Ійоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ійоліт
Загальні відомості
Ідентифікація
Використання

Ійоліт (рос. ийолит, англ. ijolite, нім. ljolith m) — безполевошпатова, мезократова магматична гірська порода.

Етимологія та історія[ред. | ред. код]

Слово Ійоліт походить від першого складу фінських слів, таких як Iivaara, Iijoki, поширених як географічні назви у Фінляндії, і давньогрецького Xiflos, камінь. Ійоліт зустрічається в різних частинах регіону Кайнуу у східній Фінляндії та на Кольському півострові, станом на 2020-і роки — на північному заході Росії на березі Білого моря. Ійоліт вперше був визначений і названий фінським геологом Вільгельмом Рамзаєм (1865—1928)[1].

Загальний опис[ред. | ред. код]

Ійоліт — мінерал з сімейства плутонічних ультраосновних порід лужного ряду (фоідолітів[2]), що складається з нефеліну (30-70 %), піроксену (70-30 %) і другорядних мінералів (апатит, титаномагнетит, сфен та ін.).

Структура повнокристалічна, від крупно- до дрібнозернистої. Колір темно-сірий. Піроксен, жовтий або зелений, оточений безформними ділянками нефеліну. До акцесорних мінералів породи відносяться апатит, канкриніт, кальцит, титаніт та ііваарит[3], темно-коричневий титановий різновид меланіт-гранату.

Іййоліт утворює великі масиви, невеликі тіла, дайки.

З ійолітом асоціюють найбільші у світі родовища апатито-нефелінових руд (Кольський півострів); в комплексних масивах з участю ійоліту відомі родовища залізних руд, флогопіту, руд рідкісних металів.

Відомо, що лейцит-авгітова порода, схожа на ійоліт, за винятком того, що містить лейцит замість нефеліну, зустрічається в Шонкін-Крік, поблизу Форт-Бентона, штат Монтана, і називається міссуритом, але тепер розглядається як різновид лейцититу[4].

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lindberg, Johan (19 січня 2011). Ramsay, Wilhelm. Uppslagsverket Finland (Swedish) . Процитовано 30 листопада 2017.
  2. Фоідоліт це — загальний термін для плутонічних порід, що містять понад 60 % фельдшпатоїдів (скор. фоїдів) від суми світлозабарвлених мінералів
  3. Iivaarite
  4. Gupta, A.K and Yagi, K. (1980). Petrology and Genesis of Leucite-Bearing Rocks. Berlin: Springer-Verlag. ISBN 978-3-642-67552-2.