Ільменіт
| Ільменіт | |
|---|---|
| [[Зображення:|250px]] Ільменітова друза з родовища поблизу м. Новара (Італія) |
|
| Загальні відомості | |
| Клас мінералу | оксиди і гідроксиди |
| Хімічна формула | (Fe,Mg,Mn)TiO3 |
| Ідентифікація | |
| Колір | залізо-чорний до чорного |
| Форма кристалів | товстотаблитчастого габітусу {0001}, {1011} |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Спайність | відсутня |
| Злам | раковистий до напівраковистого |
| Твердість за шкалою Мооса | 5—6 |
| Блиск | напівметалевий |
| Прозорість | непрозорий |
| Колір риски | чорний, інколи бурий |
| Питома вага | 4,72 г/см³ |
| Розчинність | повільно розчиняється в гарячій соляній кислоті |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Інші властивості | |
| Хімічні властивості | стійкий в гіпергенних умовах |
| Подібні мінерали | магнетит, гематит |
| Магнетизм | слабкий |
Ільменіт (титанистий залізняк) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, виду оксидів, з групи корунду-ільменіту. Оксид титану з істотним вмістом заліза, магнію та марганцю шаруватої будови. Отримав назву від Ільменських гір на Уралі. Цінна руда для отримання титану.
Зміст |
[ред.] Загальний опис
Хімічна формула мінералу непостійна: (Fe,Mg,Mn)TiO3, Fe — 36,8 %, Ti — 31,6 %, O — 31,6. Fe2+ ізоморфно заміщується Mg2+ i Mn2+; відповідно ільменіт може містити до 17% MgO (утворюючи безперервний ізоморфний ряд до гейкіліту), і до 14% МnО (утворюючи безперервний ізоморфний ряд до пірофаніту). Відомі також домішки Al, Nb, V, Cr, Со, Ni.
Кристалічна структура ільменіту подібна до структури гематиту, який часто присутній в ільменіті у вигляді твердого розчину, або є продуктом його розпаду. При кристалізації збагачених Ti залишкових магматичних расплавів з надлишком FeO и Fe2O3 утворюються титаномагнетити[1].
[ред.] Різновиди
Розрізняють наступні відміни ільменіту:
- ільменіт залізний (відміна ільменіту, в якому до 1/3 FeTiO3 заміщено на Fe2O3)
- ільменіт магніїстий (пікроільменіт, ґейкіліт) MgTiO3
- ільменіт марганцевистий (пірофаніт) MnTiO3
- ільменіто-магнетит, або титаномагнетит (магнетит з домішкою ільменіту, як продукту розпаду твердого розчину);
- ільменіт урановий (відміна ільменіту, яка містить до 9,8 % UO3)
- ільменокорунд (гьогбоміт) Mg(Al, Fe,Ti)4O7
- лейкоксен
[ред.] Структура і габітус
Сингонія тригональна, вид симетрії ромбоедричний[2]. Структурна комірка містить Fe2Ti2O6. Просторова група R3. Параметри структурної комірки: a = 5.093, c = 14.06, Z = 6; V = 315.84.
Звичайно ільменіт представлений вкрапленими зернами неправильної форми або суцільними зернистими масами, рідко сплощеними таблитчастими кристалами з гранями (0001), (1011), (1120), (1010), (0221) та ін., схожими на кристали гематиту; зустрічаються двійники по (1011)[3].
[ред.] Генезис і родовища
Утворюється у вигляді дрібних кристаликів на початковій стадії магматичної кристалізації як акцесорний мінерал. Відомий як мінерал пневматолітового, пегматитового і гідротермального походження. Ільменіт асоціює з магнетитом, сфеном і рутилом, який інколи утворює в ільменіті мірмекітові виділення. На земній поверхні стійкий і утворює розсипні родовища. Ільменіт — основна титанова руда. Крупні родовища знаходяться на Південному Уралі в Росії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, в рудах Бушвельдського комплексу в ПАР і рудного району Седбері в Канаді, крім того ільменітом збагачений місячний ґрунт.
В межах Українського щита розсипі родовища ільменіту і рутилу були відкриті на початку 1950-их pоків XX століття. Невдовзі почалася їх експлуатація на Іршанському родовищі, Самотканському, і Стремйоногорському. Розпочинається розробка Бирзулівського родовища ільменітів.
Головні методи збагачення — гравітаційні (на ґвинтових сепараторах, концентраційних столах, шлюзах, у важких суспензіях, струминних та конусних концентраторах) і магнітна сепарація з виділенням І. в колективний концентрат. Доводка концентратів ведеться магнітною і електростатичною сепарацією, гідравліч. або пневматич. концентрацією на столах. З тонкозернистих колективних концентратів і тонковкраплених титано-магнетитових руд І. добувається флотацією з жирнокислотними збирачами.
Сировинний потенціал України оцінюється в 900 млн. т ільменіту і рутилу, що відповідає 30% зафіксованих світових запасів.
[ред.] Використання
- хімічна промисловість — для виробництва титанових білил (TiO2), наповнювач для пластмас і емалей
- металургія — для отримання титану і титанових сплавів
- будівництво — як заповнювач для важких бетонів
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ Велика Радянська Енциклопедія (рос.)
- ↑ Мінералогічна база даних (англ.)
- ↑ Каталог мінералів (рос.)
[ред.] Література
- Курс Мінералогії: В 2-х ч. Частина 2: Опис мінералів / За ред. Є. К. Лазаренка. — Львів: «вид-во Львівського ун-ту», 1959.
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
|
||||||||||||||