Імперія Великих Моголів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
شاهان مغول
'
Shāhān-e Moġul'
Імперія Великих Моголів
1526 – 1858

Прапор Mughal Empire

Прапор

Розташування Mughal Empire
Імперія Великих Моголів (зеленим), 1700
Столиця Агра; Фатехпур-Сікрі; Делі
Мови Персидська мова (також Чагатайська мова; пізніше такожУрду)
Релігії Індуїзм, Сунізм і синкретизм
Форма правління монархія
Імператор
 - 1526–1530 Babur
 - 1530–1539, 1555–1556 Humayun
 - 1556–1605 Akbar
 - 1605–1627 Jahangir
 - 1628–1658 Shah Jahan
 - 1658–1707 Aurangzeb
Історичний період Early modern
 - Перша битва при Panipat 21 квітня
 - Індійське повстання 1857 20 червня
Площа
 - 1700 3 200 000 км2
Населення
 - 1700 150 000 000 осіб
     Густота 46,9 осіб/км² 
Валюта Rupee
Попередник
Наступник
Timurid.svg Династія Тимуридів
Blank.png Delhi Sultanate
Blank.png Династія Сурі
Blank.png Біджапурський султанат
Blank.png Деканські султанати
Імперія Маратха Flag of the Maratha Empire.svg
Дурранійська імперія Flag of Herat until 1842.svg
Company rule in India|Company Raj Flag of the British East India Company (1801).svg
British Raj British Raj Red Ensign.svg
держава Хайдарабад Asafia flag of Hyderabad State.png
Сьогодні є частиною Афганістан
Бангладеш
Індія
Пакистан
Population source:
Імперія Великих Моголів. Кордони імперії: Yellow box.svg — при Бабурі (1530), Orange box.svg — при Акбарі (1605), Red box.svg — при Аурангзебі (1707)

Імперія Великих Моголів (перс. شاهان مغول‎) — держава, що з середини 16 до початку 18 століття контролювала більшу частину Південної Азії. Домінуючою релігією правлячих класів держави був іслам, а культура і мова правителів були переважно перськими.

Історія[ред.ред. код]

Династія правителів імперії (які носили титул падишахів, а в західній літературі іменуються імператорами) була заснована азійським завойовником Бабуром, що походив від Тимуридів з боку батька та від Чингісхана з боку матері; через це походження самі імператори називали свою династію «Великими Моголами» (тобто монголами перською мовою) або Тимуридами.

Основу політичної, економічної та територіальної могутності заклав падишах Акбар. Водночас ним була започатковано поілтика щодо союзу із індуською знатю, яка незабаром стала служити при могольському дворі. За правління цього падишаха було опідкорено Кандагар, Кабул, Сінд, Белуджистан, укладено союз з раджпутськими раджами, захоплено Годвану, Гуджарат, Мальву, Бенгалію й Оріссу.

Наступнки — Джаханґір й Шах Джахан — продовжили політики розширення володінь імперії. На деякий час вдалося підкорити Балх й Бадахшан. Остаточно загарблені землі у Декані, Біджапур й Голконда стала васалами. При цьому завдяки торгівлі із європейськими компаніями до держави стало надходити американське золото й срібло. В цей час позитивний торгівельний баланс із Європою був на боці Великих Моголів.

Найвищого піднесеня імперія сягнула за володарювання Ауранґзеба. Останній захопив Біджапур й Голконду, тим самим імперія охопила майже увесь Індостан. При цьому вдалося захопити гирло Гангу, впритул підійти до Бірми та Ассаму. Разом з тим за Ауранґзеба, внаслідок його релігійної нетерпимості, почалися численні повстання — сикхів, маратхів, джатів, рохіллів, раджпутів. За його спадкоємцем держава все більше слабшала.

Значний удар по її престижу наніс перський правитель Надір-шах, який у 1739 році пограбував Делі. Слідом на цим північна Індія була пограбована афганцями. Зрештою на кінець XVIII ст. влада падишахів простягалася тільки в районі Доабу (міжріччя Джалумни й Гангу). Все інші перейшло під контроль маратхів, місцевих правителів та англійців.

Культура[ред.ред. код]

Відзначається піднесення у різних напрямках культурного життя: поезії, прозі, живопису, архітектурі. В багато в чому цьому сприяли перші падишахи.

В архітектурі дотепер історичними пам'ятниками вважаються Тадж Махал в Агрі, Джаханґір Махал в Лахорі, Червоний форт в Делі. Наслідуючи володарям імперії також зводили власні мавзолеї впливові вазирі, інші сановники.

За часів імператорів Акбара, Джаханґіра, Шах Джахана, Аурангзеба відбуваєтсья суттєве піднесення літератури. Здебільшого вірші складалися перською, санскритом та браджом (літературним діалектом гінді). Серед відомих поетів є Абдул Рахім Хан-е-ханан, Бірбал, Файзі, Каві Бхушан, Біхарі Лал Чаубе. Талановитими поетами були деяки представники династії, зокрема Бабур, Дара Шукох, Бахадур Зафар.

У зв'язку з тривалими та запеклими війнами за трон, вторгненням перських та афганських загарбників культурний центр з Делі переміщується до Лакхнау. Відомими поетами цього періоду були Ходжа Мір Дард, Мір Такі Мір, Сауда, Назір Акбарабаді.

Малювання розвивається у вигляді мініатюри, що отримала назву могольської. Яскравими її представниками були Мір Сайїд Алі, Абд аль-Самад, Устад Мансур, Фарук Бег, Бішандас, Бхаванідас, Балчанд, Кальяндас, Говардхан, Басаван, Манохар, Чатура.

Падишахи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]