Іллінойс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Штат Іллінойс
Прапор штату Іллінойс Печатка штату Іллінойс
Прапор штату Іллінойс Печатка штату Іллінойс
Девіз: Суверенітет штату, єдність нації (англ. State sovereignty, national union)
Прізвисько штату: Земля Лінкольна, Штат Прерії (англ. Land of Lincoln, Prairie State)
Карта США з підсвіченим штатом Іллінойс
Інші штати США
Столиця Спрингфілд
Найбільше місто Чикаго
Губернатор Брюс Раунер (R)
Офіційні мови англійська
Площа 149 998 км² (25-й)
 — Суша 143 968 км²
 — Вода 6 030 км² (4,0%)
Населення (2014, оцінка)
 — Населення 12 880 580 (5-й)
 — Густота 89,4/км² (12-й)
Приєднання до США в якості штату
 — Дата 3 грудня 1818
 — Номер 21-й
Часовий пояс Центральний час: UTC-6, влітку UTC-5
Широта 36°58'N - 42°30'N
Довгота 87°30'W - 91°30'W
Ширина 340 км
Довжина 629 км
Висота
 — Найбільша 376 м
 — Середня 182 м
 — Найнижча 85 м
Абревіатури
 — USPS IL
 — ISO 3166-2 US-IL
Веб-сайт www.illinois.gov

Ілліно́йс, іноді Ілліно́й[1] (англ. Illinois, МФА: [ˌɪləˈnɔɪ̯]) — штат на Середньому Заході США. Межує з озером Мічиган. Площа — 149 998 км², населення за переписом 2010 року  — 12 830 632 осіб.

Іллінойс є п'ятим штатом за населенням у США та першим на Середньому Заході. Приблизно 65% населення проживає в агломерації Чикаго, одного з фінансових та індустріальних центрів світу, другого за значенням промислового центру США (після Лос-Анджелеса) та другого за значенням фінансового центру США (після Нью-Йорка). Адміністративний центр — місто Спрингфілд.

Географічно Іллінойс є переважно рівнинним штатом з нестабільним кліматом. Іллінойс характеризується етнічним різноманіттям населення та неоднорідними ландшафтами, від промислового центру Чикаго і його численних передмість до аграрних районів у центрі та на півдні. Сільське господарство є важливим джерелом прибутку для Іллінойсу. Також економіка штату отримує прибутки від туризму, послуг телекомунікацій та громадського транспорту. Чикаго, найбільше місто штату, є одним із найбільших центрів залізничного та повітряного транспорту в США. Часто Іллінойс вважається мікрокосмом усієї держави.[2][3]

Прізвиська штату — The Prairie State («Штат прерій») та The Land of Lincoln («Земля Лінкольна»). Авраам Лінкольн прожив значну частину життя в Іллінойсі та був похований у Спрингфілді.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово Illinois є назвою ранніх племен штату, даною французькими місіонерами. Написання цього слова раніше мало багато різних форм.[4]

Американські вчені раніше вважали, що слово Іллінойс походить із мови маямі-іллінойс, де означає чоловік або люди. Через вплив французької воно трансформувалося з iliniwek в illinois.[5][6] Проте ця етимологія не знайшла підтвердження, оскільки переклад слова чоловік цією мовою — ireniwa, у множині ireniwaki. Також вважалося, що слово Illiniwek означає «плем'я вищих людей»,[7] що з точки зору етимології виявилося помилковим припущенням. Назва походить від дієслова irenwe·wa мови маямі-іллінойс, що означає «він говорить правильно». Це слово перейшло до мови оджібве, де перетворилося на ilinwe· (у множині ilinwe·k). Французи запозичили це слово та перетворили закінчення на -ois, згідно з орфографією французької мови. Поточне написання назви латинкою, Illinois, почало з'являтися на початку 1670-х років. Самоназва племені іллінойс, як підтверджують усі три французькі словники, складені місіонерами, була Inoka, хоча походження цього слова невідоме[8][9]

Географія[ред.ред. код]

Чикаго, найбільше місто Іллінойсу.
Мапа Іллінойсу

Штат розташований на Центральних рівнинах, і 60% його території займають прерії, інша частина зайнята пагорбами. Загальна площа — 149 998 км² (25-е місце з 50-ти штатів), площа водної поверхні — 6 020 км², більшу частину якої займає озеро Мічиган[10].

Найвища точка — Чарльз-Маунд, розташована на висоті 376 м над рівнем моря. Найбільший за площею округ — Маклін[11].

Іллінойс межує на півночі з Вісконсином, на північному сході з озером Мічиган, на сході зі штатом Індіана, на півдні з Кентуккі (через річку Огайо), на заході з Айовою та Міссурі (через річку Міссісіпі). Іллінойс також має водний кордон із штатом Мічиган через однойменне озеро.

Межа штату з Індіаною від озера Мічиган є прямою лінією, що проходить по західній довготі 87° 31′ 30″, частина південної ділянки проходить вздовж річки Вобаш до місця, де вона впадає в річку Огайо.

У штаті — більше 500 річок (найбільша — Іллінойс, поєднана судноплавним каналом з озером Мічиган) та 950 озер.

Іллінойс багатий на корисні копалини, серед яких — вугілля, нафта, природний газ, цинк, пісковик.

Географічно Іллінойс поділяється на три райони.

Північний Іллінойс охоплює Чикаголенд, прилеглі округи, Рокфорд та Чотири міста. Цей регіон є багатонаціональним, щільно заселеним та найбільш індустріалізованим. Округ Кук, населення якого складає 5 194 675 осіб за даними перепису 2010 року,[12] є найбільшим за населенням в Іллінойсі та другим у США. Через Північний Іллінойс проходять автошляхи Interstate 80 та Interstate 90.

Центральний Іллінойс переважно складається з прерій та містить столицю штату — Спрингфілд. Ця частина, відома як Земля Лінкольна та Серце Іллінойсу, характеризується переважно середніми і невеликими містами. У цьому регіоні розвинене сільське господарство, вирощуються великі обсяги кукурудзи та сої. Також присутні багато фабрик та освітніх закладів. Серед найбільш значимих міст Центрального Іллінойсу є: Пеорія (третя за величиною метрополійна територія штату з населенням 370 000 осіб), Спрингфілд (столиця штату), Декейтер, Блумінгтон-Нормал та Шампейн-Урбана.

Південний Іллінойс (також Маленький Єгипет, англ. Little Egypt) лежить на південь від 50-ї магістралі. Це переважно аграрний регіон, без великих міст (найбільше — Беллвілл — має населення 44 тисячі). Цей регіон має тепліший зимовий клімат, ніж решта штату, а також є більш гористим. Тут містяться незначні поклади нафти та розташовані вугледобувні підприємства. Тим не менш, завдяки розташуванню тут передмість Сент-Луїса і великої кількості менших міст, цей регіон більш населений, ніж Центральний Іллінойс.

На крайньому північному заході Іллінойсу розташовується так звана Driftless Area, область, яку історично не зачепило зледеніння. Через це вона є більш піднятою та гористою місцевістю. Найвища точка рельєфу Іллінойсу, Чарльз-Маунд висотою 376 м, знаходиться в цій області. Хоча формально найвищою точкою Іллінойсу (близько 442 м) є вершина Вілліс-Тауер у Чикаго.

Клімат[ред.ред. код]

Захід сонця над житницею в окрузі Шампейн

Клімат Іллінойсу континентальний, зі спекотним літом та холодною зимою. Погода в Іллінойсі є дуже мінливою, особливо взимку. Подекуди температура повітря може впасти більш ніж на 12 °C протягом години. Основною причиною цього є рівниність місцевості Іллінойсу та сусідніх штатів, що дозволяє повітряним потокам рухатися швидко і без перешкод у будь-якому напрямку.

Завдяки близькості до озера Мічиган зими в північно-східній частині штату дещо м'якші, ніж у північно-західній. Середня температура в Іллінойсі взимку становить −7,6 °C на півночі, −3 °C в центрі та 1 °C на крайньому півдні. Мінімальні температури коливаються в межах від −30 °C до 5 °C на північному сході, від −35 °C до 1 °C на північному заході, і від −25 °C до 10 °C на крайньому півдні. Максимальні температури — від −24 °C до 13 °C на північному сході, від −28 °C до 7 °C на північному заході, від −18 °C до 17 °C на крайньому півдні. Найнижча температура, зареєстрована в Іллінойсі, становила −39 °C — у Рошеллі (округ Оґл) 15 січня 2009 року.[13][14]

Влітку середня температура складає 21 °C на півночі і 29 °C на півдні. Мінімальні температури літа коливаються від 12 °C до 20 °C на півночі і від 16 °C до 26 °C на півдні. Максимальні — від 22 °C до 35 °C на півночі і від 25 °C до 38 °C на півдні. Найвища температура в штаті, 47 °C, була зареєстрована 14 липня 1954 року в Іст-Сент-Луїсі.[14]

Середні річні рівні дощових опадів становлять близько 100 см на півночі та 85 см на півдні, сніжних — 76 см на півночі і 25 см на півдні. Частими є торнадо (особливо в період між квітнем і червнем), від яких в Іллінойсі загинуло більше людей, ніж у будь-якому іншому штаті. Найбільший із них, Tri-State Tornado (названий так через те, що пройшов трьома штатами — Іллінойсом, Індіаною та Міссурі), забрав 1925 року 695 людських життів.[15]

Захід сонця в Чикаго.

Історія[ред.ред. код]

Доколонізаційний період[ред.ред. код]

Графюра часів місісіпської культури, знайдена в окрузі Юніон

Задовго до появи перших європейців, територію сучасного Іллінойсу населяли численні алгонкінські племена індіанців. Ці народи утворювали конфедерацію під назвою Іллінівек (Illiniwek). Починаючи з 1680-х років, різні племена ірокезів нападали на алгонкінські, проте ці напади не завдали значної шкоди конфедерації.

До 1818 року[ред.ред. код]

Французькі місіонери Жак Маркетт та Луї Жольє були першими європейцями, які досліджували регіон. Отримавши наказ від губернатора Нової Франції на розвідування території в руслі річки Міссісіпі та створення карти, місіонери вирушили з Квебеку 1673 року та прибули до регіону 1675-го. Жольє дав ім'я Іллінойс території з огляду на назву конфедерації Illiniwek, з представниками якої місіонерам вдалося встановити дружні стосунки. В тому ж році Маркетт заснував католицьку місію в регіоні. 1699 року іншими французькими місіонерами було засновано комерційну установу, а 1703 року — своє поселення. На той час регіон був частиною Нової Франції після анексії Рене де ла Салем 1682 року. Два місіонерські селища згодом стали головними франкомовними центрами регіону.

Іллінойс у 1718 році. Сучасні межі штату виділено світлим кольором. Джерело — Carte de la Louisiane et du cours du Mississipi, автор Гійом Деліль.[16]

Оскільки французи були переважно католиками, через колонізацію католицька церква була єдиним релігійним інститутом у регіоні протягом століття, допоки 1787 року в регіоні не оселилися перші протестанти. 1717 року Франція поділила територію Нової Франції на чотири колонії: Акаді, Нова Шотландія, Квебек та Луїзіана. Іллінойс належав до останньої. Того ж року шотландський торговець Джон Ло привіз до регіону велику кількість французьких переселенців.

1763 року британці перемогли французів у Семилітній війні. За умовами Паризької угоди, французи передавали свої території на схід від річки Міссісіпі британцям, а території на захід — іспанцям. Іллінойс опинився під контролем Великої Британії.[17]. На той час населення європейського походження в штаті становило близько двох тисяч осіб. Деякі французи, незадоволені насадженням протестантизму британською владою, переселялися до іспанських колоній. 1764 року конфедерація Іллінівек разом із французами підняла повстання проти британської влади, але воно було придушене. 1778 року, під час Війни США за незалежність, Іллінойс був захоплений силами Сполучених Штатів.

З 1787 року Іллінойс був частиною Північно-Західних територій, з 1800 — Території Індіана. 3 лютого 1809 року регіон виділився зі складу Території Індіана в окрему територію Іллінойс. 3 грудня 1818 року Іллінойс став 21-м штатом США, хоча на той момент його північна межа знаходилася далі на південь від сучасної. Втім, 1819 року політики штату домовилися з Конгресом про розширення Іллінойсу на північ. Таким чином, до складу штату увійшла територія, на якій зараз знаходиться Чикаго.

1818–1900[ред.ред. код]

Карта 1850 року з планом перенесення столиці на захід як «західний округ Колумбія»

1819 року столицею штату стала Вандалія, а з 1839 року столиця знаходиться в місті Спрингфілд.

Населення Іллінойсу почало різко зростати з 1820-х років разом із відкриттям каналу Ері в штаті Нью-Йорк, який спростив шлях із нього до північних штатів. Станом на 1820 рік населення штату становило приблизно 55 000 осіб, а через 10 років воно вже зросло до 157 000. Населення штату зростало і після того, як війська США розгромили алгонкінські племена, які до того постійно нападали на міста та сільську місцевість. Ці племена були витіснені на захід від річки Міссісіпі. Іммігранти тим часом прибували до штату в усе більшій кількості.

Хоча Іллінойс вважався вільним штатом, рабство в ньому було. Етнічні французи володіли чорношкірими рабами вже в 1820-х роках, а американські колоністи до того привозили їх із Кентуккі. Формально рабство було заборонене законом Північного Заходу, але воно не стосувалося раніше придбаних рабів. Коли Іллінойс став штатом у 1818 році, закон перестав діяти, і близько 900 рабів і надалі утримувалися в штаті. Оскільки в південній частині Іллінойсу, відомій як «Маленький Єгипет»,[18][19] проживало багато мігрантів з Півдня, цей регіон був ворожим до вільних негрів. 1822 року жителі Іллінойсу проголосували проти легалізації рабства. Тим не менш, значна частина населення була проти того, щоб чорношкірі ставали постійними жителями. Деякі поселенці привозили рабів на певну пору року або як домашню прислугу.[20] 1853 року, користуючись положеннями Конституції Іллінойсу 1848 року, Джон Логан із Палати представників допоміг провести та прийняти закон, що забороняв афроамериканцям, навіть звільненим із рабства, селитися в штаті.[21]

Зима 1830–1831 отримала назву «Зима глибокого снігу»; раптовий та глибокий снігопад покрив штат, що унеможливило рух транспорту до кінця зими та призвело до загибелі багатьох подорожувальників. Після цього мали місце декілька суворих зим. 20 грудня 1836 року штатом пройшовся швидкий холодний фронт, який за лічені хвилини заморозив калюжі та спричинив смерть багатьох людей, які не встигли сховатися в будинках. Холодна погода також спричинила замерзання багатьох насаджень круп у північній частині штату. Південна частина штату постачала їжу на північ, що могло стати причиною її неформальної назви «Маленький Єгипет» — на честь біблійної історії про Йосипа, який постачав зерно своїм братам.[22]

Чикаго було засновано 1833 року, на той час це було поселення з 350 жителями. Відкриття каналу Ері за декілька років до того, зручне географічне положення поблизу Великих Озер (які канал Ері сполучав із Атлантичним океаном), зробили містом великим залізничним вузлом. Вже через чотири роки, у 1837, Чикаго з населенням в 4 тисячі отримав статус міста. Відкриття каналу Іллінойс-Мічиган, який сполучив Великі озера з річками Міссісіпі та Міссурі, зробило Чикаго не тільки головним залізничним центром, а й одним із головних портових міст США. Всього за декілька десятиліть Чикаго став першим за населенням містом Іллінойсу та другим у США після Нью-Йорка.[23]

З активним зростанням кількості шахт і фабрик у 19 столітті, в Іллінойсі почали з'являтися профспілки. Одним із поштовхів до розвитку профспілок були страйки в Пуллмані та на площі Хеймаркет.

1847 року за підтримки активістки Доротеї Дікс Іллінойс став одним із перших штатів із урядовою підтримкою лікування психічних хвороб, яке замінило богадільні.

Протягом 1850-х років уряд США мав плани перенести столицю (округ Колумбія) на захід, із плановою назвою «Західний округ Колумбія». Одним із претендентів було місто Метрополіс в Іллінойсі. Втім, ці плани так і залишилися на папері.

1858 року Авраам Лінкольн та Стівен Дуглас були головними претендентами на крісло сенатора Іллінойсу. Після семи райндів запеклих дебатів вибори в Сенат виграв Дуглас. Тим не менше, на загальнонаціональних президентських виборах 1860 року, де також балотувалися Лінкольн і Дуглас, після дебатів переміг Лінкольн.

Через рік почалася Громадянська війна в США. Іллінойс, як північний штат, воював на боці Союзу проти Конфедерації. Президент Лінкольн та один із головних командирів Союзу, Улісс Грант, походили з Іллінойсу. Понад 250 тисяч солдат з Іллінойсу воювали на боці Союзу — більше, ніж із будь-якого штату, окрім Нью-Йорку, Пенсильванії та Огайо.

Війна прискорила процес індустріалізації штату. По закінченні війни Чикаго здобув славу як промислове місто та як найбільший центр харчової промисловості. Було збудовано багато залізниць, осушувалися водно-болотяні угіддя для культивації земель. Тим не менш, оскільки проблема несприятливих умов праці та низьких зарплат робітникам не була вирішена навіть частково, зростало незадоволення робочого класу. Селян також не влаштовували низькі ціни на продукцію та високі ціни на інструментарій. 1892 року і селяни, і робітники проголосували за губернатора Джона Альтгельда. Альтгельд ввів нові трудові закони, активізував переговори замість застосування сили до протестувальників та покращив систему загальної освіти.[24]

8-10 жовтня 1871 року в центрі Чикаго сталася Велика чиказька пожежа, що зруйнувала 10 км2 площі міста та призвела до загибелі близько 300 людей.[25]

З 1900 року[ред.ред. код]

Лінчування афроамериканця білим населенням в результаті міжрасових сутичок у Кейро

Протягом перших десятиліть 20 століття було прийнято різні трудові закони. Окрім того, 1911 року Іллінойс першим серед усіх штатів схвалив закон, який надавав фінансову допомогу бідним родинами з малими дітьми.

В цей же час тисячі афроамериканців масово емігрували з південних штатів до Іллінойсу. Одним із стимулів до міграції була газета афроамериканської культури Black Defender, яка видавалася в Чикаго. Кількість чорношкірого населення постійно зростала, особливо в Чикаго, де на той час їхній відсоток становив близько 37% від усього населення. Присутність значної кількості чорношкірих, особливо в переважно білих районах, викликала міжрасові сутички та чвари. Це вилилося у три великі повстання: 1908 року в Спрингфілді, 1917 року в Іст-Сент-Луїсі та 1919 року в Чикаго.

Протягом Першої Світової війни та кількох років після неї відбувався економічний ріст Іллінойсу. 1920 року Конгрес заборонив виробництво, перевезення та продаж алкогольних напоїв (сухий закон). Це призвело до появи численних банд, які незаконно ввозили алкоголь до Сполучених Штатів. Головою більшості з цих банд був Аль Капоне. Банди воювали між собою та з поліцією, сутички закінчувалися смертями людей. Рівень злочинності в Іллінойсі різко зріс, особливо в Чикаго. 1933 року закон було скасовано.

Велика Депресія 1929 року серйозно зашкодила економіці штату. Численні фабрики та магазини закривалися через банкрутство, тисячі людей залишилися без роботи. 1932 року уряд почав надання фінансової допомоги безробітним. Економічний спад закінчився із відкриттям великих джерел нафти у 1937 році. Згодом Іллінойс став четвертим штатом США за виробництвом нафтопродуктів.

Економіка Іллінойсу також зростала під час Другої Світової війни. Окрім того, що відкривалися нові фабрики і заводи, Енріко Фермі з іншими науковцями в Університеті Чикаго здійснив першу штучну ядерну реакцію в історії людства. Можливість здійснювати контрольовані ядерні реакції відкрила можливість побудови ядерних реакторів для генерації електричного струму. Ядерна промисловість стала однією з головних в економіці штату. 1968 року почалося будівництво прискорювача частинок Fermi National Accelerator Laboratory (скорочено Fermilab), яке було завершене за чотири роки. Розвиток ядерної індустрії в 1960-х роках вплинув на державні інвестиції та розвиток інших галузей промисловості штату, зокрема, машино- та літакобудування.

1970 року Іллінойс схвалив проект на 750 мільйонів доларів стосовно переробки промислових стоків і викидів. До цього часу більшість виробничих відходів викидалася прямо в воду. Протягом 1980-тих років в метрополійній області Чикаго було збудовано різноманітні технологічні підприємства.

2000 року тогочасний губернатор штату Джордж Раян наклав мораторій на закони, що дозволяли смертну кару в штаті. В січні 2003 року, незадовго до закінчення свого терміну перебування на посаді, Раян замінив вирок усім засудженим до смертної кари на довічне ув'язнення.

Економіка[ред.ред. код]

Іллінойс є високорозвинутим регіоном. У ньому працюють підприємства важкої металургії, машинобудівної, електротехнічної, харчової промисловості, атомні електростанції; інтенсивне вирощування кукурудзи, сої, пшениці; тваринництво, свинарство; густа транспортна мережа.

Валовий внутрішній продукт штату, за оцінкою 2010 року, становить 652 млрд доларів США.[26], що відповідає 45 302 доларам на душу населення. Особистий дохід за оцінкою 2009 року становить 41 411 доларів на особу.[27]

Податки[ред.ред. код]

Податок на доходи фізичних осіб у штаті розраховується шляхом множення чистого прибутку на фіксовану ставку. З 1990 року відсоткова ставка була встановлена ​​на рівні 3%, проте 2010 року Генеральна асамблея проголосувала за тимчасове збільшення до 5%. Новий законопроект набув чинності 1 січня 2011 року. [28]. 1 січня 2015 року ставку було знижено до 3,75%.[29]

Для податку з продажів в штаті діють дві ставки: на медикаменти, медичне обладнання і корисні високоякісні харчові товари - 1%, на решту продукції - 6,25% [30]. Податок на майно в Іллінойсі накладається тільки на нерухомість і є місцевим, тобто залежить від округу чи населеного пункту.

Промисловість[ред.ред. код]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Урожай пшениці в Іллінойсі, 2012 рік

Основні сільськогосподарські культури, що виробляються в Іллінойсі — кукурудза, соя, молочні продукти та пшениця. За врожаєм сої найчастіше Іллінойс є першим або другим штатом в США. Зокрема, 2014 року урожай сої в Іллінойсі склав 547,68 млн бушелів (14,9 млн тон). На другому місці опинилася Айова з 505,73 млн бушелів (13,77 млн тон).[31]

Станом на 2014 рік, Іллінойс став другим штатом за виробництвом кукурудзи (2,35 млрд бушелів), незначно поступившись Айові (2,367 млрд).[31]

З худоби вирощуються свині та корови. Метрополійна область Чикаго залишається світовим центром харчової та м'ясної промисловості.[32]

В Іллінойсі також є дві спецільно виділені території для виготовлення вина (англ. viticultural areas). Окрім цього, вирощуються яблука, персики та інші фрукти. В штаті міститься велика кількість фруктових садів.

Політика[ред.ред. код]

Партійний баланс[ред.ред. код]

Історично в Іллінойсі існував майже повний паритет між республіканцями та демократами. Втім, на останніх виборах Демократична партія почала набирати підтримку виборців штату, і Іллінойс традиційно став вважатися про-демократичним (синім).[33][34] Чикаго та більша частина округу Кук традиційно протягом тривалого часу підтримують Демократичну партію. В той же час більш віддалені передмістя за межами округу Кук є базовим регіоном республіканців, хоча їхній рівень підтримки за останні десятиліття дещо зменшився.[35][36]

Губернатор Іллінойсу республіканець Брюс Раунер

Республіканська партія має підтримку в віддалених передмістях Чикаго, сільськогосподарських районах на півночі та в центрі штату, а також на півдні, крім території навколо Іст-Сент-Луїса. Впродовж 14 президентських перегонів, з 1920 по 1972 роки, більшість виборців штату голосувала за того кандидата, який в результаті вигравав вибори. Впродовж 20 століття лише двічі, в 1916 та 1976 роках, Іллінойс та США в цілому голосували за різних кандидатів.[37][38].

Проте в останні роки в штаті посилилася підтримка демократів, що видно з шести останніх президентських виборів: щоразу більшість виборців стабільно підтримувала висуванців Демократичної партії. В 2000 році республіканець Джордж Буш-молодший виграв вибори, не отримавши достатньої підтримки в Іллінойсі. Вихідець Іллінойсу Барак Обама отримав 21 голос від представників штату в 2008 році, здобувши підтримку 61,9% виборців штату. На губернаторських виборах 2010 року чинний губернатор Пат Квінн був переобраний з 47% голосів, тоді як республіканець Марк Кірк з 48% голосів був обраний до Сенату. На президентських виборах 2012 року чинний президент Обама здобув підтримку 58%, його опонент Мітт Ромні — 41%. Але в листопаді 2014 року на виборах губернатора штату республіканець Брюс Раунер переміг демократа Пата Квінна (50% — 46%), хоча 53% виборців проголосували за переобрання сенатора Річарда Дурбіна від Демократичної партії. Раунер, таким чином, став першим губернатором штату від Республіканської партії за останні 12 років.

Історія корупції[ред.ред. код]

Іллінойс відомий кількома значними корупційними скандалами. Деякі губернатори, зокрема, Едлай Стівенсон та Джеймс Роберт Томпсон, проводили рішучу антикорупційну політику.

2006 року колишнього губернатора Джорджа Раяна було ув'язнено терміном на шість із половиною років за звинуваченням у хабартицтві та рекетирстві. У 2008 році тодішньому губернатору Роду Благоєвичу було висунуто кримінальне звинувачення в корупції на підставі того, що він намагався продати місце в Сенаті, звільнене Бараком Обамою після обрання президентом, тому, хто виплатить найвищу ціну. 7 грудня 2011 року Благоєвича було засуджено до 14 років ув'язнення, як за вину в корупційному скандалі, так і за неправдиві свідчення в суді. Всього Благоєвичу було висунуто 18 звинувачень.

У кінці 20 століття конгресмен Ден Ростенковскі був ув'язнений за шахрайство з використанням пошти, колишній губернатор та федеральний суддя Отто Кернер-молодший — за хабарництво, а аудитор державних рахунків Орвілл Ходж — за розтрату майна.

1912 року Вільяма Лорімера, голову Республіканської партії в Чикаго, було виключено з Сенату США за хабарництво. Пізніше, 1921 року, губернатора Лена Смолла було викрито в крадіжці одного мільйона доларів із скарбниці штату шахрайськими методами.[23] [39][40]

Політичні династії[ред.ред. код]

Дві родини зіграли значну роль у політичному житті штату — родини Стівенсонів (англ. Stevenson) та Дейлі (англ. Daley). Всі політики з цих династій були демократами.

Місцева влада[ред.ред. код]

Карта судових округів Іллінойсу

Влада Іллінойсу, що керується Конституцією штату Іллінойс, складається з трьох гілок: законодавчої, виконавчої та судової. Виконавча влада представлена губернатором штату та кількома виборними установами. Законодавча влада належить Генеральній асамблеї Іллінойсу. Судова влада представлена Вищим судом та підлеглими йому судами.

Генеральна асамблея Іллінойсу — установа, до якої входять 118 делегатів від Палати представників Іллінойсу та 59 від Сенату Іллінойсу. Асамблея обирається на початку кожного парного року.

Виконавча гілка влади складається з шести виборних чиновників, їхніх представництв та багатьох інших відділів.[41] Чиновниками є губернатор (англ. Governor), лейтенант-губернатор (англ. Lieutenant Governor), генеральний прокурор (англ. Attorney General), секретар штату (англ. Secretary of State), контролер (англ. Comptroller) та скарбник (англ. Treasurer). Уряд Іллінойсу включає в себе велику кількість відділів, агентств, рад та комісій, але представництва вищеназваних чиновників виконують більшу частину роботи.[41]

Судова гілка складається з Вищого суду, Апеляційного суду та окружних судів. Вищий суд наглядає за роботою всієї судової системи.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративно Іллінойс поділяється на 102 округи (англ. counties). 85 із них поділяються на тауншипи. Єдиний виняток — місто Чикаго, яке не належить до жодного тауншипу. Інші 17 округів поділяються на 261 спеціальний район (англ. precincts).[42][43][44] Муніципальними одиницями є міста (англ. towns), села (англ. villages) та інкорпоровані містечка (англ. incorporated towns).

Мінімальне встановлене законом населення міста — 2500 осіб. Для села ця цифра залежить від розміру округу та інших критеріїв. Населений пункт із принаймні 25 тисячами мешканців автоматично отримує право на самоврядування (англ. home-rule).[45]

Населення[ред.ред. код]

Населення за роками
Рік Населення
1810 12 282
1820 55 211
1830 157 445
1840 476 183
1850 851 470
1860 1 711 951
1870 2 539 891
1880 3 077 871
1890 3 826 352
1900 4 821 550
1910 5 638 591
Рік Населення
1920 6 485 280
1930 7 630 654
1940 7 897 241
1950 8 712 176
1960 10 081 158
1970 11 110 285
1980 11 427 414
1990 11 466 682
2000 12 419 293
2010 12 830 632
Щільність населення Іллінойсу

За даними перепису 2010 року населення Іллінойсу становить 12 830 632 мешканці. Кількість населення зростає з кожним черговим переписом.

Станом на 2004 рік, 13,3% мешканців штату були народжені за межами США.[46]

Третє за величиною місто США, Чикаго, знаходиться на півночі Іллінойсу. 2000 року 23,3% населення Іллінойсу проживало в Чикаго, 43,3% — в окрузі Кук і 65,6% — в частині Чикаголенду, яка належить штату.

Решта населення живе в менших містах та сільській місцевості. Згідно з даними перепису 2000 року, геометричний центр населення штату знаходиться в окрузі Ґранді, географічні координати 41°16′42″ пн. ш. 88°22′49″ зх. д. / 41.278216° пн. ш. 88.380238° зх. д. / 41.278216; -88.380238.[47]

Мови[ред.ред. код]

Основні мови спілкування в Іллінойсі
Мова Відсоток носіїв
(2010)
англійська 78,26%
іспанська 12,74%
польська 1,64%
китайська (включаючи кантонську та путунхуа) 0,67%
тагальська 0,64%
німецька 0,41%
корейська 0,41%
арабська 0,38%
урду 0,35%
російська 0,35%
італійська 0,34%
гуджараті 0,32%
грецька 0.30%
гінді 0.30%

Найбільші міста[ред.ред. код]

Місто Оригінальна назва Округ Населення[48]
Чикаго Chicago Кук/Дюпаж 2 695 598
Аурора Aurora Кейн 197 899
Рокфорд Rockford Віннебаґо 152 871
Джолієт Joliet Вілл/Кендалл 147 433
Непервілл Naperville Дюпаж 141 853
Спрингфілд Springfield Сенґемон 116 250
Піорія Peoria Піорія 115 007
Елджін Elgin Кейн/Кук 108 188
Вокіґан Waukegan Лейк 91 400
Сісеро Cicero Кук 83 891

Вікова демографія[ред.ред. код]

Вікова піраміда Іллінойсу (2000)

Станом на 2000 рік розподіл населення за віком був таким:[49]

  • До 5 років: 7,1 %
  • До 18 років: 26,1 %
  • Старші за 65 років: 12,1 %

Жіноче населення Іллінойсу становило приблизно 51 % від загального.

Расовий склад[ред.ред. код]

За оцінкою 2013 року, расовий склад населення штату виглядає таким чином:

  • 77,7% — білі (62,7% не мають латиноамериканського походження)
  • 14,7% — чорношкірі (афроамериканці)
  • 0,6% — індіанського походження
  • 5,1% — азіатського походження
  • 0,1% — гавайського походження або з інших островів Тихого океану
  • 1,8% — мішаного походження
  • 16,5% — латиноамериканці (Hispanic/Latino), незалежно від раси.[50]

Релігія[ред.ред. код]

Релігійний склад населення:[51]

Протестанти є найбільшою релігійною групою в Іллінойсі, проте, на відміну від інших штатів, вони не мають явної абсолютної більшості. Римо-католики, які проживають переважно в Чикаго та околицях, становлять близько 30% населення.

Метрополійна область Чикаго має третю за чисельністю спільноту іудеїв в США.[52]

Освіта[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

Помістя Магнолія — вікторіанський історичний будинок-музей у Кейро

В Іллінойсі є велика кількість музеїв, основна маса яких зосереджена в Чикаго. Деякі з найвідоміших музеїв Чикаго — Акваріум Шедда, Філдсівський музей природньої історії, Чиказький художній інститут, Планетарій Адлера, Музей науки та промисловості тощо.

В Українській околиці Чикаго розташовані Український національний музей Чикаго та Український інститут модерного мистецтва.

Сучасний Президентський музей-бібліотека Авраама Лінкольна в Спрингфілді є найбільшою та найпопулярнішою президентською бібліотекою в США. Інші історичні музеї штату включають в себе Польський музей Америки (англ. Polish Museum of America) в Чикаго, Помістя Магнолія (англ. Magnolia Manor) в Кейро та Будинок Улісса Гранта в Галені.

Агломерація Чикаго також має два зоопарки — великий Брукфілдський зоопарк в західному передмісті Брукфілд, що містить понад 2300 тварин та має площу 87 гектарів, та Зоопарк у Лінкольн-Парку на півночі від центру Чикаго, площею в 14 гектарів.

Транспорт[ред.ред. код]

Іллінойс має добре розвинену транспортну систему завдяки центральному розташуванню в США та близькості до Великих озер і Кукурудзяного поясу.

З 1962 по 1998 рік Міжнародний аеропорт О'Хара (ORD), що знаходиться в Чикаго, був найзавантаженішим аеропортом світу за кількістю як польотів, так і пасажирів. Хоча за цими критеріями 1998 року він поступився аеропорту Гартсфілд-Джексон в Атланті, О'Хара залишається одним з двох або трьох найзавантаженіших аеропортів світу, а в деякі роки виходить на перше місце. Аеропорт є важливим пересадковим вузлом для компаній United Airlines та American Airlines. Міжнародний аеропорт Чикаго Мідвей (MDW), розташований на південному заході Чикаго, є другим за важливістю аеропортом Іллінойсу. Станом на 2005 рік, Мідвей був 30-м аеропортом США за пасажиропотоком.[53]

Громадський транспорт у метрополійній області Чикаго представлений Чиказьким метрополітеном, що керується компанією CTA, автобусними маршрутами компаній CTA (Чикаго та найближчі передмістя) та Pace, а також залізничними системами Metra та Amtrak.

Українська діаспора в Іллінойсі[ред.ред. код]

Етнічно українське населення штату зосереджене переважно в Чикаго та передмістях. Українська Околиця (англ. Ukrainian Village), місцевість, що входить до адміністративного району West Town у Чикаго, має значний відсоток українців. Тут розташовані два українські музеї, крамниці, православний Собор князя Володимира[54], католицька Церква святих Володимира та Ольги, католицький Собор святого Миколая, місцеві відділення організацій «Пласт» та «Міст-Карпати»[55].

Символи штату[ред.ред. код]

Джерело — офіційний сайт штату.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Іллінойс — перший штат, який проголосував за 13-ту поправку до Конституції США про скасування рабства.[57]
  • Іллінойс виробляє більше ядерної енергії, ніж будь-який інший штат.
  • Напрямок річки Чикаго, що протікає через однойменне місто, був штучно змінений 1900 року.[58]
  • 85% гарбузового насіння, яке продається в США, виготовляється в місті Мортон в Іллінойсі.[59]
  • У березні 2009 року сенат штату Іллінойс прийняв рішення, що Плутон буде вважатися в штаті планетою, а день 13 березня буде в штаті днем Плутона[60][61][62].

Відомі постаті[ред.ред. код]

Президенти США[ред.ред. код]

Інші політичні діячі[ред.ред. код]

  • Річард Дурбін — американський політик, сенатор США від штату Іллінойс.

Науковці[ред.ред. код]

Митці та актори[ред.ред. код]

Українці, пов'язані з Іллінойсом[ред.ред. код]

Інші[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вживається українською діаспорою.
  2. The Illinois economy; a microcosm of the United States? (1975)(англ.)
  3. Illinois as a bellwether: So what?(англ.)
  4. Fay, J. (2009) Eriniouaj. Retrieved October 21, 2009 from http://www.illinoisprairie.info/Eriniouaj.htm.
  5. Hodge, Frederick Webb (1911). Handbook of American Indians north of Mexico, Volume 1. Smithsonian Institution, Bureau of American Ethnology. с. 597. OCLC 26478613. 
  6. Stewart, George R. (1967) [1945]. Names on the Land: A Historical Account of Place-Naming in the United States (вид. Sentry (3rd)). Houghton Mifflin. 
  7. Illinois Symbols. State of Illinois. Процитовано April 20, 2006. 
  8. Callary, Edward (2008). Place Names of Illinois. University of Illinois Press. с. 169. ISBN 978-0-252-03356-8. 
  9. Costa, David J. (January 2007). Three American Placenames: Illinois. Society for the Study of the Indigenous Languages of the Americas Newsletter 25 (4). с. 9–12. ISSN 1046-4476. Процитовано May 29, 2011. 
  10. United States Summary: 2000 (en). United States Census Bureau. Архів оригіналу за 2012-05-30. Процитовано 2012-03-26. 
  11. Data & Statistics (en). State of Illinois. Архів оригіналу за 2012-05-30. Процитовано 2012-03-26. 
  12. State & County QuickFacts. United States Census Bureau. Процитовано July 4, 2014. 
  13. Weather Underground (January 15, 2009). Weather History for Rochelle, IL. Процитовано January 2, 2014. 
  14. а б Midwestern Regional Climate Center (MRCC), Illinois Extreme Temperature list
  15. Grazulis, Thomas P. (1993). Significant Tornadoes 1680–1991, A Chronology and Analysis of Events. The Tornado Project of Environmental Films: St. Johnsbury, VT. ISBN 1-879362-03-1
  16. Delisle, Guillermo (1718). Carte de la Louisiane et du Cours du Mississipi. 1718.. An Exhibition of Maps and Navigational Instruments on View. Sala Tracy W. McGregor, Biblioteca Alderman: University of Virginia. 
  17. Paul Kleber Monod Imperial Island: A History of Britain and Its Empire, 1660–1837. — Wiley-Blackwell, 2009.
  18. The other Illinois: How Egypt lost its clout – Chicago Tribune. Articles.chicagotribune.com. June 24, 2001. Процитовано April 29, 2012. 
  19. Southern Illinois Backroads Tourism: In Little Egypt it means bluffs, Superman, even scuba diving » Evansville Courier & Press. Courierpress.com. Процитовано April 29, 2012. 
  20. Paul Finkelman, Slavery and the Founders: Race and Liberty in the Age of Jefferson, (2001), p 78
  21. James Pickett Jones, Black Jack: John A. Logan and Southern Illinois in the Civil War Era 1967 ISBN 0-8093-2002-9.
  22. Duff, Judge Andrew D. Egypt — Republished, Springhouse Magazine, перевірено 1 травня 2006.
  23. а б Biles, Roger (2005). Illinois: A History of the Land and its People. DeKalb: Northern Illinois University Press. ISBN 0-87580-349-0. 
  24. Dray. There is Power in a Union. Doubelday. 
  25. Roland Tweet, Miss Gale's Books: The Beginnings of the Rock Island Public Library, (Rock Island, IL: Rock Island Public Library, 1997), 15.
  26. GDP by State. Greyhill Advisors. Процитовано 2014-09-13. 
  27. Table 2. Annual Personal Income and Per Capita Personal Income by State and Region. Survey of Current Business – Bureau of Economic Analysis. U.S. Department of Commerce. April 2010. Процитовано April 24, 2010. 
  28. Illinois lawmakers pass big tax hike to aid budget. Thomson Reuters. Архів оригіналу за 2012-05-30. Процитовано 2012-04-02.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  29. 2015 State Income Tax Rates
  30. Illinois Sales Tax Reference Manual. Illinois Department of Revenue. Архів оригіналу за 2012-05-30. Процитовано 2012-04-02.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  31. а б USDA Crop Production
  32. Facts About Illinois Agriculture, Illinois Department of Agriculture.
  33. Suburb shift turns state blue / The Christian Science Monitor. CSMonitor.com. 16 липня 2004. Процитовано 20 квітня 2015. 
  34. Chicgao's dominance puts Illinois solidly in 'blue-state' America. – Chicago Tribune (Chicago, IL). Highbeam.com. 8 листопада 2004. Процитовано 20 квітня 2015. 
  35. Pensoneau, Taylor (1997). Governor Richard Ogilvie: in the interest of the state. Southern Illinois University Press. с. 314. ISBN 978-0-8093-2148-3. Процитовано September 23, 2009. 
  36. Gimpel, James G.; Jason E. Schuknecht (2004). Patchwork Nation: Sectionalism and Political Change in American Politics. University of Michigan Press. с. 488. ISBN 978-0-472-03030-9. Процитовано 20 квітня 2015. 
  37. Meet the New Bellwether States: Ohio and Nevada — Smart Politics.
  38. Illinois as a bellwether: So what?
  39. Horsley, A. Doyne (1986). Illinois: A Geography. Boulder: Westview Press. ISBN 0-86531-522-1. 
  40. Merriner, James L. (2004). Grafters and Goo Goos: corruption and reform in Chicago, 1833–2003. Carbondale: Southern Illinois University Press. ISBN 978-0-8093-2571-9. OCLC 52720998. 
  41. а б Uphoff, Judy Lee (2012). The Governor and the Executive Branch. У Lind, Nancy S.; Rankin, Erik. Governing Illinois: Your Connection to State and Local Government (вид. 4th). Center Publications, Center for State Policy and Leadership, University of Illinois at Springfield. с. 78–79. ISBN 978-0-938943-28-0. 
  42. Illinois Regional Archives Depository System. Name Index to Illinois Local Governments. Illinois State Archives. Illinois Secretary of State. Процитовано 11 листопада 2013. 
  43. Individual State Descriptions: 2007, 2007 Census of Governments, Бюро переписів США, November 2012, сторінки 89–97, http://www2.census.gov/govs/cog/isd_book.pdf 
  44. Illinois Regional Archives Depository System. Name Index to Illinois Local Governments. Illinois State Archives. Illinois Secretary of State. Процитовано 11 листопада 2013. 
  45. Census 2007(англ.)
  46. United States Census Bureau. 2004 American Community Survey
  47. American Congress on Surveying and Mapping. State Centers of Population
  48. Statistics & Maps on City Population
  49. United States Census Bureau. Illinois Quick Facts, 2004
  50. US Census(англ.)
  51. American Religious Identification Survey (ARIS). CUNY Key Findings. 2001.
  52. Jerusalem Center for Public Affairs: The Organized Jewish Community of Greater Chicago
  53. 2005 North America Final Traffic Report: Total Passengers. Airports Council International North America. 8 квітня 2007. Архів оригіналу за 3 січня 2008. 
  54. УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ КАТЕДРАЛЬНИЙ СОБОР СВ. КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА
  55. Міст-Карпати
  56. Пісня на текст на офіційному сайті штату
  57. Illinois: First State to Ratify 13th Amendment
  58. 25 Fun Facts
  59. Pumpkin Capital of the World
  60. Illinois declares Pluto is still a planet Guardian
  61. Штат Иллинойс признал Плутон планетой Лента.ру
  62. SENAT RESOLUTION