Імператор Японії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Імператор Японії (яп. 天皇, тенно, «небесний монарх») — голова держави Японія, а також титул монархів Японії та складова їхніх посмертних імен[1].
Правлячий Імператор Японії — Його Величність Акіхіто[2].
Зміст |
[ред.] Титул
Перше використання титулу тенно датується 7 століттям. Незважаючи на пізню появу, усі монархи країни більш раннього періоду, починаючи від імператора Дзімму, які мали титул окімі, також традиційно називаються імператорами Японії.
[ред.] Синоніми титулу
| Кандзі | Транскрипція | Переклад |
| 帝王 | みかど・すめらぎ | Небесний ван |
| 天子 | てんし | Син Неба |
| 皇 | こう | Монарх |
| 聖皇 | せいこう | Святий монарх |
| 皇帝 | こうてい | Монарх Неба[3] |
| 至尊 | しそん | Його шанованість |
| 朝底 | ちょうてい | Основа династії |
| 聖朝 | せいちょう | Свята династія |
| 聖上 | せいじょう | Свята високість |
| 主上 | しゅじょう | Панівна високість |
| 陛下 | へいか | Його величність |
| 九五之尊 | きゅうごのそん | Шанованість п'яти і дев'яти[4] |
| 金輪聖王 | こんりんせいおう | Святий ван Золотого колеса[5] |
| 南面之至 | なんめんのし | Його південноликість[6] |
[ред.] Статус і повноваження
[ред.] Конституція 1889 року
Конституція Великої Японської Імперії, що була затверджена 1889 року визначала статус Імператора Японії у відповідності до середньовічних уявлень японців про цей інститут влади. Правам і обов'язкам монаргої особи присвячувався 1-й розділ Основного закону, статті 1 — 17[7].
Імператор проголошувався верховним правителем Японської імперії (Стаття 1), божественною і недоторканою особою (Стаття 3), головою держави, наглядачем за діями усіх органів влади і гарантом Конституції (Стаття 4). Йому належало право утверджувати і проголошувати закони прийняті Парламентом (Стаття 6) і оголошувати його збір і розпуск (Стаття 7). Імператорські рескрипти могли набувати силу закону в обхід Парламенту, якщо існувала загроза для держави чи громадського порядку (Стаття 8.1), а сам Імператор, який відповідав за виконання законів, міг міняти їх на власний розсуд задля примноження добробуту громадян (Стаття 9). Він визначався як голова виконавчої влади (Стаття 10) і головнокомандувач Збройними силами Японії (Стаття 11, 12), який мав право оголошувати війну, укладати мирні та інші договори (Стаття 13). Імператору також належали права присвоєння титулів і нагород (Стаття 15), та право помилування злочинців (Стаття 16).
[ред.] Конституція 1947 року
Конституція Японії 1947 року, що діє по сьогодні, хоча й визнала Імператора «символом держави Японія і єдності японської нації», але прив'язала його статус до волевиявлення японської нації, сильно урізавши в правах (Статті 1, 4)[8]
За цією Конституцією Імператор не має права втручатися у державне управління, виконує лише цермоніальні функції (Стаття 4), а в усіх своїх діях потребує поради і затвердження Кабінету Міністрів Японії, який несе відповідальність за дії монарха (Стаття 3).
До безпосередніх повноважень Імператора, які він здійснює від імені та для блага японської нації, відносяться:
- призначення Прем'єр-міністра Японії за номінацією Парламенту (Стаття 6);
- призначення Голови Верховного Суду Японії за номінацією Кабінету Міністрів Японії (Стаття 6);
- проголошення поправок до Конституції, законів, урядових указів та договорів за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- скликання Парламенту за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- розпуск Палати Представників за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- проголошення проведення загальних виборів депутатів Парламенту за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- підтвердження призначень і звільнень державних міністрів та інших передбачених законом посадовців, а також повноправних мандатів, вірчих грамот послів і посланців за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- підтвердження амністій, помилувань, пом'якшень покарань, звільнень від виконання вироку та відновлення прав за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- вручення нагород за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- підтвердження ратифікаційних грамот та інших визначених законом дипломатичних документів за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- прийняття іноземних послів і посланців за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);
- проведення церемоній за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7).
Посада Імператора і його трон визнаються спадковими і успадковуються відповідно до Закону про Імператорський Дім, прийнятого Парламентом 1947 року. Цим Законом визначається також встановлення регенства з волі монарха чи за відсутності спадкоємця. Регент так само як Імператор виконує лише ті фунцкії, що передбачені Конституцією для монарха, і не має прав втручатися у державне управління (Статті 4, 5).
Імператор і його сім'я обмежені у своїх майнових Правах. Конституція передбачає передачу майна Імператорського Дому, прийняття ним майна або дарування його комусь, лише згідно дозволу Парламенту Японії (Стаття 8).
На офіційному рівні в Японії і закордоном Імператор виступає як «глава держави» Японія, хоча це звання не закріплено за ним діючою Конституцією і, взагалі, відсутнє у її тексті.
[ред.] Колір
| Сумаховий кодір | ||
|---|---|---|
| RGB | #d99502 | |
Сумаховий колір був кольором верхнього одягу, який мав право носити лише Імператор Японії. Використання цього кольору підданими було суворо заборонене до 1945 року.
[ред.] Дивіться також
- Список Імператорів Японії
- Закон про Імператорський дім
- Окімі
- Верховний Імператор Японії
- Великий син Імператора
[ред.] Примітки
- ↑ Зазвичай, цим титулом позначають особу правлячого монарха, табуюючи його прижеттєве ім'я. Цей титул також відомий під автентичною назвою — тенно, яку в 16 столітті європейці перекладали як «Папа Японії», за аналогією із Папою Римським, а у 19 столітті — як «імператор Японії». Останній варіант перекладу закріпився у більшості мов світу.
- ↑ В японській мові табуюють прижиттєве ім'я монархів, тому у японських текстах його величають "Правлячий імператор" (今上天皇).
- ↑ Китайський титул. Традиційно перекладається з китайської як «Імператор».
- ↑ Китайський титул. За «Книгою змін» 9 — число позитивної енергії ян, а 5 — місце розташування титулу монарха.
- ↑ Буддистський титул. В буддистській міфології найвищий із чотирьох ідеальних королів чакравартірааян, які управляють чотирма сторонами Небес.
- ↑ Китайський титул. Імператор приймав підданих обернувшись лицем на південь, сторони світу яка відповідає позитивній енергії ян.
- ↑ Конституція Великої Японської Імперії
- ↑ Детальні повноваження Імператора Японії розписані у Конституції Японії.
[ред.] Джерела та література
- 寺島良安著「人倫類・帝王」『和漢三才圖會』、巻第7、東京 : 日本隨筆大成刊行會、1929
