Ількевич Григорій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ількевич Григорій Степанович
Псевдо Мирослав з Городенки
(пол. Mirosław z Horodenki)
Народився 13 жовтня 1803(1803-10-13) або 1803[1]
село Нове Село Жовківського обводу (округу), тепер Жовківського району Львівської області
Помер не раніше 1 березня 1841 і не пізніше 31 травня 1841 або 1841[1]
Городенка, тепер Івано-Франківської області
Громадянство Австрійська імперія
Національність українець
Діяльність письменник, фольклорист, етнограф, педагог
Галузь фольклористика[1] і етнографія[1]
Alma mater Львівський університет
Знання мов українська, польська, німецька
Magnum opus «Галицкіи приповѣдки и загадки»

Ількевич Григорій Степанович (тж. Ількєвич; тж. використовував прибране ім'я Мирослав, відомий тж. як Мирослав з Городенки, (пол. Mirosław z Horodenki) (13 жовтня 1803(18031013), село Нове Село, Жовківського обводу (округу), тепер Жовківського району Львівської області — 1841, з березня до травня, місто Городенка, тепер Івано-Франківська область) — український фольклорист, етнограф і педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з руської греко-католицької родини. Володів польською, німецькою, російською мовами, знав латинську та грецьку мови. Починаючи з 1820 року провадив етнографічні експедиції. Працював вчителем у Коломиї (1822—1835) та в Городенці (1835—1841). Дискусійним лишається питання його належності до гуртка Маркіяна Шашкевича.

Сім'я[ред. | ред. код]

Лишилися відомості про молодшого брата Григорій — Матвія, який загинув 2 листопада 1848 року під час бомбардування Львова, трьох синів: Юліана, Еміліана, Корнилія та четвертого, Ісидора, що був народженний по смерті Григорія від подружжя його колишньої жінки Ю. Дашовської та Й. Киричинського.

Спадщина[ред. | ред. код]

Найбільш відому працю Ількевича, «Галицкіи приповѣдки и загадки» відредагували й видали брати Яків та Іван Головацькі. Матеріали цієї праці використовували наступні покоління українських мовознавців. Зокрема нею користувався Іван Франко готуючи «Галицько-руські народнї приповідки», слова й приклади з «Приповѣдок…» Ількевича можна побачити в Словнику виданого під порядкуванням Грінченка.

З великого «Збірника українських історичних пісень» (залишився в рукописі) дещо опубліковано в «Русалці Дністровій» і фольклорно-етнографічних виданнях Якова Головацького.

Видав кілька етнографічних статей польською мовою.

Зафіксував українську пісню про Віденську битву складену, за Франком, львівським єпископом Й. Шумлянським. Її опублікував Жегота Паулі під назвою пол. «Odsiecz Wiednia i bitwa pod Parkanami, 1683» в його двотомному пол. «Pieśni ludu ruskiego w Galicji» («Пісні руського народу в Галичині», 1839—1840).

Творчий доробок та життя Ількевича вивчали Іван Франко та його син Андрій. Зокрема саме Франко-старший ідентифікував Мирослава з Городенки як Григорія Ількевича, а Андрій встановив обставини його життя, приблизну дату смерті, склав реєстр праць.

Імена, підписи та псевдоніми[ред. | ред. код]

  • Григорій Ількевич (Григори̂ Ількєвич максимовичівкою в «Галицкіх приповѣдках и загадках») — справжнє ім'я.
  • Myrosław Ilkiewicz — на рукопису зібрання українських пісень.
  • Gregor Mirosław Ilkiewicz — підпис на рукописній збірці приповідок.
  • Gr. Mir. Ilkiewicz — скорочений підпис перед її німецькомовною передмовою.
  • нім. Triviallehrer (Ількевич займав посаду «тривіяльного вчителя») та нім. Sammler (колекціонер) — на тій жі збірці приповідок.
  • Mirosław I……cz — під розвідкою «O mitologii ruskiej według podania ludu» надрукованій в альманасі «Sławianin» (Львів, 1838).

Праці[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Czech National Authority Database