Імператорські провінції
Імператорські провінції — провінції в Римській імперії, намісники яких призначалися імператором. В основному ці провінції мали велике стратегічне та економічне значення. Поділ на імператорські і сенатські провінції було впроваджене імператором Августом після його приходу до влади і встановлення і Римі режиму принципату.
Такі провінції мали статус імператорських у 14 році (кінець правління Октавіана Августа):
- Аквітанія
- Белгіка
- Верхня Германія
- Галатія
- Далмація
- Єгипет
- Кілікія
- Корсика й Сардинія
- Котські Альпи
- Лугдунська Галлія
- Лузітанія
- Мезія
- Нижня Германія
- Норик
- Паннонія
- Пеннінські Альпи
- Приморські Альпи
- Реція
- Тарраконська Іспанія
- Сирія
- Фракія
Пізніше, із новими завоюваннями, імператорськими стали ще 4 провінції (на початок II століття):
[ред.] Дивіться також
[ред.] Посилання
Римські провінції на unrv.com(англ.)
|
|||||||
