Іллірія
| Іллірія | ||||
| ||||
.svg) | ||||
| Столиця | Шкодер | |||
| Мови | Іллірійська мова | |||
| Релігії | Політеїзм | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Історичний період | Античність | |||
| - Засновано | 380 до Р.Х. | |||
| - Завоювання Римом | 168 до Р.Х. | |||
| ||||
Іллірія або Іллірик (дав.-гр. Ιλλυρια, Illyris, Illyrikon; лат. Illyricum[1]) — країна в античний період в західній частині Балканського півострова, заселена племенами і кланами іллірійців, які говорили іллірійськими мовами.
У грецькій міфології Іллірій був сином Кадма і Гармонії, він став епонімічним пращуром іллірійського народу.[2] Розмежування[3][4] давньої Іллірії є проблемою для істориків, оскільки до Римського завоювання іллірійці не були єдиним народом в Іллірійському царстві, також не зрозумілі кордони Іллірії і Риму. Наприклад, далмати, хоча і класифікується як іллірійське плем'я за мовою, були лише короткий час у складі Іллірійського царства.
У перші десятиліття візантійського панування (до 461) Іллірія зазнала руйнування від навали вестготів, гунів і остготів. Незабаром після цих варварських завойовників, що промайнули через Балкани, з'явилися слов'яни. У період між VI і VIII століттям вони заселили Іллірію і розпочали асиміляцію іллірійських племен на теренах сучасної Албанії, Чорногорії, Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини і Сербії.
Іллірійське царство[ред. | ред. код]
Іллірія перетворилася на величезну місцеву силу в IV столітті до н. е. Основними містами Іллірійського царства були Шкодер і Рисан. У 358 до н. е. Філіп II Македонський, батько Александра Македонського, переміг іллірійців[5] і взяв на себе контроль над територією на північ і захід від Охридського озера. Іллірійські племінні вожді і солдати супроводжували Александра під час завоювання Персії.
Після смерті Александра в 323 до н. е. Іллірійське царство отримало незалежність знову. У 312 до н. е. король Глаукіс окупує Дуррес. Наприкінці 3 століття до н. е. Іллірійське царство з центром в Шкодері контролює північну частину Албанії, Чорногорію і Герцеговину.
Стосунки з Римом[ред. | ред. код]
Під час Іллірійських війн 229 до н. е. і 219 до н. е. Рим захопив іллірійські поселення вздовж річкової долини Неретви і придушив піратство, яке робило Адріатику небезпечною. У 180 до н. е. далмати оголосили незалежність від іллірійського царя Гентіуса. Римляни завдали поразки Гентіусу, останньому царю Іллірії, у Шкодері в 168 до н. е., захопили і приєднали Іллірію до Риму в 165 до н. е. Було створено чотири клієнтські республіки, якими насправді правив Рим. Пізніше регіон безпосередньо керувався з Риму і була організована провінція зі столицею в Шкодері.
Релігія[ред. | ред. код]
 |
| Історія Далмації |
|---|
|
Рання сучасна історія |
|
XIX століття |
|
Війна за незалежність |
|
Портал «Далмація» |
Людські жертви[6] також грали велику роль в житті іллірійців. Давній історик Арріан Флавій записав, як іллірійці жертвують три хлопчика, три дівчинки і трьох баранів якраз перед битвою з Александром Великим.
Найпоширенішим типом поховання залізної доби іллірійців були кургани. Археологи знайшли багато артефактів у цих могильниках, таких, як зброя, прикраси, одяг і глиняний посуд. Іллірійці вважали, що ці предмети необхідні мертвому для подорожі у Вирій.
Післямова[ред. | ред. код]
Пізніше провінція Іллірик була розділена на Далмацію і Паннонію, слова «Іллірія» і «іллірійський» виходить із використання, але все-таки використовуються в деяких місцях. Топонім Іллірія було відроджено Наполеоном у назві «Іллірійські провінції», які були у складі Французької імперії з 1809 до 1813, пізніше Королівство Іллірія було частиною Австрії до 1849, після чого його скасували. Прикметник «іллірійські» було також уживано в політичних і літературних колах протягом XIX століття для опису Балканських націоналістичних рухів неприєднання, слов'янської ідеї об'єднання і незалежності слов'ян від інших іноземних держав.
Галерея[ред. | ред. код]
.jpg)
.png)
.png)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary at Perseus, Illyria [Архівовано 7 січня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ Apollodorus, III, 61
- ↑ Wilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5,page 183,"… We may begin with the Venetic peoples, Veneti, Carni, Histri and Liburni, whose language set them apart from the rest of the Illyrians. …"
- ↑ Wilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5,page 81,"… « In Roman Pannonia the Latobici and Varciani who dwelt east of the Venetic Catari in the upper Sava valley were Celtic but the Colapiani of the Colapis (Kulpa) valley were Illyrians (…»
- ↑ Woodward, B. B. Encyclopedia of Great Events, Places and Personalities, 1993, p. 175, ISBN 81-85066-57-4. "BARDYLIS, king of, defeated and killed by Philip of Macedonia, 359 — CLEITUS, his son, revolts from Alexander and is subdued.
- ↑ Wilkes, J. J. The Illyrians, 1992,ISBN 0-631-19807-5.,page123,"The Macedonians arrived before Glaucias and the Taulantii but the Illyrians, having sacrificed three boys, three girls and three black rams, made as if to attack"
Джерела[ред. | ред. код]
- Wilkes, John (1992). The Illyrians. Oxford: Blackwell Press. ISBN 0-631-14671-7.
- Р. О. Bahr, «Der Ursprung der röm. Provinz Illyrien» (Diss. 1876);
- Zippel, «Questionum illyricarum specimen» (1876);
- його ж, «Die römische Herrschaft in Illynen bis auf Augustus» (Лпц., 1877);
- H. Cons, «La province Romaine de Dalmatie» (П., 1882);
- J. Jung, «Römer und Romanen in den Donauländern» (1887);
- его же, «Die romanischen Landschaften des r ö misches Reiches» ;
- Момзен, «Римск. истор.» (т. V, гл. 6) и «Corpus inscript. lat.» (т. III, Б., 1873);
- Tomaschek, «Die vorslavische Topographie der Bosna, Crna-gora u. der angrenzenden Gebiete» («Mitteil. d. geograph. Geselsch. in Wien», 1880, 497—528, 545—567);
- A. J. Evans, «Antiquarian researches in Illyricum» (I, II, I II, IV; from the Archaeologia vol. XLVIII, XLIX, Westminster, 1884, 1885).
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іллірія
|
| ||||||||||||||||||||||||||
