Імператор Китаю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Традиційна корона імператорів Китаю (冕, мянь).

Імпера́тор (кит.: 皇帝піньїнь: Huángdì; «господар-імператор», МФА: [xu̯ɑ̌ŋ tî]) або Хуанді́ — титул верховних правителів Китаю у 221 до Р.Х.1916 роках. Також титул правителів Монголії у 12601370 роках і правителів Маньчжурії в 16361912 роках. Позначав верховного голову Піднебесної, володаря центральної країни світу, що керував нею з волі Небес. Зазвичай, імператори були носіями найвищої релігійної, політичної і військової влади у країні. Титул було запроваджено правителем династії Цінь, що об'єднав китайські держави в одну і став називатися «першим імператором Цінь» (Цінь Ши Хуанді). Інша назва титулу — Син Неба, стародавнє звертання до всіх китайських правителів. В науковій та художній літературі також часто згадується як Імпера́тор Кита́ю (кит.: 中國皇帝піньїнь: Zhōngguó huángdì), хоча така титулатура вживалася рідко, переважно у новому часі. Більшість імператорів були етнічними китайцями, проте третина всіх імператорських династій були не-китайського кочівницького походження.

Інші назви[ред.ред. код]

  • Богдихан або бугдухан — московська назва правителів династії Цін. Дослівно: «божий хан».
  • Ван (титул) — назва правителів Стародавнього Китаю; аналог європейського «короля».
  • Каган (титул) — титул верховного правителя у степових народів, аналог китайського і європейського «імператорів»
  • Син Неба — стародавній титул правителя Піднебесної, що використовувався ванами і імператорами Китаю.
  • Хан (титул) — назва правителів у степових народів; аналог європейського «короля» і китайського «вана».

Список[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
  • (рос.) Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Посилання[ред.ред. код]