Імператор Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Шіснадцятипелюсткова хризантема — стародавній мон Імператорського Дому Японії.

Імператор Японії (яп. 天皇, тенно, «небесний монарх») — голова держави Японія, а також титул монархів Японії та складова їхніх посмертних імен[1].

Правлячий Імператор Японії — Його Величність Акіхіто[2].

Зміст

[ред.] Титул

Перше використання титулу тенно датується 7 століттям. Незважаючи на пізню появу, усі монархи країни більш раннього періоду, починаючи від імператора Дзімму, які мали титул окімі, також традиційно називаються імператорами Японії.

[ред.] Синоніми титулу

Кандзі Транскрипція Переклад
帝王 みかど・すめらぎ Небесний ван
天子 てんし Син Неба
こう Монарх
聖皇 せいこう Святий монарх
皇帝 こうてい Монарх Неба[3]
至尊 しそん Його шанованість
朝底 ちょうてい Основа династії
聖朝 せいちょう Свята династія
聖上 せいじょう Свята високість
主上 しゅじょう Панівна високість
陛下 へいか Його величність
九五之尊 きゅうごのそん Шанованість п'яти і дев'яти[4]
金輪聖王 こんりんせいおう Святий ван Золотого колеса[5]
南面之至 なんめんのし Його південноликість[6]

[ред.] Статус і повноваження

[ред.] Конституція 1889 року

Конституція Великої Японської Імперії, що була затверджена 1889 року визначала статус Імператора Японії у відповідності до середньовічних уявлень японців про цей інститут влади. Правам і обов'язкам монаргої особи присвячувався 1-й розділ Основного закону, статті 1 — 17[7].

Імператор проголошувався верховним правителем Японської імперії (Стаття 1), божественною і недоторканою особою (Стаття 3), головою держави, наглядачем за діями усіх органів влади і гарантом Конституції (Стаття 4). Йому належало право утверджувати і проголошувати закони прийняті Парламентом (Стаття 6) і оголошувати його збір і розпуск (Стаття 7). Імператорські рескрипти могли набувати силу закону в обхід Парламенту, якщо існувала загроза для держави чи громадського порядку (Стаття 8.1), а сам Імператор, який відповідав за виконання законів, міг міняти їх на власний розсуд задля примноження добробуту громадян (Стаття 9). Він визначався як голова виконавчої влади (Стаття 10) і головнокомандувач Збройними силами Японії (Стаття 11, 12), який мав право оголошувати війну, укладати мирні та інші договори (Стаття 13). Імператору також належали права присвоєння титулів і нагород (Стаття 15), та право помилування злочинців (Стаття 16).

[ред.] Конституція 1947 року

Конституція Японії 1947 року, що діє по сьогодні, хоча й визнала Імператора «символом держави Японія і єдності японської нації», але прив'язала його статус до волевиявлення японської нації, сильно урізавши в правах (Статті 1, 4)[8]

За цією Конституцією Імператор не має права втручатися у державне управління, виконує лише цермоніальні функції (Стаття 4), а в усіх своїх діях потребує поради і затвердження Кабінету Міністрів Японії, який несе відповідальність за дії монарха (Стаття 3).

До безпосередніх повноважень Імператора, які він здійснює від імені та для блага японської нації, відносяться:

  1. призначення Прем'єр-міністра Японії за номінацією Парламенту (Стаття 6);
  2. призначення Голови Верховного Суду Японії за номінацією Кабінету Міністрів Японії (Стаття 6);
  3. проголошення поправок до Конституції, законів, урядових указів та договорів за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  4. скликання Парламенту за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  5. розпуск Палати Представників за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  6. проголошення проведення загальних виборів депутатів Парламенту за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  7. підтвердження призначень і звільнень державних міністрів та інших передбачених законом посадовців, а також повноправних мандатів, вірчих грамот послів і посланців за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  8. підтвердження амністій, помилувань, пом'якшень покарань, звільнень від виконання вироку та відновлення прав за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  9. вручення нагород за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  10. підтвердження ратифікаційних грамот та інших визначених законом дипломатичних документів за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  11. прийняття іноземних послів і посланців за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
  12. проведення церемоній за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7).

Посада Імператора і його трон визнаються спадковими і успадковуються відповідно до Закону про Імператорський Дім, прийнятого Парламентом 1947 року. Цим Законом визначається також встановлення регенства з волі монарха чи за відсутності спадкоємця. Регент так само як Імператор виконує лише ті фунцкії, що передбачені Конституцією для монарха, і не має прав втручатися у державне управління (Статті 4, 5).

Імператор і його сім'я обмежені у своїх майнових Правах. Конституція передбачає передачу майна Імператорського Дому, прийняття ним майна або дарування його комусь, лише згідно дозволу Парламенту Японії (Стаття 8).

На офіційному рівні в Японії і закордоном Імператор виступає як «глава держави» Японія, хоча це звання не закріплено за ним діючою Конституцією і, взагалі, відсутнє у її тексті.

[ред.] Колір

Сумаховий кодір
  RGB #d99502

Сумаховий колір був кольором верхнього одягу, який мав право носити лише Імператор Японії. Використання цього кольору підданими було суворо заборонене до 1945 року.

[ред.] Дивіться також

[ред.] Примітки

  1. Зазвичай, цим титулом позначають особу правлячого монарха, табуюючи його прижеттєве ім'я. Цей титул також відомий під автентичною назвою — тенно, яку в 16 столітті європейці перекладали як «Папа Японії», за аналогією із Папою Римським, а у 19 столітті — як «імператор Японії». Останній варіант перекладу закріпився у більшості мов світу.
  2. В японській мові табуюють прижиттєве ім'я монархів, тому у японських текстах його величають "Правлячий імператор" (今上天皇).
  3. Китайський титул. Традиційно перекладається з китайської як «Імператор».
  4. Китайський титул. За «Книгою змін» 9 — число позитивної енергії ян, а 5 — місце розташування титулу монарха.
  5. Буддистський титул. В буддистській міфології найвищий із чотирьох ідеальних королів чакравартірааян, які управляють чотирма сторонами Небес.
  6. Китайський титул. Імператор приймав підданих обернувшись лицем на південь, сторони світу яка відповідає позитивній енергії ян.
  7. Конституція Великої Японської Імперії
  8. Детальні повноваження Імператора Японії розписані у Конституції Японії.

[ред.] Джерела та література

  • 寺島良安著「人倫類・帝王」『和漢三才圖會』、巻第7、東京 : 日本隨筆大成刊行會、1929
Особисті інструменти