Іловайськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іловайськ
Герб Иловайска.jpg
Герб Іловайська
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Харцизька міськрада
Код КОАТУУ 1415070800
Засноване 1869
Статус міста з 1938 року
Населення 15808 (01.01.2014)[1]
Площа 10,8 км²
Густота населення 1495 осіб/км²
Поштові індекси 86793
Телефонний код +380-6257
Координати 47°55′39″ пн. ш. 38°12′12″ сх. д. / 47.92750° пн. ш. 38.20333° сх. д. / 47.92750; 38.20333Координати: 47°55′39″ пн. ш. 38°12′12″ сх. д. / 47.92750° пн. ш. 38.20333° сх. д. / 47.92750; 38.20333
Висота над рівнем моря 195 м
Відстань
Найближча залізнична станція Іловайськ
До обл./респ. центру
 - фізична 29,8 км
 - залізницею 54 км
 - автошляхами 42,8 км
До Києва
 - фізична 623 км
 - залізницею 841 км
 - автошляхами 734 км
Міська влада
Адреса 86793, Донецька обл., Харцизька міськрада, м. Іловайськ, вул. Первомайська, 107, 2-06-84
Міський голова Дубовий Валерій Володимирович

Ілова́йськ — місто районного значення в Донецькій області України, підпорядковане Харцизькій міській раді міста Харцизька.

Значний залізничний вузол станція Іловайськ. На ній діють два пункти контролю на кордоні з Росією: Іловайськ-Пасажирський парк, Іловайськ-Південний парк.

Входить до Донецької агломерації. Підпорядковані селища Виноградне, Третяки.

Населення[ред.ред. код]

Історична динаміка чисельності населення:[2]

рік населення
1923 3 065
1926 6 145
1939 15 222
1959 21 947
1970 19 676
1979 20 435
1989 21 076
1992 21 000
1998 20 500
2001 17 620
2005 16 915
2010 16 255
2014 15 808

Історія[ред.ред. код]

Засноване в 60-х роках XIX століття як роз'їзд № 17 на залізничній лінії ХарківТаганрог. Назване на честь Іловайських, по родових землях яких у цих місцях пролягла дорога.

Селище стало швидко розвиватися з кінця 80-х років XIX століття після з'єднання Курсько-харківсько-азовської залізниці з Катерининською.

Після спорудження Другої Катерининської залізниці (Долгинцево—Волноваха—Іловайськ—Дебальцево) в 1902–1904 роках Іловайськ став вузловою станцією. Завдяки збільшенню притоку робочих з інших міст до 1903 року в селищі налічувалося понад 900 жителів. Статус міста Іловайськ отримав в 1938 році.

Війна 2014 року[ред.ред. код]

10 серпня українські частини спробували взяти місто штурмом, в ході якого загинув чоловік активістки Майдану Тетяни Чорновіл. Сепаратисти відбили штурм і заявили про знищення 9 одиниць бронетехніки.

19 серпня за місто розгорнулися кровопролитні бої між українськими військами та терористами. У бою за місто отримав поранення Семен Семенченко, командир батальйону Донбас, також загинув американський доброволець українського походження 55-тирічний Марк Паславський «Франко». 20 серпня місто на 2/3 під контролем української армії — батальйони «Дніпро», «Донбас» та «Азов».

20 серпня до терористів на підмогу прибули терористичні угрупування «Восток» та «Оплот», при спробі прорватися до міста 5-ти одиниць бронетехніки терористів 2 одиниці було знищено бійцями «Донбасу», на допомогу батальйону «Донбас» прийшли сили ВСУ[3].

23 серпня терористи з гаубиць обстрілювали місцеперебування батальйону «Донбас», 1 боєць загинув, 3 поранено[4].

Виробництво[ред.ред. код]

Населення міста в основному зайняте на підприємствах з обслуговування залізничного транспорту. Також розвинене виробництво шлакоблоків. Близько 40 % зайнятих у народному господарстві працюють в Іловайському відділенні Донецької залізниці.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]