Іларіон (Рудник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рудник.
Іларіон
Архієпископ Вінніпеґа і Середньої Єпархії, Митрополит Канади
з 23 липня 2022
Конфесія: православ'я
Церква: Українська православна церква Канади
Попередник: Юрій (Каліщук)
єпископ Едмонтонський
26 жовтня 2008 — 22 липня 2022
Церква: Українська православна церква Канади
Попередник: Іван (Стінка)
 
Альма-матер: Київська духовна семінарія, Університет Арістотеля
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Роман Миколайович Рудник
Народження: 14 лютого 1972(1972-02-14) (52 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Священство: 21 грудня 1997 (ієродиякон), 14 вересня 2000 (ієромонах)
Чернецтво: 5 грудня 1997
Єп. хіротонія: 29 січня 2005

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

CMNS: Іларіон у Вікісховищі

Архієпископ Іларіон (в миру Роман Миколайович Рудник; 14 лютого 1972, Львів) — архієпископ Вінніпегзький і митрополит Канадський. УПЦ Канади Вселенського патріархату. Кандидат богослов'я.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1972 року во Львові, де отримав початкову і середню освіту[1].

У 1989–1992 навчався в Київській духовній семінарії. Далі вдосконалював знання в Греції на богословському факультеті Солунського університету. У 1997 році отримав диплом і продовжив студії в аспірантурі на кафедрі канонічного права.

5 грудня 1997 року у Патріаршому ставропігійному монастирі Влатадон його настоятелем митрополитом Тіролойським і Сірентійським Пантелеймоном був пострижений у чернецтво[1] з іменем Іларіон на честь преподобного Іларіона Великого[2]. 21 грудня 1997 був висвячений ним же в ієродиякона, а 14 вересня 2000 року в ієромонаха[1].

У 2001 році захистив працю «Канонічний зв'язок Київської митрополії з Вселенським Патріархатом до 1240 року» на кафедрі канонічного права богословського факультету Солунського університету[1].

У 2001–2002 роках продовжував студії в Університеті Іллінойс міста Чикаго (США)[1].

Після закінчення навчання направлений для місіонерського і пастирського служіння в Португалію. З жовтня 2002 року був призначений настоятелем новоствореної парафії святого Пантелеймона в місті Порто[1][2].

21 березня 2004 року з благословення Патріарха Варфоломія возведений у сан патріаршого архимандрита[1].

11 січня 2005 року на пропозицію Константинопольського патріарха Варфоломія I Синодом Константинопольського патріархату обраний на єпископа[1].

29 січня 2005 року в Патріаршому кафедральному соборі святого Юрія у Константинополі висвячений на єпископа Телміського. Хіротонію здійснили: митрополит Іспанський і Португальський Єпіфаній (Періалас), митрополит Сасімський Геннадій (Лімуріс) і архієпископ Скопельський Всеволод (Майданський)[3]. Став першим громадянином незалежної України, що став єпископом Константинопольського патріархату.

У червні 2005 року був перекладачем під час зустрічі Константинопольського Патріарха Варфоломія з президентом України Віктором Ющенком в Туреччині де, за словами Юрія Бутусова, російські спецслужби організували провокацію проти нього. Тоді владику Іларіона затримала турецька поліція через підозри в «допомозі чеченським повстанцям». Зірвати переговори тоді не вдалося, владику швидко випустили[4].

Митрополит Іоанн (Стінка), першоієрарх Української православної церкви Канади попросив Патріарха Варфоломія і Синод Константинопольської Патріархії відрядити Єпископа Іларіона в Українську православну церкву в Канаді. Єпископ Іларіон прибув до Канади у 2007 році. У серпні 2008 року Надзвичайний собор Української православної церкви в Канаді обрав його єпископом УПЦК. 21 жовтня 2008 року Варфоломій I і Святійший синод обрали його єпископом Едмонтона та Західної єпархії. 26 жовтня 2008 року відбулася його інтронізація в українському православному соборі святого Іоанна в Едмонтоні, провінція Альберта[2].

7 вересня 2018 року в рамках підготовки до надання автокефалії Православній церкві України, призначений Вселенським патріархом Варфоломієм І представником (екзархом) у Києві[5][6].

22 липня 2022 року рішенням Священного синоду Константинопільского Патріархату був обраний архиєпископом Вінніпегським і митрополитом Канадським.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Його Преосвященство єпископ Телміський Іларіон // ВІСНИК червень 2008 [Архівовано 2018-12-22 у Wayback Machine.], c.2
  2. ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Ἡ χειροτονία τοῦ Θεοφιλ. Ἐψηφισμένου Ἐπισκόπου Τελμησσοῦ κ. Ἱλαρίωνος (29/01/2005) - News Release - The Ecumenical Patriarchate. www.patriarchate.org (грецькою) . Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 20 серпня 2019.
  4. ↑ Юрий Бутусов. www.facebook.com (укр.). Процитовано 19 вересня 2018.
  5. ↑ Автокефалія УПЦ: Вселенський патріархат призначив своїх представників у Києві. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
  6. ↑ Томос: Вселенський патріарх призначив своїх екзархів у Києві. espreso.tv. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 20 серпня 2019.
  7. ↑ Указ Президента України від 4 січня 2019 року № 2/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. ↑ Ми пройшли всі випробування і створили незалежну Православну Церкву України — Президент вручив державні нагороди [Архівовано 5 січня 2019 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 січня 2019 р.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іларіон_(Рудник)&oldid=38253391