Ізюм

Ізюм
Герб Ізюма Прапор Ізюма
Центральна площа Ізюма
Ізюм на карті району
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Харківська область
Район/міськрада	Ізюмський район
Рада	Ізюмська міська рада
Код КОАТУУ	6310400000
Засноване	1681
Перша згадка	1571
Статус міста	з 1685 року
Населення	▼ 51 606 (1 листопада 2012)
Площа	43,6 км²
Поштові індекси	64300-64318
Телефонний код	+380-5743
Координати	49°11′45″ пн. ш. 37°16′49″ сх. д.
Водойма	Сіверський Донець
Міста-побратими	Красногорськ (Красногорск Росія)
Відстань
Найближча залізнична станція	Ізюм
До станції	1 км
До обл./респ. центру
- фізична	115 км
- залізницею	138 км
- автошляхами	127 км
До Києва
- фізична	502 км
- автошляхами	592 км
Міська влада
Адреса	64300, Харківська обл., м. Ізюм, площа Центральна, 1
Веб-сторінка	http://city-izyum.gov.ua/

Ізю́м — місто на Слобожанщині, центр Ізюмського району, одне з найбільших міст Харківської області України. Розташований біля підніжжя найвищої в Харківській області гори Кременець на звивистому березі Сіверського Дінця. Неподалік у нього впадає річка Оскіл. Місто оточене дуже густими лісами, які чергуються з численними височинами, степовими розораними ділянками.

Історія

Усього знайдено 5 археологічних шарів різних культурних етапів. З давних давен тут існував Ізюмський брід, що разом з Кам'яним бродом у селі Кам'янка, біля якого мешкали бродники, який був частиною шляху, що згодом був відомій як Ізюмський. Вигідне природно-географічне положення Ізюму зумовило те, що з найдавніших часів на території сучасного міста відбулися події, які відіграли важливу роль як в історії регіону. Ще в XI—століттях в межах сучасного міста відбувалися бої між древньоруськими князями і половцями, описи яких дійшли до нас у стародавніх літописах.

Приміщення Ізюмського краєзнавчого музею

Згадки про «Ізюмську сакму» є в письмових джерелах 1571 року. У 60-х роках століття в цих місцях влаштувалася невелика група переселенців. В документах 1680 року поселення звалося Ізюмським містечком. У 80-х роках XVII століття на місці нинішнього Ізюму була побудована фортеця, яка складалася з «великого» та «малого» міст. Там, де було «велике місто» — нині центральна частина Ізюму. Головним спорудженням тут була фортеця, що займала майже чверть території «великого міста».

Розташування давнього Ізюму на кордоні з кочовими племенами зумовило і його подальший розвиток як військового центру. У XVI столітті, для контролю над Ізюмською сакмою — однією з найголовніших доріг від татарських нападів, на місці Ізюму створюються сторожова варта. Пізніше, в 70-х роках XVII століття з'являється невелике укріплення — Ізюмський окоп. А в 1681 році під керівництвом козацького полковника Григорія Донця-Захаржевського була збудована велика фортеця Ізюм. Вдалий рельєф місцевості — фортеця з трьох сторін омивається річкою Сіверський Донець, а з четвертої закривалося горою Кременець — послужив швидкому перетворенню Ізюму в центр краю.

Датою офіційного заснування міста Ізюму вважається 1681 рік. В 1685 Ізюм стає полковим містом — центром Ізюмського слобідського козацького полку, якому підпорядковувалися 13 навколишніх міст і слобід.

Ізюмський полк з 1765 р. — гусарський, брав участь майже у всіх військових кампаніях: Північній війні, російсько-турецьких війнах, штурмував Очаків, Бендери, Ізмаїл, бився під Бородино, вступав переможцем у столицю Франції.

Телевежа в Ізюмі

З 1765 року, після ліквідації на Слобожанщині полкового пристрою, територія полку була перетворена в Ізюмську провінцію Слобідської-Української губернії. З утворенням Харківського намісництва в 1780 році Ізюм став повітовим центром.

У 1911 році було відкрито станцію Ізюм на Північно-Донецькій залізнийці, яка зв'язала Харків з Донбасом. У 1915 році німецькою фірмою «Карл Брандт» були побудовані Головні Ізюмські залізничні майстерні (з 1929 р. — паровозоремонтний, а з 1961 року — тепловозоремонтний завод).

В 1916 році згідно з розпорядженням царя Миколи ІІ було розпочато в місті будівництво першого в країні заводу оптичного скла. Вже за радянські часи 1923 році вже було розпочато виробництво, що поклало початок розвитку всієї галузі оптичного скловаріння СРСР.

В 1923 році Ізюм став центром округу, до складу якого крім Ізюмського входило ще кілька районів Харківської області. З 1932 року Ізюм входить до складу Харківської області, як місто обласного підпорядкування.

У травні 1942 в околицях Ізюму, на Ізюмському-Барвінківському виступі, йшли важкі бої, відомі як Харківська операція 1942 року. На схід від міста, в районі між нп. Мерефа, Лозова і Балаклія, потрапили в оточення і загинули десятки тисяч солдатів і офіцерів Червоної Армії.

Економіка

• Ізюмський тепловозоремонтний завод
• Ізюмський приладобудівний завод

Транспорт

Ізюмський вокзал, вигляд з перону

Місто є одинм з найважливіших транспортних центрів Харківщини.

Автомобільний транспорт

Через місто проходить міжнародна автотраса E40 (в межах України траси міжнародного значення М11, М06 та М03), яка сполучає французьке місто Кале та Казахське Ріддер на кордоні з Китаєм. В межах України траса проходить через такі міста, як Львів, Рівне, Житомир, Київ, Полтава, Харків, Луганськ.

Міська автостанція обслуговує багато міжміських та приміських маршрутів. Прямими міжміськими рейсам Ізюм пов'язаний з Донецьком, Куп'янськом, Лозовою, Харковом. Транзитні маршрути пов'язують місто з Барвінковим, Волгоградом, Дніпропетровськом, Києвом, Костянтинівкою, Краматорськом, Красним Лучом, Краснодоном, Курськом, Лебедином, Луганськом, Полтавою, Ростовом, Свердловськом, Слов'янськом, Сніжним, Старим Осколом, Стахановим, Сумами, Торезом, Трускавцем.

Визначні пам'ятки

• Преображенський собор XVII століття.
• Хрестовоздвиженська церква XVIII століття.
• Вознесенський собор XIX століття.
• Меморіал на честь захисників Ізюмського плацдарму.
• Свячена криниця.
• Територія гори Кременець оголошена заказником. Його площа — понад 100 га.

• 

  Преображенський собор

• 

  Вознесенський собор

• 

  Хрестовоздвиженська церква

• 

  Монумент на горі Кременець

Персоналії

• Грецов (Греців) Сергій Сергійович — старшина Дієвої армії УНР.
• Васильченко Гнат Михайлович — офіцер російської армії, армії Української держави та учасник білого руху.
• Недбайло Анатолій Костянтинович — двічі Герой Радянського Союзу
• Крижанівський Борис Миколайович — український кінодраматург, кінорежисер, кінокритик.

Ізюм — батьківщина художника Сергія Івановича Васильківського (1854–1917), який у картинах поетично оспівав Слобідську Україну. Могила Васильківського — в Молодіжному парку в Харкові.

25 лютого 1921 в Ізюмі народився український поет, дитячий письменник Олександр Іванович Саєнко.

З 1923 по 1926 рік в місті мешкав полковник Армії УНР, начальник канцелярії Генерального штабу УНР Порфирій Андрійович Бучек.

В місті Ізюм навчався в гімназії нарком освіти УРСР Микола Олексійович Скрипник

17 січня 2007 в Ізюмській районній лікарні помер український політик Євген Петрович Кушнарьов.

Посилання

• Офіційний сайт міста Ізюм
• Інформаційний портал міста Ізюм(рос.)
• Ізюмський краєзнавчий музей(рос.)
• Телерадіокомпанія «СіАТ»(рос.)
• Изюмская городская Федерация боевых искусств