Ілопрост

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілопрост
Систематизована назва за IUPAC
(E)-(3aS,4R,5R,6aS)-hexahydro-5-hydroxy-4-

[(E)-(3S,4RS)-3-hydroxy-4-methyl-1-octen-6-ynyl]- Δ2(1H),Δ-pentalenevaleric acid

Класифікація
ATC-код B01AC11
PubChem 54313
CAS 73873-87-7
DrugBank DB01088
Хімічна структура
Формула C22H32O4 
Мол. маса 360,49 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність
Метаболізм В першу чергу у печінці. Ілопрост метаболізується головним чином шляхом бета-окислення бічного карбоксильного ланцюга.
Період напіввиведення 20-30 хв
Екскреція
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ІЛОМЕДИН,
Шерінг АГ, Німеччина та БерліМед СА, Іспанія
UA/3658/01/01
27.09.2005-27.09.2010

Ілопрост (МНН: Iloprost) — синтетичний аналог простацикліну[1] I2, взаємодіє з простагландиновими рецепторами PTGER1, PTGER2, PTGER3, PTGER4. Інгібітори тромбоксану.

Належить до групи антиагрегантів, ATX — B01A C11 Ілопрост

Види[ред. | ред. код]

Інгаляційний Ілопрост[ред. | ред. код]

Має вазодилатуючу та антипроліферативну дію. Викликає внутрішньоклітинне підвищення цАМФ, призводячи тим самим до зниження легеневого судинного опору за рахунок вазодилатації, та зниження проліферації гладких м'язових клітин легеневих судин. Є потужним інгібітором тромбоксану, за рахунок чого зменшує його вазоконстриктивну, мітогенну та прокоагулянтну активність. На практиці простацикліни не мають достовірно успішного результату в лікуванні ЛГ, пов'язаної із захворюваннями лівих відділів серця. Дещо кращі результати в лікуванні ЛГ має інгаляційний Ілопрост.

Інфузійний Ілопрост[ред. | ред. код]

Ілопрост також доступний у формі для внутрішньовенного введення, розроблений і проданий Schering AG під торговою назвою Ilomedine.[2] Ілопрост зазвичай вводять у розведеному вигляді через периферичну вену або центральний венозний катетер. Розведений Ілопрост слід вводити за допомогою системи доставляння з точною швидкістю, такої як шприц-привід. Дози варіюються залежно від людини, оскільки побічні ефекти переносяться одними пацієнтами краще, ніж іншими. Тривалість лікування зазвичай становить 3 дні. Зазвичай це повторюється кожні 8-12 тижнів.[3]

Протипокази[ред. | ред. код]

Нестабільна стенокардія; період впродовж 6 місяців після інфаркту міокарда; декомпенсована серцева недостатність (якщо не під ретельним наглядом лікаря); важкі аритмії; вроджені або набуті вади серцевого клапана; протягом 3 місяців після цереброваскулярних подій; легенева венооклюзійна хвороба; стани, що підвищують ризик кровотечі.

Побічна дія[ред. | ред. код]

У клінічних дослідженнях поширені побічні реакції, спричинені інгаляційним ілопростом, включали: розширення судин (припливи, 27 %), кашель (39 %), головний біль (30 %), синдром грипу (14 %), нудоту (13 %), спазми шиї (12). %), гіпотонія (11 %), безсоння (8 %) та непритомність (синкопе) (8 %); інші серйозні побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні Ventavis, включали застійну серцеву недостатність, біль у грудях, суправентрикулярну тахікардію, задишку, набряки кінцівок (особливо навколо щиколоток і стоп) і ниркову недостатність.

Серйозні побічні ефекти, про які повідомлялося при застосуванні ілопросту для інгаляцій, включають застійну серцеву недостатність, біль у грудній клітці, суправентрикулярну тахікардію[en], задишку, периферійні набряки[en] та ниркову недостатність.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ІЛОПРОСТ (ILOPROSTUM) Опис активної речовини
  2. BIJSLUITER: INFORMATIE VOOR DE GEBRUIK(ST)ER (PDF). Процитовано 5 лютого 2009.[недоступне посилання з 01.09.2017] (in Dutch)
  3. Iloprost Information (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 квітня 2016. Процитовано 5 лютого 2009.

Джерела[ред. | ред. код]