Ізюмський шлях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ізюмський шлях, Ізюмська сакма (татар. сукмак — «дорога, стежка») — одне із відгалужень Муравського шляху, яким татарські й ногайські орди здійснювали грабіжницькі напади на українські та російські землі в 1618 століттях.

Шлях починався від верхів'я річки Оріль, пролягав Харківщиною, біля міста Ізюм на Ізюмському броді перетинав річку Сіверський Донець, прямував правобережжям уздовж річки Оскіл і в межиріччі Псла, Ворскли, Сіверського Дінця й Осколу знову з'єднувався з Муравським шляхом.

Після спорудження воєнно-оборонної системи порубіжних укріплень — Бєлгородської оборонної лінії та Ізюмської оборонної лінії  — татарські й ногайські орди втратили свій інтерес до Ізюмського шляху.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Эварницкий. Вольности запорожских казаков. СПб., 1898; Слюсарський А. Г. Слобідська Україна. Історичний нарис XVII—XVIII ст. Х., 1954.