Іллічівськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іллічівськ
Illichivsk gerb.png Illichivsk prapor.png
Герб Іллічівська Прапор Іллічівська
Іллічівськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Одеська область
Район/міськрада Іллічівська міська рада
Код КОАТУУ 5110800000
Засноване XVIII століття
Населення 59 817 (01.03.2014)[1]
Агломерація Одеська агломерація
Площа 25 км²
Густота населення 2392 осіб/км²
Поштові індекси 68000—68090
Телефонний код +380-4868
Координати 46°18′06″ пн. ш. 30°39′25″ сх. д. / 46.30167° пн. ш. 30.65694° сх. д. / 46.30167; 30.65694Координати: 46°18′06″ пн. ш. 30°39′25″ сх. д. / 46.30167° пн. ш. 30.65694° сх. д. / 46.30167; 30.65694
Висота над рівнем моря 29 м
Водойма Чорне море
Відстань
Найближча залізнична станція Іллічівськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 46 км
 - автошляхами 29 км
До Києва
 - автошляхами 493 км
Міська влада
Адреса 68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33
Веб-сторінка Іллічівська міськрада
Міський голова Хмельнюк Валерій Якович

Іллічі́вськ — місто в Одеській області, відоме з XVIII ст. Пізніше з'явилися грецькі та німецькі переселенці. Історична назва — Бугові Хутори. Нині відомий як порт на поромній переправі Іллічівськ—Варна. Відстань до облцентру становить 29 км і проходить автошляхом Н04.

Історія[ред.ред. код]

З грудня 1791 року територія північного Причорномор'я офіційно ввійшла до складу Російської імперії.

Наприкінці XVIII ст. та на початку XIX ст. тут оселились греки, албанці, молдавани та німці.

В 1950 році прийнято рішення про будівництво великого військового заводу.
В серпні 1952 року селище, в якому проживало 3000 людей, було віднесено до категорії селищ міського типу і отримало назву Іллічівськ[2].

В 1956 році в Сухому лимані було розпочато будівництво торговельного порту. 5 серпня 1958 року — відкриття торговельного порту.

12 квітня 1973 р. Іллічівську надано статус міста обласного підпорядкування.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Населення міста — приблизно 60 тис. ос. За національною приналежністю — близько 60% — українці, близько 30% — росіяни, 5% — болгари, молдовани, білоруси, румуни і гагаузи, 5% — інші.

Статус міста Іллічівськ набув у 1973 році. З тих пір місто дуже змінилось. Іллічівськ дуже компактний, більшість будівель — багатоповерхівки. Місто швидкими темпами розбудовується. Нещодавно йому було надано статусу місто-курорт, завдяки чому отримано великий стимул для розбудови і реконструкції рекреаційних зон.

У місті здійснено чітке зонування території: промислові райони розташовані уздовж лиману, житлові райони — уздовж моря, між ними широка смуга зелених насаджень, площа яких становить 325 га. Уздовж південного берега лиману простягнулися десятки причалів Іллічівського морського торговельного порту. Приморська зона міста добре упорядкована. У ній розташовані парк, пляж, водна станція. На узбережжі моря розташовані численні бази відпочинку. Переважна денна температура повітря в липні +32,5 °C. Випадає 386 мм опадів у рік. Важливий об'єкт туризму — музей художньої порцеляни різних періодів.[3]

Відомості про порт[ред.ред. код]

Іллічівський морський торговельний порт — один із найбільш «молодих» на Чорному морі. Будувався в радянський час з кінця 1950-х (закінчений в 1960-х) років в основному для морського товарообігу з країнами соціалізму.

Має залізничні та автомобільні підходи, пов'язані з магістралями країни. Діють міжнародні поромні переправи Іллічівськ—Варна (Болгарія), Іллічівськ—Поті та Іллічівськ—Батумі (Грузія). У порту реалізовано міжнародний транспортний проект з обробки регулярного контейнерного потягу «Вікінг» за маршрутом Іллічівськ—КиївМінськВільнюсКлайпеда і в зворотному напрямку.

Вантажно-розвантажувальні комплекси порту, що складаються з 28 причалів загальною довжиною 5500 метрів, оснащені сучасним перевантажувальним устаткуванням, включаючи портальні крани вантажопідйомністю від 5 до 40 тонн, тягачі, автомобільні крани тощо.

До складу порту входить допоміжний флот, що включає буксири, плавучі крани вантажопідйомністю до 300 тонн, танкери-бункеровщики, плавучий зерноперегрузчик, лоцманські катери, нафтосміттєзбиральні та інші плавзасоби.

Порт має можливість перевантажувати за рік до 20 мільйонів тонн вантажів, основну частину яких складає різноманітна металопродукція, контейнери, автомобілі, тарно-штучні вантажі, важковагове обладнання, мінеральні добрива, зерно, рослинні масла, технічні рідини.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

З 1977 р. видається газета Іллічівської міської ради «Черноморский маяк».

Галерея[ред.ред. код]

 Панорама південної частини іллічівського порту
Панорама південної частини іллічівського порту

Музика[ред.ред. код]

Незважаючи на невелику площу, Іллічівськ має дуже велику щільність музичних колективів, які грають, по-більшості, в андерграундних напрямках. З усієї кількості музичних груп і композиторів особливо привабливі в якісному плані Shedding Tears, Хроніка, Good Chemistry[4], Ziegelstein. Також в Іллічівську з 2000 року (дата неточна) транслюється передача Metal Special [4]. Пізніше організаторами цієї передачі була успішно зроблена організація концертів для груп локальної сцени, які проводяться під назвою Metal Special Fest (MSF).

Спортивні організації[ред.ред. код]

Завдяки приморським пляжам в Іллічівську велику популярність завоювали пляжні види спорту. У 2007 році з метою розвитку пляжних видів спорту була створена Асоціація пляжних видів спорту м.Іллічівська.

У місті є футбольний клуб Старт, який виступає в чемпіонаті України з пляжного футболу.

У 2010 р. в місті було створено спортивне товариство «Здоров'я» метою є розвиток екстремальних і масових видів спорту. Головним проектом спортивного товариства в наш час є будівництво екстрим-парку «XS».

Міста-побратими[ред.ред. код]

Країна Місто З якої дати
Естонія Естонія Нарва
Туреччина Туреччина Стамбул (район Бейоглу)
Естонія Естонія Маарду  
Азербайджан Азербайджан Баку (Гарадазький район) 2009 року
Польща Польща Тчев 2010 року

Див. також[ред.ред. код]

Вулиці Іллічівська

Примітки[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики в Одеській області
  2. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 11 серпня 1952 р. «Про віднесення населеного пункту будівництва заводу № 490 Овідіопольского району Одеської області до категорії селищ міського типу».
  3. http://touregion.od.ua/index.php?&content_id=9966/
  4. а б [1]

Посилання[ред.ред. код]


Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.