Ікт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ікт (лат. ictus — удар, наголос) — сильна доля у стопі, ритмічний наголос у вірші, що не збігається із граматичним:

(…) Як море — глибока туго́ю народу,
Між світом і тьмою гориш у краска́х!
Безкрая думками і вічна промінням,
Смієшся в негоду,
Зоріє Твій шлях:
Народ Твій, як велет, буде́ йти верхами —
Душа моя плаче без тями! (В. Пачовський).

Джерело[ред.ред. код]

  • Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 306