Імперська опала
Імперська опала (нім. Reichsacht) — форма оголошення державного злочинця поза законом, що використовувалась у Священній Римській імперії. У Середньовіччя рішення про опалу приймав імператор, починаючи з XVI століття для оголошення поза законом була необхідна санкція рейхстагу або вирок Імперського камерального суду. Особа, стосовно якої було оголошено опалу, позбавлялась права використання судових засобів захисту, а її майно та земельні володіння підлягали конфіскації на користь казни. Завдання шкоди чи вбивство такої людини не мало юридичних наслідків, а надання йому допомоги, в тому числі у наданні сховища, харчування чи одягу, прирівнювалось до державного злочину й могло також каратись оголошенням поза законом.
Виникнення інституції імперської опали було пов’язано з неефективністю судово-виконавчої системи у Середньовіччя: злочинець міг легко втекти від правосуддя, а відсутність поліцейського апарату ускладнювала можливість виконання вироків імперського суду. Оголошення опали, що ставило злочинця поза законом і надавало будь-якій людині можливість його заарештувати, заподіяти шкоди чи вбити, дозволяло у деякій мірі вирішити дану проблему. Скасування імперської опали було можливим, якщо злочинець добровільно передасть себе правосуддю. Первинно імперська опала була безстроковою, але починаючи з пізнього Середньовіччя стала обмеженою в часі, із виходом якого вважалась знятою. Згідно з «Угодою з князями церкви» 1220 року імперська опала також оголошувалась при відлученні від церкви, Причому для цього не було потрібно окреме рішення суду: після скінчення шести тижнів після проголошення анафеми відлучений опинявся поза законом. З 1235 року стало можливим оголошення імперської опали стосовно цілих міст та князівств. Виборча капітуляція Карла V 1519 року гарантувала попереднє проведення судового процесу в імперських судових закладах перед оголошенням опали. У новий час імперська опала використовувалась у якості покарання при вчиненні таких злочинів:
- несплата імперських податків на оборону;
- злочини проти імператора;
- порушення земського миру;
- невиконання постанов Імперського камерального суду.
Найвідоміші випадки оголошення імперської опали [ред.]
- 1180: Імператор Фрідріх I Барбаросса стосовно саксонського герцога Генріха Льва за зраду імператору
- 1235: Імператор Фрідріх II стосовно свого сина Генріха VII за повстання проти імператора
- 1239: Імператор Фрідріх II стосовно Раймунда Беренгера IV, графа Прованського, за вигнання імператорського віце-короля з Арлю
- 1276: Король Рудольф I стосовно чеського короля Пржемисла Отакара II за непокору рішенню імперського суду
- 1309: Імператор Генріх VII стосовно Йоганна Швабського за вбивство короля Альбрехта I
- 1490—1497: Імператор Максиміліан I проти швейцарських кантонів за несплату імперських податків
- 1521: Імператор Карл V Габсбург стосовно Мартіна Лютера за єретичні виступи і розкіл церкви (Вормський едикт)
- 1521: Імператор Карл V Габсбург стосовно Іоганна-Фрідріха, курфюрста Саксонії, та Філіпа I, ландграфа Гессену, за допомогу, надану Мартіну Лютеру
- 1566: Імператор Максиміліан II стосовно Вільгельма фон Грумбаха за порушення земського миру (Грумбахський розбрат)
- 1607: Імператор Рудольф II стосовно міста Донауверт за порушення його жителями земського миру
- 1621: Імператор Фердинанд II стосовно Фрідріха V, курфюрста Пфальцу, за повстання проти імператора
- 1793: Імператор Франц II стосовно Георга Форстера за підтримку революційної Франції
Посилання [ред.]
- Текст рішення про імперську опалу стосовно Генріха Льва, 1180
- Текст рішення про імперську опалу стосовно Фрідріха V, курфюрста Пфальцу, 1621
Література [ред.]
- Pötsch, J. Die Reichsacht im Mittelalter und besonders in der neueren Zeit. — Breslau, 1911 (Nachdr. Aalen 1971).
- Battenberg, F. Reichsacht und Anleite im Spätmittelalter. — Köln/Wien, 1986.
