Імператор Сьова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імператор Сьова
Hirohito in dress uniform.jpg
Імператор Сьова у парадній формі (1935)
Imperial Seal of Japan.svg
Народився 29 квітня 1901(1901-04-29)
Помер 7 січня 1989(1989-01-07) (87 років)
Доросле ім'я   Хірохіто[1]
Титул принц Міті[2] (19011926)
Великий син Імператора
(19161926)
Регент (19211926)
Правління 25 грудня 19267 січня1989
Порядок 124-й Імператор Японії
Ненґо Сьова
Попередник імператор Тайсьо  
Наступник Акіхіто

Імператор Сьова (яп. 昭和天皇, しょうわてんのう, сьова тенно; * 29 квітня 1901(19010429) — 7 січня 1989) — 124-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 25 грудня 19267 січня 1989. Прижиттєве ім'я — Хірохі́то[3]. Його правління є найдовшим імператорським правлінням в історії країни, під час якого японське суспільство зазнало докорінної перебудови — переходу від мілітаризму до демократії.

Молоді роки[ред.ред. код]

Хірохіто народився в палаці Аояма в Токіо. Він був первістком крон-принца Йосіхіто (імператора Тайсьо) та крон-принцеси Садако (імператриці Теймей). Першим титулом Хірохіто був титул принца Міті (яп. 迪宮 — міті но мія). 30 квітня 1912 року, зі смертю свого діда, імператора Мейдзі, він став нащадком трону. Офіційно Хірохіто було проголошено крон-принцем 2 листопада 1916 року.

Із 1908 по 1914 рік він відвідував хлопчаче відділення елітної школи Ґакусю'ін, а з 1914 по 1921 рік — особливий інститут для крон-принців Тоґу ґоґакумонсьо. 29 листопада 1921 року Хірохіто став реґентом Японії у палаці свого хворого батька. Того ж року, Хірохіто, першим серед усіх японських крон-принців, здійснив шестимісячну подорож до країн Європи (Британії, Франції, Італії, Ватикану, Нідерландів та Бельгії).

26 січня 1924 року він одружився з принцесою Наґако (імператрицею Кодзюн), від якої в нього народилося семеро дітей:

  1. Принцеса Теру (Теру но мія Сіґеко), (9 грудня 1925 — 23 липня 1961).
  2. Принцеса Хіса (Хіса но мія Сатіко), (10 вересня 1927 — 8 березня 1928).
  3. Принцеса Така (Така но мія Кадзуко), (30 вересня 1929 — 26 травня 1989).
  4. Принцеса Йорі (Йорі но мія Ацуко), (7 березня 1931).
  5. Крон-принц Акіхіто (правлячий імператор), (23 грудня 1933)
  6. Принц Хітаті (Хітаті но мія Масахіто), (28 листопада 1935).
  7. Принцеса Суґа (Суґа но мія Такако), (2 березня 1939)

Перша половина правління[ред.ред. код]

Молодий Хірохіто у шатах для інтронізації (1928)

25 грудня 1926 року, зі смертю батька, імператора Тайсьо, Хірохіто успадкував трон і проголосив новий девіз свого правління «Сьова» (просвітлений мир). Офіційно він пройшов церемонію інтронізації в Кіото 10 листопада 1928 року[4].

Перша половина правління Хірохіто (між 1926 і 1945 роками) збіглася зі зростанням ролі військових в уряді країни. 1900 року Імператорська армія та Імператорський флот Японії отримали право вето на призначення Кабінету, а між 1921 і 1944 роками їхні представники влаштували близько 64 політичних криз. Вбивство прем'єр-міністра Інукаї Цуйосі 1932 року ознаменувало кінець контролю цивільних властей над діями військових.

26 лютого 1936 року частина радикально налаштованих молодих офіцерів, прагнучи передати повноту влади в країні імператору та військовим, спробувала організувати переворот. Однак за три дні їхня спроба закінчилась поразкою. Імператор Хірохіто, в якому путчисти вбачили свого потенційного лідера, віддав накази суворо покарати організаторів і учасників антиурядової акції.

Впродовж 1930-х років групи військових з армії та флоту фактично захопили владу в Японії. Їхня політика призвела до розгортання другої японсько-китайської війни та вступу країни до другої світової війни.

Друга світова війна[ред.ред. код]

1937 року спалахнула Друга японсько-китайська війна. Прем'єр-міністр Коное Фудзімаро та члени уряди рекомендували розпочати її, і Хірохіто дав на це свою згоду. Головними завданнями війни були захист північних кордонів від нападу СРСР та придушення китайських повстанців.

Із початком другої світової війни Японія під формальним головуванням Хірохіто, виступила в союзі з нацистською Німеччиною та фашистською Італією, які вели боротьбу проти коаліційних сил Британії та США. З 4 вересня 1941 року, Кабінет міністрів Японії зібрався для обговорення планів війни, підготовлених Імператорським генеральним штабом, і затвердив рішення про, те що:

Наша Імперія, з метою самооборони й самозбереження, завершить підготовку до війни… і, за необхідності, буде готова почати війну зі Сполученими Штатами, Великою Британією й Нідерландами. Водночас, наша Імперія буде вживати усіх можливих дипломатичних заходів стосовно Сполучених Штатів та Великої Британії аби досягти нашої мети… У випадку, якщо впродовж перших 10 днів жовтня дипломатичного прогресу в обговоренні наших вимог не буде, ми негайно ухвалимо рішення розпочати військові дії проти Сполучених Штатів, Великої Британії та Нідерландів.

Цілі, яких треба було досягнути, визначалися чітко: невтручання Заходу у війну в Китаї та Південно-Східній Азії, замороження військових сил США і Британії у Азійсько-Тихоокеанському регіоні, та зняття країнами Заходу економічної блокади з Японії.

5 вересня 1941 року прем'єр-міністр Коное Фудзімаро неформально затвердив чорновий варіант указу Імператора за день до початку імператорської наради, на якій цей указ мусили б розробити. Хірохіто був невдоволений рішенням військових розмістити тези про підготовку до війни перед текстом про дипломатичні заходи, і навіть висварив за це генералів штабу армії та флоту. На нараді імператор порушив «протокол мовчання» й висловив думку, що проблеми слід насамперед вирішувати дипломатично. Військовики переконали Хірохіто, що робитимуть все можливе для мирного урегулювання, але водночас активно готувалися до війни. З відставкою уряду Коное, імператор призначив новий Кабінет на чолі з Тодзьо Хідекі. Новопризначений прем'єр разом із начальниками штабів армії та флоту доповів Хірохіто, що дипломатичні методи владнання проблем із Заходом вичерпано. Імператор дав згоду на початок війни.

Імператор Хірохіто (центр нижнього ряду) з екіпажем бойового корабля Мусасі (1943)

1 грудня 1941 року на Імператорській нараді було затверджено план дій війни проти Сполучених Штатів, Великої Британії та Голландії. 8 грудня японські сили атакували американський флот у затоці Перл-Харбор та почали визволення Малайзії від західних колоністів. Японія вступила у другу світову війну. З початком конфлікту імператор Хірохіто став цікавитися подіями на фронтах і всіляко сприяв підняттю бойового духу армії і флоту Японії.

Перші місяці війни були успішними для японців. Але з кінця 1942 року почали надходити перші повідомлення про поразки імператорських військ. Вважається, що інформація про невдачі на фронті не доходила до Хірохіто. Проте є свідчення, що імператор був добре ознайомлений із реальним станом справ аж до кінця війни.

Довгий час пересічним японцям повідомляли лише про перемоги їхньої армії, але 1944 року почались безжалісні бомбардування японських міст, і міф про переможні імператорські війська розвіявся. Відставка уряду Тодзьо й призначення наступних двох урядів не змінила перебігу війни.

Останні дні війни[ред.ред. код]

На початку 1945 року, після чергової поразки у битві при Лейте, Хірохіто провів кілька персональних зустрічей із урядовцями з метою обговорити подальшу долю війни. Усі члени Кабінету радили продовжувати її. Лише екс-прем'єр Коное, побоюючись комуністичної революції в країні, благав розпочати переговори з учасниками антигітлерівської коаліції і капітулювати. Хірохіто не був проти миру, але чекав на велику перемогу своїх військ хоча б в одній битві, аби виторгувати найкращі умови під час перемовин з ворогом.

Однак час грав проти Японії. У квітні 1945 року СРСР відмовився продовжити термін дії пакту про ненапад, а на початку травня капітулювала Німеччина — останній союзник японців. Мрії Хірохіто про переможну битву залишалися нездійсненними. На імператорській нараді в червні уряд ухвалив новий стратегічний план — битися до останнього. Імператор вислухав це засідання з кам'яним обличчям.

Наступного дня після наради, хранитель імператорської печатки Кідо Коїті підготував чернетку документу, в якому містився звіт про ситуацію на фронтах та пропозиції мирного врегулювання конфлікту. За офіційною версією Хірохіто таємно схвалив цей документ і порадив Кідо поширити його серед поміркованих членів уряду. Однак «незалежні» дослідники вважають, що імператор навмисно не затвердив плану Кідо офіційно, бажаючи виграти найкращі умови затягуванням терміну капітуляції. На середину червня 1945 року японський уряд збирався відбити вторгнення американців на Японський архіпелаг, після якого сподівався запропонувати їм мир за посередництва СРСР.

Ця ідея зазнала провалу в середині липня 1945 року, коли стало відомо, що всі учасники антигітлерівської коаліції вимагатимуть лише повної безумовної капітуляції Японії.

Атомні бомбардування американцями міст Хіросіма і Наґасакі, які сталися 6 та 9 серпня 1945 року, а також [[джерело?|порушення СРСР пакту про ненапад]] і вступ у війну проти Японії, пришвидшили рішення Хірохіто капітулювати. 10 серпня було підготовлено проект «Імператорського указу про закінчення війни». 14 серпня прем'єр-міністр Судзукі сповістив союзників, що Японія приймає умови Потсдамської декларації, а 15 серпня імператор Хірохіто виступив на радіо з оголошенням безумовної капітуляції японських збройних сил. Імператор наказав своєму народові «прийняти неприйнятне» — здатися.

Післявоєнне правління[ред.ред. код]

Імператор Хірохіто і голова окупаційних сил генерал Макартур

Після закінчення війни американські урядові кола на чолі з президентом Гаррі Труменом збиралися притягти імператора Хірохіто до трибуналу за «воєнні злочини» та «злочини проти людства». Їм підігрували капітулянтські елементи в імператорській родині, які вимагали від імператора взяти відповідальність за поразку й зректися трону, а також деякі лівацькі японські політики, які вимагали ліквідації самого інституту імператора.

Однак голова американської окупаційної адміністрації генерал Дуглас Макартур наполягав на невинності Хірохіто й збереженні його на імператорському троні. Генерал вбачав у ньому символ японської нації й запоруку стабільності для окупаційної влади. Завдяки зусиллям Макартура, Хірохіто вдалося уникнути Токійського трибуналу, на якому військових лідерів Японії було засуджено на смерть. Але імператора змусили лише відректися від традиційних претензій на «божественне походження від богині сонця Аматерасу Омікамі» та проголосити себе простим смертним (яп. 人間宣言 — нінґен сенґен, «декларація людяності»).

Відповідно до старої Імперської Конституції Японії (1889), Хірохіто, а також його попередники і наступники вважалися нащадками богів, а їх титул звучав як «Повелитель Імперії». Із ухваленням нової конституції 1946 року титул змінився на «конституційного монарха», а імператор перетворився на «громадянина Хірохіто». Одразу ж після зречення божественності імператор попрохав дозволу окупаційної влади на паломництво до святилища Ісе — місця поклоніння богині Аматерасу Омікамі. Одні бачили в цьому вчинку Хірохіто намагання повернути собі «імідж бога», інші ж трактували це як висловлення особистих релігійних переконань імператора.

Хірохіто перетворився на «пересічного» монарха Західного зразка, останнього живого імператора без імперії. Решту свого життя він присвятив виконанню обов'язків «символу нації» і «голови держави», які поклала на нього нова конституція. Серед них — організація публічних бенкетів, презентацій, прийом іноземних гостей та представлення Японії за кордоном. Хірохіто продовжував правити, але не керувати. Він доклав чимало зусиль для демократизації Японії та відновлення іміджу його країни у світі.

Імператор був дуже добре обізнаний у морській біології. Його резиденція в Токіо містила біологічну лабораторію, в якій він здійснював дослідження.

Смерть[ред.ред. код]

22 вересня 1987 року Хірохіто переніс операцію на підшлунковій залозі. Лікарі виявили в нього рак дванадцятипалої кишки. Здавалось, імператор після операції одужував, але 19 вересня 1988 року йому знову стало зле.

7 січня 1989 року, о 6:33 ранку імператор Хірохіто відійшов у потойбічний світ. О 7:55 Агенція імператорського двору сповістила націю про його смерть. 13 січня покійний отримав посмертне ім'я — імператор Сьова. 24 січня відбувся похорон, який провели по-світському, без сінтоїстської відправи. Прах Хірохіто було вміщено до імператорського мавзолею в храмі Хатіодзі, у Токіо, поруч із імператорами-попередниками.

Спадщина[ред.ред. код]

Імператор Сьова на білосніжному коні Сіраюкі

Відповідальність Хірохіто за військові злочини[ред.ред. код]

Уряди й частина населення КНР, Тайваню, Північної та Південної Кореї, а також деяких країн Південно-Східної Азії вважають Хірохіто одним із відповідальних за розв'язування другої світової війни та її жертви. Основна причина — ненависть до імператорської родини Японії через військові дії японців у Азійсько-тихоокеанському регіоні.

Центральним питанням, пов'язаним із особистою відповідальністю Хірохіто є те, наскільки він міг впливати на японські військові кола під час війни. Офіційна позиція імператорського двору Японії та американської окупаційної (а наразі — вже союзної) влади є такою, що Хірохіто був безсилою політичною фігурою, дії якої було регламентовано протоколом. Відповідно, він залишався поза обговоренням і редагуванням урядових рішень. Проте деякі сучасні японські й західні дослідники (Акіра Фудзівара."Сьова тенно но дзюгонен сенсо (15-річна війна імператора Сьова)", 1991; Петер Ветцлер «Hirohito and war (Хірохіто і війна)», 1998 та ін.) дотримуються інших поглядів і вказують на те, що імператор міг впливати (і впливав) на процес ухвалення рішень і зовсім не був пацифістом, яким його зображують у післявоєнній Японії.

Мемуари генерала Суґіяма, щоденники Кідо і Коное та інші першоджерела детально висвітлюють приватні засідання й наради Хірохіто з членами уряду. Вони засвідчують, що імператор був добре поінформований стосовно всіх військових операцій і давав вказівки генштабу продовжувати ті чи інші військові дії або ж змінювати їх.

Генеалогічне дерево[ред.ред. код]

(122) Мейджі
 
(123) Тайсьо
 
(124) Сьова
 
(125) Акіхіто
 
Нарухіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ясухіто
 
 
Масахіто
 
 
Фуміхіто
 
Хісахіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Нобухіто
 
 
Томохіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Такахіто
 
 
Йосіхіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Норіхіто
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. яп. 裕仁, ひろひと.
  2. яп. 迪宮, みちのみや, міті-но-мія.
  3. В англомовних виданнях відомий як Хірохіто, або імператор Хірохіто. В Японії його іменують посмертним ім'ям, вшановуючи традицію табуювати імена покійних монархів
  4. 歴代天皇一覧

Джерела і література[ред.ред. код]

Англійською мовою

  • Behr, Edward Hirohito: Behind the Myth, Villard, New York, 1989.
  • Bix, Herbert P. Hirohito and the Making of Modern Japan, HarperCollins, 2000. ISBN 0-06-019314-X,
  • Hoyt, Edwin P. Hirohito: The Emperor and the Man, Praeger Publishers, 1992. ISBN 0-275-94069-1
  • Kawahara, Toshiaki Hirohito and His Times: A Japanese Perspective, Kodansha International, 1997. ISBN 0-87011-979-6 (офіційна історографія)
  • Mosley, Leonard Hirohito, Emperor of Japan, Prentice-Hall, Englewood Cliffs, 1966. ISBN 1-111-75539-6 ISBN 1-199-99760-9 (перша повна біографія Хірохіто)
  • Wetzler, Peter Hirohito and War: Imperial Tradition and Military Decision Making in Prewar Japan, University of Hawaii Press, 1998. ISBN 0-8248-1925-X

Російською мовою

Українською мовою

  • Козицький А. Новітня історія країн Азії та Африки. (1918–1999). — Львів, 2000.

Японською мовою

  • 昭和天皇 (岩波新書 新赤版 1111) / 原武史著. — 東京: 岩波書店, 2008.
  • 皇族に生まれて / 秩父宮雍仁親王[他]. — 渡辺出版, 2005
  • 相模湾産ヒドロ虫類. 2 有鞘類 / 昭和天皇[他]. — 皇居内生物学研究所, 1995
  • 昭和天皇御製集 [点字資料] / 宮内庁. — 東京点字出版所, 1992
  • 昭和天皇御製集 / 宮内庁. — 講談社, 1991
  • 佐古純一郎教授退任記念論文集 / 佐古純一郎教授退任記念論文集編集委員会. — 朝文社, 1990
  • おほうなばら / 昭和天皇[他]. — 読売新聞社, 1990
  • 昭和天皇御製 / 昭和天皇御製編修班. — 国際美術社, 1990
  • 昭和天皇と海軍 / 「昭和天皇と海軍」編集委員会. — 回天発行所, 1989
  • 昭和天皇御製展. — 日本書道美術館, 1989
  • 相模湾産ヒドロ虫類 / 裕仁. — 皇居内生物学研究所, 1988
  • 天皇語録 / 天皇陛下[他]. — 講談社, 1986
  • 天皇皇后御製御歌集 / 滝口弥三郎. — 滝口木材, 1986
  • パナマ湾産の新ヒドロ虫 / 裕仁. — 皇居内生物学研究所, 1984
  • 伊豆大島および新島のヒドロ虫類 / 裕仁. — 皇居内生物学研究所, 1983
  • 紅海アカバ湾産ヒドロ虫類5種 / 裕仁. — 皇居内生物学研究所, 1977
  • 終戦の詔勅 / 天皇陛下. — 光潮社, 〔1976〕
  • 小笠原群島のヒドロゾア類 / 裕仁. — 皇居内生物学研究所, 1974
  • カゴメウミヒドラ Clathrozoon wilsoni Spencerに関する追補 / 裕仁. — 皇居内生物学研究所, 1971
  • 天草諸島のヒドロ虫類 / 裕仁. — 皇居内生物学研究所, 1969
  • 日本産1新属1新種の記載をともなうカゴメウミヒドラ科Clathrozonidaeのヒドロ虫類の検討 / 裕仁. — 皇居内生物学研究所, 1967
  • みやまきりしま / 昭和天皇[他]. — 毎日新聞社, 1951
  • 相模湾産後鰓類図譜 / 生物学御研究所. — 岩波書店, 1949

Посилання[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Американський документальний фільм про відповідальність Імператора за злочини у ДСВ.