Ілавче

село Ілавче
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район/міськрада	Теребовлянський
Рада	Ілавченська
Основні дані
Засноване	13 століття
Населення	1 575
Площа	8,796 км²
Густота населення	179.06 осіб/км²
Поштовий індекс	48134
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	049.353 0025.83549°21′11″ пн. ш. 25°50′07″ сх. д.49.353056° пн. ш. 25.835278° сх. д. 49.353056, 25.835278
Середня висота над рівнем моря	300 м
Водойми	річка "Вовча Жила"
Відстань до районного центру	12 км
Місцева влада
Адреса ради	48134, с. Ілавче
Карта
Ілавче
Ілавче

Іла́вче — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сіль­ради. Розташоване на берегах річки Сорочанка.

Населення — 1575 осіб (2001).

Історія

Ілавче відомие ще з ХІІІ століття, але археологічні дані засвідчують, що поселення тут існувало ще за княжих часів.

Початко­ва назва — Вилавче.

Дуже часто село зазнавало спустошень через набіги турків і татар, а за походів хана Батия село було повністю зруйноване. Перша дяківська школа була тут заснована ще в 1412 році.

Духовий оркестр «Просвіти»

Подальші документи свідчать, що дерев'яна греко-католицька церква була збудована тут у 1719 році, а будівництво нині діючої церкви Івана Богослова розпочато 1864 року, закінчено у 1873 році, її розписував о. Борачок Юліан. Церкву оздоблювали різьбою венеціанські майстри. Весь кошторис будови склав 33 000 злотих, значну частину з яких пожертвував граф Дульський, що похований у гробівці на церковному подвір'ї. На цьому ж подвір'ї було збудовано перший дім «Просвіти», заснованої о. Билинським Іваном у 1891 році.

Сільський хор

У 1889 році село відвідав Іван Франко і пробув тут біля двох тижнів.

У 1909 році в селі було збудовано нову хату-читальню «Просвіти». Тоді ж було надруковано книжечку «Історія села Ілавче», засновано духовий і струнний оркестри. У 1929 році громада села на церковному подвір'ї було встановлено пам'ятку Першій Світовій Війні, в якій загинуло багато селян Ілавче.

Мікротопоніми

Назви піль: Вигода, Вигони, Долинки, Дубина, Кирнички, Микулин, Пасічиско, Поплави, Рудки, Став, Ставки.

Поширені прізвища

Атаманчук, Божемський, Буката, Вернигора, Воловець, Герелюс, Горгуць, Грицик, Грушецький, Ґреськів, Деркач, Дзендзера, Дженджара, Джус, Дзюба, Дунець, Жінчишин, Куць, Литвак, Мальчос, Мицьо, Новосад, Покровний, Посмітюх, Сарака, Свірський, Трач, Ференц, Чайка, Черневич.

Мова

Село Ілавче розташоване в межах поширення наддністрянських ізоглос. Для мови села характерні такі риси:

Пам'ятки

Є церква Івана Богослова (1873; мурована), «фігура» на честь 17 полеглих членів ОУН і вояків УПА.

Споруджено пам'ятники:

• односель­цям, які загинули у I світовій війні (1929),
• воїнам-землякам, полеглим під час німецько-радянської війни (1967),
• Т. Шевченку (1993).

Встановлено пам'ятні знаки:

• на честь скасування пан­щини,
• боротьби за тверезість (1901).

Насипана могила УСС (1990).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, дошкільний заклад, діль­нична лікарня, амбула­торія, приватно-оренд. сільсько-господарське підприємство «Урожай», 5 торгівельних закладів.

Персоналії

В Ілавчі на­родилися:

• релігійний діяч, публі­цист о. І. Білинський,
• громадський діяч, художник-декоратор М. Борачок,
• доктор філологічний наук П. Будівський,
• громадський діяч І. Зенчишин,
• поет Ф. Пігович.

Перебували:

• письменник Іван Франко,
• митрополит А. Шептицький.

Літерутура

У Вікіпедії є портал «Тернопільщина»

Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.