Із житія Остапа Вишні
Із життя Остапа Вишні | |
|---|---|
| Жанр | документальний / біографічний / драма |
| Режисер | Ярослав Ланчак |
| Сценарист | Анатолій Журавський[1] |
| У головних ролях |
Богдан Ступка Людмила Чиншева Володимир Олексієнко Микола Бабенко Богдан Бенюк Геннадій Болотов Володимир Волков Віктор Демерташ Олексій Довгань Юрій Мисенко Олег Єфремов Ніна Колчина-Бунь Нестор Кондратюк Юрій Крітенко Людмила Кузьміна Леся Ланчак Рустам Сагдуллаєв Галина Довгозвяга Микола Олійник Остап Ступка Олександр Мілютін Андрій Пархоменко Андрій Подубинський Ігор Стариков |
| Оператор |
Павло Небера Віктор Політов |
| Композитор | Іван Карабиць |
| Монтаж | Роза Лорман |
| Художник | Віталій Волинський |
| Костюмер | Т. Александрова |
| Звукорежисер | Михайло Глушко |
| Кінокомпанія | Київська кіностудія імені О.Довженка, ТВО «Союзтелефільм» |
| Тривалість | 76 хвилин |
| Мова | українська, російська |
| Країна | СРСР |
| Рік | 1991 |
| IMDb | ID 5824332 |
«Із життя Остапа Вишні» — український документальний ігровий фільм режисера Ярослава Ланчака про страждання Остапа Вишні у засланні до Сибіру.
Опис[ред. | ред. код]
У 1991 році на кіностудії ім. Олександра Довженка було знято фільм «Із житія Остапа Вишні». А за 47 років до цього, в 1944 році, Олександр Довженко вніс ім'я Остапа Вишні в список політичних ув'язнених, про амністію яких він просив Сталіна.
Фільм розповідає про історію кохання, гідну декабристів. Історію молодого українського письменника-сатирика Павла Михайловича Губенка та актриси Варвари Олексіївни Маслюченко.
У 1933 році відомий письменник-фейлетоніст Остап Вишня, подібно до багатьох людей свого часу, був заарештований за безпідставним звинуваченням і засуджений на 10 років таборів. Дружина Остапа, Варвара, пише дружині Максима Горького і домагається права жити поруч з чоловіком.
Перший рік життя близько табору на Кольському півострові подружжя живе від побачення до побачення, але потім Вишню переводять в інше місце, де заборонено навіть листування. Судячи з фільму — так проходять п'ять років. Варвару з донькою виселяють з Архангельська, вони переїжджають в Рязанську область.
Остап поневіряється по таборах, не раз опиняючись на межі життя і смерті, але знайомиться з чудовими людьми. Саме в цей час він пише у щоденниках: «Якби не зустрінуті прекрасні люди, чудові лікарі, — мене б і не було вже на світі».
У 1955 році Остапа Вишню реабілітували, а в 1956 році він помер у Києві від серцевого нападу.
У фільм включені унікальні кадри документальної зйомки прощання киян з улюбленим письменником.
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер-постановник: Ярослав Ланчак
- Режисер-асистент: М.Пилко
- Сценаристи: Анатолій Журавський
- Оператори-постановники: Павло Небера Віктор Політов
- Композитор: Іван Карабиць
- Художники-постановники: Віталій Волинський
- Художник по костюмах: Т. Александрова
- Художник по гриму: І.Прохницька
- Звукооператор: Михайло Глушко
- Монтажер: Роза Лорман
- Редактор: Юрій Морозов
- Директор: Іветта Мироненко
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- «Із житія Остапа Вишні» на сайті KINO-КОЛО
- «Із житія Остапа Вишні» [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] на сайт «Movies tape»
- «Із житія Остапа Вишні» на сайт «Гуртом»
|
