Ікар
Іка́р (грец. Ίκαρος) — у давньогрецькій міфології син Дедала й рабині Навкрати, відомий своєю незвичайною смертю.
Щоб урятуватися з острова Крит від роздратованого Міноса, геніальний майстер Дедал зробив для себе й сина крила, скріплені воском, і радив синові не підніматися при польоті занадто високо. Ікар не послухався й наблизився занадто близько до Сонця, промені якого розтопили віск, і Ікар потонув [1] недалеко від острова Самос у морі, що й одержало в цій частині назва Ікарійського моря [2]. Його тіло, прибите хвилями до берега, було поховано Гераклом на маленькому острівці Доліха, названому його іменем Ікарія [3].
Древні думали, що у формі міфу про Ікара зберігся спогад про винахід косих вітрил (за розповсюдженою інтерпретацією, Дедал і Ікар врятувалися із Криту просто на кораблі; до цього винаходу користалися тільки прямими вітрилами). Ікар під час плавання впав з корабля в море і потонув [4].
Міф про Ікара проілюстрований у числі іншого на рельєфах вілли Альбані в Римі й на одній з картин на стінах в Помпеях. Мотиви міфа зустрічаються в живопису (Я. Тінторетто, X. Боль, П. П. Рубенс, Ш. Лебрен), літературі (Й. В. Гете, В. Брюсов), музиці (І. Маркевич, П. Санкан).
Примітки [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ікар |
- ↑ Овидий. Наука любви II 45-96; Метаморфозы VIII 211—235; Сенека. Эдип 892—908
- ↑ Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека II 6, 3; Э I 12-13
- ↑ Павсаний. Описание Эллады IX 11, 5; Страбон. География XIV 1, 19 (стр.639)
- ↑ Палефат. О невероятном 12; Диодор Сицилийский. Историческая библиотека IV 77, 6; Павсаний. Описание Эллады IX 11, 5
