Іконніков Михайло Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іконніков Михайло Степанович
Дата народження 1818
Місце народження Київ
Дата смерті 9 липня 1897(1897-07-09)
Місце смерті Київ
Найважливіші споруди Присутствєні місця, Старокиївська пожежна частина, Гранд-Готель, Лук'янівський тюремний замок

Іконніков Михайло Степанович (* 1818, Київ— † 9 липня 1897, Київ) — український архітектор, київський губернський архітектор. Брат історика Володимира Іконнікова.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Києві. 1835 року закінчив Першу Київську гімназію.

Після її закінчення того ж 1835 року вступив до Петербурзького училища будівельних інженерів, яке закінчив 1840 року. Отримав звання архітекторського помічника.

Після повернення до Києва працював старшим інженером у губернській будівній комісії, архітектором і інженером для проведення робіт.

1854 року вступив на посаду київського губернського архітектора, яку обіймав впродовж 41 року — до 1895 року. Цей строк є рекордним у історії міста. Загалом перебував на службі понад 50 років.

Мав чин дійсного статського радника, був нагороджений багатьма орденами.

Помер у Києві, був похований на Щекавицькому кладовищі.

Стиль[ред.ред. код]

Вживав стильові форми неоренесансу, неоготики, неороманського і неоросійського стилів.

Роботи у Києві[ред.ред. код]

  • Будинки Старо-Київської поліцейської дільниці й пожежної команди (1850-і рр.),
  • Губернські присутствені місця (1854–1857 pp., співавтори І.Штром і К.Скаржинський);
  • Лук'янівський тюремний замок на вул. Дехтерьовській № 13 (1860–1863 pp.),
  • Житловий будинок М. Рушковської на Контрактовій площі № 7 (1860 р. перебудова),
  • Власний житловий будинок на 2 поверхи на розі вул. Володимирської № 18 і провулка Рильського (1861 р., пізніше був надбудований архіт. В. Ніколаєвим),
  • Тепла церква і дзвіниця церкви Миколи Набережного на вул. Григорія Сковороди № 12 (1863 p.).
  • Перебудова корпусу для бідняків Київського благодійного товариства (так званої Сулимівки) на вул. Лютеранській № 16 з добудовою домомовї церкви Св.Олександра Невського (1868 p.),
  • Будинок бідних Київського благодійного товариства (так званої Сулимівки) на вул. Круглоуніверситетській № 5 (1870–1871 pp., не зберігся),
  • Каплиця над могилою генерал-ад'ютанта О. Безака і його дружини у Києво-Печерській лаврі (1870 р.),
  • Перебудова Софійського собору у Києві (1870-і р.),
  • Склепінчасті приміщення лазні Братського Богоявленського монастиря (1873 p.)
  • Готель Гранд-отель на Хрещатику (1870-і рр., не зберігся),
  • Житловий будинок на розі Бібіковсь кого бульвару (Тараса Шевченка) № 26 та вул. Пироговської (Пирогова) (1870-і рр., пізініше надбудовано та добудовано),
  • Цукрорафінадний завод на Деміївці (1874 р.),
  • Перебудова Київської духовної семінарії зі зведенням другої половини головного корпусу, надбудова флігеля тощо на вул. Костянтинівській № 5 (1874–1876 pp.),
  • Житловий будинок для викладачів Київської духовної академії на вул. Іллінській № 5/8 (1874-1876 рр.),
  • Соборний флігель Софійського монастиря (1879 р.),
  • Перебудова частини споруди присутствених місць для судових закладів (1880-і рр.),
  • Клініки при Університеті св. Володимира (1885-86 рр., добудова 1900 р.),
  • Житловий будинок на бульварі Тараса Шевченка № 13 (1893-94 р., надбудова 1900 р.)

Взяв участь у спорудженні Володимирського собору.

Роботи для інших міст[ред.ред. код]

  • Тюремний замок в Умані (1850-60-і рр.),
  • Перебудова споруди шпиталю в Умані для окружного суду.


Джерела[ред.ред. код]