Імпічмент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Процедура імпічменту президента Ендрю Джонсона в сенаті США. 1868 р.

Імпі́чмент (англ. impeachment) — в конституціях деяких держав процедура притягнення до суду парламенту вищих посадових осіб держави. Результатом імпічменту, як правило є дострокове припинення повноважень президента або іншого посадовця і усунення його з посади. При імпічменті голови держави таке рішення приймається конституційною більшістю парламенту. Різні країни окремо визначають процедуру імпічменту відповідно до власного законодавства. У демократичних державах імпічмент є одним з елементів контролю над владою країни і необхідний для збереження стабільності суспільного і конституційного ладу. Імпічмент є також засобом недопущення авторитаризму і механізмом гарантування національної безпеки.

Походження терміну[ред.ред. код]

Поняття імпічменту виникло в Англії у XIV ст. як засіб боротьби проти свавілля королівських фаворитів: тоді Палата громад надала собі право віддавати королівських міністрів під суд Палати Лордів. Раніше це право належало тільки королеві. Процедура висунення палатою громад кримінального звинувачення перед палатою лордів отримала назву «імпічмент». У британській історії востаннє імпічмент застосовувався у 1806 р. З британських законів поняття перейшло в конституцію США, де стало позначати висунення нижньою палатою звинувачення перед сенатом проти посадової особи (судді, губернатора і до президента країни). Верхня палата, як і в Англії, виступає як судова інстанція, і президент не має права помилування за вироками Сенату. Таким чином, імпічмент є лише першим етапом процедури звільнення урядовця з посади за кримінальним звинуваченням. У наш час у більшості країн цим словом прийнято називати процес звільнення голови держави з посади.

Імпічмент у США[ред.ред. код]

В історії США два президенти були піддані процедурі імпічменту Палатою Представників США, але виправдані потім Сенатом, і таким чином не набрали необхідних 2/3 голосів: Ендрю Джонсон у 1868 р. (справа про незаконну відставку військового міністра) і Білл Клінтон в 19981999 рр. (справа про лжесвідчення і перешкоджання правосуддю у зв'язку з історією з Монікою Левінскі). У 1974 президент Ричард Ніксон також був підданий імпічменту Палатою Представників у справі Вотерґейту, пішов у відставку, перш ніж питання було розглянуте Сенатом (швидше за все, вирок був би звинувачувальним). Це дозволило його наступникові Джеральду Форду помилувати Ніксона. Імпічмент також застосовувався декілька разів до американських посадовців нижчого рангу.

Імпічмент в Україні[ред.ред. код]

Конституція України, а саме стаття 111 Основного Закону дає визначення імпічменту. У Конституції імпічмент визначається як особлива процедура притягнення до відповідальності Президента України, що поєднує юридичну, кримінальну і конституційну відповідальність, які реалізуються шляхом осуду Президента, дострокового припинення його повноважень і усунення з посади.

Конституція України визначає підставою для імпічменту вчинення державної зради або іншого злочину, які підпадають під дію кримінального закону (частина 1 ст. 111).

21 лютого 2014 року було зареєстровано проект закону про імпічмент Президента України[1]

22 лютого 2014 року Верховна Рада України прийняла рішення про усунення президента зі своєї посади і призначила проведення позачергових президентських виборів на 25 травня 2014 року, але за іншим законопроектом. Прийняття цього законопроекту пояснюється заміною формулювання «імпічмент» на «самоусунення» у зв'язку з особливими обставинами.[2]

Процедура імпічменту[ред.ред. код]

  • не менш як 226 народних депутатів ініціюють питання про усунення Президента України з поста;
  • парламент створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі;
  • висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України;
  • за наявності підстав не менш як 300 народних депутатів приймають рішення про звинувачення Президента України;
  • Конституційний суд виносить висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент;
  • Верховний Суд України підтверджує наявність у діях обвинувачуваного ознак державної зради чи іншого злочину;
  • не менш як 338 парламентаріїв приймають рішення про усунення Президента України з поста;
  • виконання обов'язків Президента України покладається на Голову Верховної Ради України[3]

Приклади імпічменту[ред.ред. код]

Піддані процедурі імпічменту[ред.ред. код]

Усунені з посади[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]