Ілоко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілоканська мова
ilokano, pagsasao nga Iloko
Поширена в: Філіппіни Філіппіни
Регіон: північ о.Лусон
Носії: 7,7 млн. ( Я1), 2,3 млн. ( Я2)
Писемність: латиниця, раніше байбайїн
Класифікація: Австронезійська сім’я: Малайсько-полінезійські Центральні:: Західний ареал:::Філіпінська зона:::: Північнолусонська гілка
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2 ilo
ISO 639-3 ilo
Ilokano language map.png

Ілоканська мова (ілокано, ілоко) — одна з філіппінських мов, мова ілоків. Є основною мовою міжетнічного спілкування для народів, що живуть в північній частині Лусону і третьою за кількістю носіїв серед мов Філіппін.

Всього на Філіппінах нею говорить як рідною бл. 7700 тисяч чол., як на другою — 2,3 млн чол. (Оцінка, поч. 21 ст.). По-ілоканськи говорить також частина (75,6 тис. чол.; Перепис, 2000) філіппінських іммігрантів в США.

Питання класифікації[ред.ред. код]

Ілоканська мова є однією з філіпінських мов, входить в їх північнолусонську гілку.

Точніша класифікація до кінця не ясна: традиційно вважається, що вона утворює там окрему групу, проте за даними лексикостатистики вона опиняється в центрально-кордильєрській підгрупі південно-центрально-кордильєрської групи.

Лінгвогеографія[ред.ред. код]

Ареал і чисельність[ред.ред. код]

Поширена на Філіпінах — на північному заході острова Лусон (провінції Північний і Південний Ілокос, Абра, Ла-Уніон; загальна назва — Ілокандія), а також у багатьох інших районах острова (в суміжних провінціях Кагаян, Гірська Ісабела, Нуева-віскі, Кірін, Самбалес, Пангасінан, Тарлак, Нуева-Есіха, в Манілі) і на деяких інших островах (Міндоро, Мінданао та ін.)

Соціолінгвістичні відомості[ред.ред. код]

Ілоканською ведеться викладання в школі, теле- і радіомовлення, розвивається багатожанрова худож. література.

Діалекти[ред.ред. код]

Виділяються 2 діалектні зони: північна (провінції Північний Ілокос і Абра) і південна (Південний Ілокос і Ла-Уніон).

Писемність[ред.ред. код]

До кінця XIX століття використовувався ілоканський варіант філіпінського складового письма (байбайїн, випливає із брахмі, див. Індійське письмо).

Особливість цього варіанту — використання особливого знаку (у формі хреста) для позначення відсутності голосного після кінцевого приголосного (аналогічний знаку вірама в деванагарі). Найдавніша написана на ній пам'ятка — «Doctrina Cristiana» (1621).

З середини XVIII століття для письма використовується алфавіт на латинській графічній основі.

Сучасний ілоканський алфавіт:

A a, B b, C c, D d, E e, F f, G g, H h, I i, J j, K k, L l, M m, N n, ñ, Ng ng, O o, P p, Q q, R r, S s, T t, U u, V v, W w, X x, Y y, Z z

Лінгвістична характеристика[ред.ред. код]

Фонетика і фонологія[ред.ред. код]

Вокалізм представлений п'ятьма голосними (на півночі — шістьма, так як включає ще і /ɯ/), причому фонеми /o/ і /u/ в споконвічних словах є Алофонами. У консонантизмі 21 приголосна, в тому числі 2 типу фонеми /r/ (як в іспанській) і альвео-палатальний ряд.

Морфологія[ред.ред. код]

Розвинена система демонстратів (службових слів зі значенням просторової, часової і дейктичної орієнтації).

У дієслівній словозміні крім афіксів широко використовується редуплікація.

Синтаксис[ред.ред. код]

Використовується особлива, т. зв. «Філіпінська» стратегія кодування дієслівних актантів, при якій роль семантичної теми висловлювання визначається афіксом в дієслові.

Література[ред.ред. код]

  • Foronda M. A bibliographical survey of Iloko linguistics, 1621–1974 // Language Planning. Manila, 1977. P. 368–413 (496 items)
  • Ilocano dictionary and grammar. Ilocano-English, English-Ilocano. Honolulu: University of Hawaii Press, 2001.
  • Vanoverbergh M. Iloko grammar. Bauko, [1955]
  • Widdoes H. A brief introduction to the grammar of the Ilocano language. Manila, 1950

Словники[ред.ред. код]

  • Ilocano English English Ilocano Dictionary. Hippocrene, 1998.
  • Carro A. Iloko-English dictionary, transl. and rev. by M. Vanoverbergh. [Manila, 1956]
  • Constantino E. Ilokano dictionary. Honolulu, 1971

Посилання[ред.ред. код]