Ізюм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ізюм
Герб Ізюма Прапор Ізюма
Ізюм на карті району
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Харківська область
Район/міськрада	Ізюмський район
Рада	Ізюмська міська рада
Код КОАТУУ	6310400000
Засноване	1681
Перша згадка	1571
Статус міста	з 1685 року
Населення	53 223[1]
Площа	43,6 км²
Поштові індекси	64300-64318
Телефонний код	+380-5743
Координати	49°12′ пн. ш.; 37°15′ сх. д.
Водойма	Сіверський Донець
Міста-побратими	Красногорськ (Красногорск Росія)
Відстань
Найближча залізнична станція	Ізюм
До станції	1 км
До обл./респ. центру
- фізична	115 км
- залізницею	138 км
- автошляхами	127 км
До Києва
- фізична	502 км
- автошляхами	592 км
Міська влада
Адреса	64300, Харківська обл., м. Ізюм, площа Центральна, 1
Веб-сторінка	http://www.auc.org.ua/izyum/

Ізю́м — місто на Слобожанщині, центр Ізюмського району, одне з найбільших міст Харківської області України. Розташований біля підніжжя найвищої в Харківській області гори Кременець на звивистому березі Сіверського Дінця. Неподалік у нього впадає річка Оскіл. Місто оточене дуже густими лісами, які чергуються з численними височинами, степовими розораними ділянками.

Зміст 1 Історія 2 Визначні пам'ятки 3 Відомі люди 4 Виноски

[ред.] Історія

Вигідне природно-географічне положення Ізюму зумовило те, що з найдавніших часів на території сучасного міста відбулися події, які відіграли важливу роль як в історії регіону. Це в XI-XII століттях в межах сучасного міста відбувалися бої між древньоруськими князями і половцями, описи яких дійшли до нас у стародавніх літописах.

Згадки про «Ізюмську сакму» є в письмових джерелах 1571 року. У 60-х роках XVII століття в цих місцях влаштувалася невелика група переселенців. В документах 1680 року поселення звалося Ізюмським містечком. У 80-х роках XVII століття на місці нинішнього Ізюму була побудована фортеця^[2], яка складалася з «великого» та «малого» міст. Там, де було «велике місто» - нині центральна частина Ізюму. Головним спорудженням тут була фортеця, що займала майже чверть території «великого міста».

Розташування давнього Ізюму на кордоні з кочовими племенами зумовило і його подальший розвиток як військового центру. У XVI столітті, для контролю над Ізюмською сакмою - однією з найголовніших доріг від татарських нападів, на місці Ізюму створюються сторожова варта. Пізніше, в 70-х роках XVІІ століття з'являється невелике укріплення - Ізюмський окоп. А в 1681 році під керівництвом козацького полковника Григорія Донця-Захаржевського була збудована велика фортеця Ізюм. Вдалий рельєф місцевості - фортеця з трьох сторін омивається річкою Сіверський Донець, а з четвертої закривалося горою Кременець - послужив швидкому перетворенню Ізюму в центр краю.

Датою офіційного заснування міста Ізюму вважається 1681 рік. В 1685 Ізюм стає полковим містом - центром Ізюмського слобідського козацького полку, якому підпорядковувалися 13 навколишніх міст і слобід.

Ізюмський полк з 1765 р. - гусарський, брав участь майже у всіх військових кампаніях: Північній війні, російсько-турецьких війнах, штурмував Очаків, Бендери, Ізмаїл, бився під Бородино, вступав переможцем у столицю Франції.

З 1765 року, після ліквідації на Слобожанщині полкового пристрою, територія полку була перетворена в Ізюмську провінцію Слобідської-Української губернії. З утворенням Харківського намісництва в 1780 році Ізюм став повітовим центром.

Залізниця, що проходить через місто, була однією з найбільш важливих в економічному відношенні залізниць ще з часів царської Росії, так як обслуговувала регіони, багаті на вугілля, метал, та інші цінні сировинні матеріали. В 1915 році німецькою фірмою «Карл Брандт» були побудовані Головні Ізюмські залізничні майстерні - необхідна ремонтна база для обслуговування рухомого складу залізниці. З плином часу підприємство кілька разів реорганізовувалося. Сьогодні Ізюмський державний тепловозоремонтний завод - сучасне високомеханізоване підприємство з ремонту тепловозів.

В 1916 році згідно з розпорядженням царя Миколи ІІ було розпочато в місті будівництво першого в країні заводу оптичного скла. Вже за радянські часи 1923 році вже було розпочато виробництво, що поклало початок розвитку всієї галузі оптичного скловаріння СРСР.

В 1923 році Ізюм став центром округу, до складу якого крім Ізюмського входило ще кілька районів Харківської області. З 1932 року Ізюм входить до складу Харківської області, як місто обласного підпорядкування.

У травні 1942 в околицях Ізюму, на Ізюмському-Барвінківському вистурі, йшли важкі бої, відомі як Харківська операція 1942 року. На схід від міста, в районі між нп. Мерефа, Лозова і Балаклея, потрапили в оточення і загинули десятки тисяч солдатів і офіцерів Червоної Армії.

[ред.] Визначні пам'ятки

• Покровська церква 17 століття.
• Меморіал на честь захисників Ізюмського плацдарму.
• Свячена криниця.
• Територія гори Кременець оголошена заказником. Його площа – понад 100 га.

[ред.] Відомі люди

Ізюм — батьківщина художника Сергія Івановича Васильківського (1854 — 1917), який у картинах поетично оспівав Слобідську Україну]. Могила Васильківського — в Молодіжному парку в Харкові.

25 лютого 1921 в Ізюмі народився український поет, дитячий письменник Олександр Іванович Саєнко.

17 січня 2007 в Ізюмській районній лікарні помер український політик Євген Петрович Кушнарьов^[3].

В місті Ізюм навчався в гімназії нарком освіти УРСР Микола Олексійович Скрипник

[ред.] Виноски

1. ↑ Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
2. ↑ фортеця Харьков - история - Изюм (рос.)
3. ↑ Кушнарьов помер від поранень (BBC)

п • о • р   Населені пункти Ізюмського району

Села:

Андріївка · Бабенкове · Бражківка · Бригадирівка · Бугаївка · Букине · Вірнопілля · Глинське · Діброва · Дмитрівка · Довгеньке · Донецьке · Жовтневе · Забавне · Заводи · Іванівка · Іванчуківка · Іскра · Кам'янка · Капитолівка · Карнаухівка · Козютівка · Комарівка · Копанки · Крамарівка · Куньє · Левківка · Липчанівка · Лисогірка · Мала Комишуваха · Миколаївка · Новопавлівка · Олександрівка · Пасіка · Петропілля · Пимонівка · Підвисоке · Попасне · Придонецьке · Радянське · Розсохувате · Рудневе · Семенівка · Синичине · Сніжківка · Студенок · Сулигівка · Суха Кам'янка · Сухий Яр · Тихоцьке · Топольське · Федорівка · Червона Поляна · Червоний Донець · Червоний Оскіл · Червоний Шахтар · Чистоводівка · Чорнобаївка · Шпаківка · Яремівка

п • о • р Харківська область
Райони:	Балаклійський • Барвінківський • Близнюківський • Богодухівський • Борівський • Валківський • Великобурлуцький • Вовчанський • Дворічанський • Дергачівський • Зачепилівський • Зміївський • Золочівський • Ізюмський • Кегичівський • Коломацький • Красноградський • Краснокутський • Куп'янський • Лозівський • Нововодолазький • Первомайський • Печенізький • Сахновщинський • Харківський • Чугуївський • Шевченківський
Міста обласного значення:	Ізюм • Куп'янськ • Лозова • Люботин • Первомайський • Харків • Чугуїв

п • о • р   Міста і смт Харківської області
Міста:	Балаклія · Барвінкове · Богодухів · Валки · Вовчанськ · Дергачі · Зміїв · Ізюм · Красноград · Куп'янськ · Лозова · Люботин · Мерефа · Первомайський · Південне · Харків · Чугуїв
Смт:	Андріївка · Бабаї · Безлюдівка · Березівка · Білий Колодязь · Бірки · Близнюки · Борова · Буди · Васищеве · Введенка · Великий Бурлук · Високий · Вільча · Вільшани · Гути · Дворічна · Есхар · Зачепилівка · Зідьки · Золочів · Кегичівка · Ківшарівка · Ков'яги · Козача Лопань · Коломак · Комсомольське · Коротич · Костянтинівка · Кочеток · Краснокутськ · Краснопавлівка · Кулиничі · Куп'янськ-Вузловий · Мала Данилівка · Малинівка · Манченки · Нова Водолага · Новопокровка · Орілька · Панютине · Пересічна · Печеніги · Пісочин · Покотилівка · Приколотне · Прудянка · Рогань · Савинці · Сахновщина · Слатине · Солоницівка · Старий Мерчик · Старий Салтів · Утківка · Хорошеве · Чапаєве · Червоний Донець · Чкаловське · Шарівка · Шевченкове