Ілінденське повстання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Етнічна мапа Балканів того часу

Ілінденське повстання (мак. Илинденско востание, болг. Илинденско-Преображенско въстание) — повстання в Османській імперії, що було організоване Внутрішньою македонською революційною організацією (ВМРО), воно разпочалося 2 серпня 1903 року і названо на честь дня Святого Іллі (мак. Илинден). Метою повстання було створення автономної македонської і фракійської держави в кордонах тогочасної Туреччини.

Місцева влада, після повстання, була організована в місті Крушево, на захід від Прілепу, де повстанці проголосили т.зв. Крушевську Республіку, на чолі якої став шкільний вчитель Нікола Карев (Никола Карев). Але протрималася вона лише 10 днів до 12 серпня.

В повстанні взяли участь близько 35,000 осіб.

Хронологія повстання[ред.ред. код]

 Історія Македонії
Герб Македонії
Доісторичні Балкани
Стародавня Македонія
Македонія під владою Рима
Слов'янізація Македонії
Західне Болгарське царство
Візантійська Македонія
Сербське царство
Прілепське королівство
Османська Македонія
Кресненське повстання
Боротьба за Македонію
Ілінденське повстання
Крушевська республіка
Стара Сербія
Вардарська бановина
Незалежна республіка Македонія
Народно-визвольна боротьба
АЗНВМ
СР Македонія
Республіка Македонія
Конфлікт 2001 року

Портал «Республіка Македонія»
  • 28 липня розсилаються повідомлення про повстання, таємниця зберігалась до останнього моменту
  • Повстання розпочалося вночі 2 серпня, та охопило регіон навколо міста Монастир (сучасна Бітола), на південному заході сучасної Республіки Македонія, та деяких частин півночі Греції.
  • Вночі 2 серпня та рано вранці 3 серпня, місто Крушево було захоплено 800 повстанцями.
  • Після 3 днів боротьби та облоги, повстанцями було захопено місто Смілево.
  • Місто Клісура, коло сучасної Касторії в Греції, було захоплено повстанцями 5 серпня.
  • 4 та 5 серпня, турецькі війська здійснили невдалу спробу повернути Крушево.
  • 4 серпня під керівництвом Ніколи Карева, в Крушево була створена місцева адміністрація (Крушевська Республіка).
  • 12 серпня Османські війська повернули та спалили Крушево, яке знаходилось в руках повстанців лише 10 днів.
  • 14 серпня біля міста Ушкуб (Üsküp), сучасне Скоп'є, повстанці атакували військовий потяг.
  • В м. Разлог, що набагато східніше на території сучасної Болгарії, населення також приєдналося до повстання.
  • 27 серпня м. Клісура була нарешті повернута Османськими військами.
  • Також в повстанні взяли участь й інші регіони, влючаючи Охрід, Флоріну та Кічево. В Тессалоніках, операції були дуже обмежені та без залучення місцевого населення, через неузгодженість між різними фракціями ВМРО. Також не було повстання в Прилепі, території що знаходиться відразу на схід від Монастиру.
  • Повстанські війська в регіоні Серрес, на чолі з Яном Санданським, змогли перемогти велику частину турецьких сил. Дії розпочалися в день православного болгарського свята Кръстовден 27 вересня, та відбувалися на схід від Монастиру і на захід від Тракії, але в ньому не взяло участь місцеве населення в тій кількості як це було в інших регіонах.

Причини поразки повстання[ред.ред. код]

  1. Повстання не було добре підготовлене та не могло охопити всі революційні регіони.
  2. Більшість повстанців були селяни, в повстанні не брали участь мешканці міст.
  3. Керівництво повстання не використало успіх, яке мало на початку та проводило пасивну тактику вичікування.
  4. Повстанці не мали, або ж мали зовсім невеликий військовий досвід та були погано озброєні, на відміну від великих турецьких сил, що мали в своєму розпорядженні сучасне озброєння.

Наслідки повстання[ред.ред. код]

Поразка повстання призвела до:

  • послаблення ВМРО та її можливості утворення автономного македонського війська, яке могло б пізніше допомогти в створення македонської держави
  • послаблення повстанського руху і ріст значення комітетів (т.зв. верховісті), за допомогою яких посилився болгарський вплив в Македонії
  • поділу території стародавньої Македонії між Сербією, Болгарією та Грецію в 1912 р.

Джерела[ред.ред. код]