випадку показують рельєф

Розподіл освітленості на площині може бути представлений изолініями освітленості (лініями ізолюкс). Для отримання ізолюкс сполучають точки з однаковою освітленістю.

Відстань між ізолініями вибирається так, щоб найбільш точно відобразити розподіл освітленості. В зонах з нерівномірним розподілом ізолінії будуються частіше, в зонах з рівномірним — рідше.

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.